РОЗДІЛ 2.
Матеріали та методи досліджень
2.1. Структурно-морфологічна характеристика підщелепної слинної залози
Слинні залози (glandulae salivaryiae) – це залозисті органи, основною функцією
яких є утворення та виведення в ротову порожнину секрету – слини. Слина
утворюється функціональними одиницями клітин слинних залоз, які називають
секреторними закінченнями або ацинусами, і системою проток. Первинна слина,
утворена ацинарними клітинами, є ізотонічним плазмоподібним секретом, який
надалі підлягає відповідним іонним модифікаціям у протоках слинних залоз з
утворенням у кінцевому результаті гіпотонічного розчину (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Склад слини, що секретується підщелепної слинною залозою (за Фергюсоном [92]).
Концентрації наведені у ммоль/л.
Нестимульоване слиновиділення
Стимульоване слиновиділення
Швидкість слиновиділення, мл/хв
0 – 0,28
Неорганічні компоненти
М ± m
Межі коливань
М ± m
Межі коливань
Na+
3,3 ± 3,9
45 ± 23
10 – 60
K+
14,4 ± 2,2
10 – 22
17 ± 4
10 – 22
Ca2+
1,56 ± 0,45
0,5 – 5,0
2,4 ± 0,6
0,7 – 3,7
Mg2+
0,07 ± 0,03
0,04 ± 0,01
0,01 – 0,5
Cl-
12 ± 4,6
3 – 24
25 ± 11
10 – 42
HCO3-
40
18
3 – 36
Фосфати
5,6 ± 1,9
3 - 12
5,5 ± 4,0
0,2 – 7,4
Клітини проток також секретують деякі білки, однак переважно забезпечують
транспортування та модифікацію йонного складу слини [81]. До складу слини
входять чисельні ферменти, що забезпечують первинну хімічну обробку їжі
(амілаза, мальтаза та ін.), екскреторні речовини (сечовина, сечова кислота,
креатинін, холестерин), ряд протеїнів, які володіють антибактерійними та
антивірусними властивостями (лізоцим, імуноглобуліни), та муцини –
глікопротеїни, які зволожують і запобігають зневодненню епітелію ротової
порожнини, сприяють дезинфікації їжі, її механічній та хімічній обробці,
ковтанню та артикуляції [15; 162]. Великі слинні залози (привушна, підщелепна,
під’язикова) виконують також і ендокринну функцію, вивільняючи у міжклітинне
середовище біологічно-активні речовини: паротин, глюкагон, інсуліноподібний
білок, еритропоетин, калікреїн, субстанцію Р, гістамін, ренін, тонін та ін.
[15].
Підщелепна слинна залоза (glandula submandibularis) – складна парна,
розгалужена альвеолярно-трубчаста залоза з білково-слизовим типом секрету,
розташована біля внутрішньої поверхні нижньої щелепи.
Структурно-функціональними елементами залози є система проток та кінцеві
секреторні відділи – ацинуси. Розрізняють білкові та змішані ацинуси. Переважну
більшість паренхіми залози становлять білкові ацинуси, які утворені 12-15
сероцитами – клітинами конічної форми, в апікальній частині яких
нагромаджуються секреторні гранули. Латеральні відділи плазмалеми сусідніх
сероцитів формують стінку міжклітинних секреторних канальців, куди виводиться
секрет, а базальну частину сероцитів охоплюють міоепітеліальні клітини
кошикоподібної форми, скорочення яких сприяє виведенню секрету. Змішані ацинуси
утворені мукоцитами, сероцитами та міоепітеліоцитами. У центральній частині
змішаного ацинуса знаходяться 8-12 клітин конічної форми – мукоцитів,
цитоплазма яких заповнена гранулами слизу. Серозні ацинуси менші за розмірами,
ніж мукозні, і на поперечному розрізі залози перші мають вигляд дрібних сильно
пурпурових, а останні – рожево забарвлених утворів. Серозні ациноцити,
охоплюючи основу мукоцитів, формують верхівкові білкові ковпачки або півмісяці
Джіануцці. Кілька ацинусів виводять секрет у коротку вставну протоку, через яку
секреторні продукти надходять в посмуговану, міжчасточкову та загальну
Вартонову протоку, яка відкривається латеральніше під’язикового сосочкa [15].
2.2. Забір слини з проток підщелепної слинної залози щурів та визначення
показників слиновиділення
Дослідження проводили на щурах лінії Вістар віком 1,5-2 місяці, яких утримували
у стаціонарних умовах віварію. Перед початком експерименту тварин анестезували
внутрішньо-очеревною ін’єкцією кетаміну у концентрації 100 мг/кг маси тварини
(CuraMed Pharma GmbH, Karlsruhe, Germany) у суміші з лістеноном (0,05 мл/кг,
Nycomed GmbH, Austria) та фіксували у дорзально-горизонтальному положенні на
лабораторному столику.
Забір слини з проток підщелепної слинної залози щурів проводили за
модифікованою методикою, запропонованою для привушної слинної залози [134]. Цей
метод дозволяє проводити кількісний та якісний аналіз функціональної активності
клітин слинних залоз. Слину, що виводилася протоками підщелепної слинної
залози, відбирали за допомогою скляної конусоподібної мікроканюлі (діаметром
1-1,5 мм), якy впритул підводили до проток підщелепної залози у ротовій
порожнині. Протилежний кінець канюлі з’єднували з пластиковою трубочкою, по
якій секретована слина відсмоктувалась перистальтичною помпою у пробірки.
Відбір слини проводили протягом 10 хв до і після ін’єкції агоніста/антагоніста
за допомогою перистальтичної помпи із змінною швидкістю.
Виділення слини підщелепною слинною залозою оцінювали за швидкістю
слиновиділення, б-амілолітичною активністю слини, вмістом у слині загального
білку та сумарного кальцію. Швидкість слиновиділення розраховували як об’єм
слини, що виділяється за 1 год, нормалізований до 1 кг маси тварини, оскільки
величина цього показника прямо корелює з масою піддослідної тварини [33]. Вміст
загального білка у слині визначали за методом Лоурі [152], концентрацію
катіонів кальцію – з використанням металохромного барвника арсеназо ІІІ (див.
нижче). Амілолітичну активність слини визначали за модифікованим
амілокластичним методом Каравея [70], принцип якого ґрунтується на визначенні
залишк
- Київ+380960830922