РОЗДІЛ 2
ЛОГІКО-ОНТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ
2.1. Логічні аспекти проблеми вимірювання
2.1.1. Про одне логічне розходження еталонного і безеталонного вимірювань. Для
того щоб надати безеталонному вимірюванню статус наукового методу, звернемося
до логіки. Думається, що підставою для виділення “нового” виду вимірювання може
служити логічна операція дихотомічного поділу поняття “вимірювання”. Дихотомія
визначається як поділ на два суперечних один одному поняття. Підставою
дихотомічного поділу виступає наявність чи відсутність деякої ознаки, у нашому
випадку цією ознакою є еталон для вимірювання. В результаті одержуємо два класи
понять: еталонне вимірювання (за наявністю еталону) і “нееталонне”-безеталонне
вимірювання (за відсутністю еталону). Оскільки дихотомія являє собою “вид
поділу, що забезпечує автоматичне дотримання всіх правил поділу” [160, 110]
(виняток становить вимога безперервності поділу), не треба розглядати
дотримання кожного правила окремо.
Може виникнути питання: чи немає деяких відмінностей між поняттям “нееталонне”
вимірювання, отриманим у результаті дихотомічного поділу родового поняття
“вимірювання”, й безеталонним вимірюванням, поняттям, що вже використовується у
філософії [168]? Думається, що таких розходжень немає. Поняття “нееталонне”
вимірювання повинно містити в собі ті вимірювання, які можна провести без
допомоги еталону, тобто безеталонно.
Для подальшої диференціації понять еталонного і безеталонного вимірювань знову
звернемося до логіки. В логіці існують дві операції, пов'язані з аналізом
понять: операції поділу і членування понять. У нашому випадку є два поняття:
еталонне і безеталонне вимірювання. Застосуємо логічний аналіз до понять
безеталонне й еталонне вимірювання.
Логічною підставою еталонного вимірювання слід вважати операцію членування
цілого на частини. В результаті операції членування ми одержуємо число
розчленованих однорідних частин і, згідно з договором, одну з них приймаємо за
еталон. Еталоном стає частина деякого вимірюваного цілого, наприклад, 1 метр.
Членування поняття на частини проводиться за однією підставою, причому
сукупність частин повинна дорівнювати цілому; розчленовування так само повинно
бути безупинним [32], [35].
Для дослідження безеталонного вимірювання можна скористатися логічною операцією
поділу понять, тобто виділення в рамках даного поняття його видів – членів
поділу відповідно до правил поділу. Поділ визначається як розкриття об'єму
даного поняття через перерахування його видів за тією чи іншою підставою. Тобто
в результаті операції поділу, ми отримуємо нові види, а іноді й утворюємо нові
види за деякою ознакою. Теж варто очікувати від безеталонного вимірювання; на
наш погляд, ці процеси аналогічні. “Родом” в операції безеталонного вимірювання
буде вимірювана подія. В результаті операції безеталонного вимірювання
одержуємо нові “еталони”, нові одиниці виміру (якщо дотримуватися
піфагорійських уявлень), аналогічні видам, отриманим в результаті операції
поділу понять. Слід зазначити, що в безеталонному вимірюванні принцип
несепарабельності своєрідно може проявитися в тому, що види, які
відокремлюються, залежать від того, що піддається операції поділу – роду.
Наприклад, рід “дерева” не можна підрозділити на студентів першого курсу,
другого і т.д. Поділ (включаючи дихотомічний) зустрічається в безеталонному
вимірюванні.
Деяке розходження між еталонним і безеталонним вимірюваннями, як розходження
між частиною предмета та якістю предмета, можна виразити у вигляді формул мовою
тернарного опису (МТО) [160] за допомогою понять “інтернат” і “інтернал” [156].
Будь-який об'єкт, що нас цікавить, може бути розкладений на частини принаймні
двома способами: на частині-інтернати і на якісні елементи – інтернали.
Виділення інтернатів, тобто поділ “частина / ціле”, у загальному випадку
нагадує операцію членування, що виступає як логічне обґрунтування еталонного
вимірювання. Інтернати можуть існувати окремо, як може існувати окремо мотор
автомобіля чи шматок лінійки. Здається, може існувати окремо й еталон, який
представлено як частину вимірюваного об'єкту. Наприклад, у процесі вимірювання
довжини тіла ми умовно поділяємо вимірюваний об'єкт (ціле) на деяке число
однорідних частин, одну з яких приймаємо за еталон. Довжину дерев'яного бруска
поділяємо на двадцять рівних частин, одна з яких прийнята за еталон –
сантиметр. Припустімо, що потрібен брусок довжиною 19 см. Відпиляємо “один
сантиметр”. Він буде існувати окремо від бруска. Крім того, окремо від бруска
існує сам еталон одного метра чи одного сантиметра.
Мовою тернарного опису (МТО) відношення частина / ціле чи інтернат можна
виразити: (йА)інтернат [(йй а)а] =df (йА) {? [(йй а)а] Ј {[(йА)а] · [(а)а]}},
де інтернат (йА) “такий, що можна представити не як властивість, а як річ, що
наділена деякою властивістю [(йА)а]. Разом з деякою іншою річчю [(а)а] вона
дасть нам те, з чим ототожнюється об'єкт, що аналізується, [(ййа)а]” [156].
Якості чи інтернали окремо не існують. Це складає їхню принципову відмінність
від інтернатів. Кожна річ може бути подана у вигляді сукупності властивостей.
Перелічуючи ці властивості, ми якісно характеризуємо розглянуту річ, оцінюємо
її, безеталонно вимірюємо. З іншої боку, об'єкт, що зацікавив нас, може бути
розглянутий як одна, виділена нами властивість, плюс “ще щось”. Наприклад,
інтерналом є білизна, що властива крейді. Але тільки білизна не описує всіх
якостей крейди. Тобто, крейда є білизна плюс ще щось. Однак існує не тільки
біла крейда, але й крейда багатьох інших кольорів. З родового поняття “крейда”
за допомогою операції поділу виділяється в
- Київ+380960830922