Розділ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ТАКТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН КУРСАНТАМИ ВВНЗ
2.1. Теоретичні засади впровадження сучасних інформаційних технологій навчання
у підготовку військових спеціалістів
Прогрес людства досяг такого високого рівня, який у сотні разів перевищує все,
що було зроблено за всю історію його розвитку. Великий потік і насиченість
інформаційного поля, напруженість, а інколи й екстремальність умов
військово-професійної діяльності, складність прийняття й реалізації рішення в
бойових умовах різко підвищують вимоги до рівня професійної підготовленості
сучасного військового фахівця технічного профілю, до його особистісних,
професійних і індивідуально-психічних якостей.
Необхідність суттєвого поліпшення інформатизації процесу підготовки, підвищення
рівня підготовленості військових фахівців до військово-професійної діяльності
актуалізує потребу в науковому обґрунтуванні сучасних підходів до застосування
ІТН у навчальному процесі ВНЗ як підґрунтя формування їхньої інформаційної
культури, підвищення ефективності як навчальної діяльності НПП, так і курсантів
(студентів).
Головними чинниками цілеспрямованого впровадження СІТН у процес підготовки
майбутніх військових фахівців технічного профілю для радіотехнічних військ у
сучасних умовах є:
духовні, які пов’язані із суттєвими змінами в суспільній свідомості щодо ролі і
призначення людини, цінності її життя, появою нових цінностей у
військово-професійній діяльності українських військовослужбовців, тобто виникла
гостра необхідність надання переваги саморозвитку, самовихованню, самоосвіті та
самоактуалізації курсанта (студента) у навчальній діяльності над передачею йому
вузькопрофесійних ЗНУ;
особистісні, які викликані гуманістичною філософією освіти та необхідністю
надання процесу підготовки військових фахівців особистісного спрямування,
постійного розвитку особистості офіцера, гармонізації відносин з товаришами по
службі та суспільством; отже, інтереси особистості курсанта (студента) у
навчально-виховному процесі ВВНЗ мають набути пріоритетне значення порівняно з
навчальними планами і програмами, змістовним компонентом підготовки офіцерів;
теоретичні, які зумовлені необхідністю формування у майбутніх фахівців
технічного профілю усіх видів компетентностей, що у свою чергу викликано як
концептуальними підходами до призначення ЗСУ в українському суспільстві, так і
їхніми практичними завданнями, які вони виконують у миротворчих операціях;
професійні, які викликані, по-перше, необхідністю формування у курсантів
(студентів) вузькопрофесійної компетентності, пов’язаної із специфікою бойового
застосування радіотехнічних військ у сучасній війні. Аналіз сучасних воєнних
конфліктів показує, що їхня роль стає вирішальною у досягненні цілей війни.
Саме тому в програму підготовки фахівців для радіотехнічних військ включено
багато професійно-орієнтованих дисциплін, що сприяють формуванню і розвитку
професійної інформаційної культури та провідних якостей особистості офіцера,
його професійної свідомості та самосвідомості; по-друге, зміна технічних
можливостей і тактико-технічних характеристик бойової техніки та озброєння
радіотехнічних військ, веде до зміни стратегії та тактики ведення війни, і
навпаки – зміна тактики – до зміни технічних характеристик озброєння;
практичні, що виникли в результаті широкомасштабного реформування ЗСУ,
поступового їх переходу на нові умови функціонування, для яких потрібний
сучасний фахівець з високою професійною культурою, компетентний і з цілісним
уявленням про власну військово-професійну діяльність; враховують специфіку
професійної діяльності офіцера радіотехнічних військ і особливості бойового
застосування радіотехнічних військ, бо у тактиці їх застосування втілені
технічні можливості бойової техніки та озброєння.
За останні роки посилився інтерес науковців до проблеми вищої освіти. Освіта в
сучасному розумінні - основа розвитку особистості, суспільства, нації та
держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичних,
соціально-економічних, культурних і наукових основ функціонування суспільства.
Військова освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, військовий, особистісний
та інші потенціали нашого суспільства.
Водночас слід мати на увазі думку І.Ф. Прокопенка про значення освіти в
сучасному українському суспільстві: подолання приниження ролі освіти у
суспільному розвитку потребує категоричної відмови від застарілого визначення
її як галузі у переліку інших. Її кінцева мета - забезпечити своєчасне
відтворення освіченого (всебічно) українця, її завдання чіткі і зрозумілі:
формування громадян України, її патріотів, високоосвічених професіоналів
[181].
Однією із важливих умов ефективного функціонування військової освіти є
системний підхід. У педагогіці вищої школи він почав застосовуватися порівняно
недавно. Однією з перших публікацій з цієї проблеми була стаття Ф.Ф. Корольова
про можливості застосування системного підходу в педагогічних дослідженнях
[130, с. 112], який визначив ознаки складної педагогічної системи. Це –
цілісність, взаємозумовленість і взаємозв’язок із середовищем.
Згодом він став широко використовуватися в дослідженнях різних педагогічних
проблем. Наприкінці 70-х - на початку 80-х років ХХ ст. були опубліковані
роботи відомих педагогів М.О. Данилова, Т.А. Ільїної, В.В. Краєвського,
Н.В. Кузьміної, І.Я. Лернера, М.М. Скаткіна, в яких з позицій системного
підходу досліджувалися зміст, структура і функції навчального процесу. У 1977
році вийшла у світ фундаментальна праця М.С. Ка
- Київ+380960830922