РОЗДІЛ 2
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Фізико-географічна область Київського плато, займає центральні райони Київської
адміністративної області та північну околицю Черкаської області.
Своєрідність природних умов цієї фізико-географічної області визначається її
географічним положенням на північній околиці лісостепової зони. Ландшафтні
особливості області Київського плато пов`язані також з його положенням на схилі
Українського кристалічного щита [126].
Природні границі області на півночі збігаються зі звивистою північною межею
лісостепової зони. На сході область обмежена долиною Дніпра (де якраз й
відбувались наші дослідження), західна границя йде східною окраїною
Українського кристалічного щита, місцям виходу кристалічних порід. До цієї
фізико-географічної області входить і район Канівських гляціо-тектонічних
дислокацій (рис. 2.1).
В геологічній будові території беруть участь юрські, крейдяні, палеогенові,
неогенові та антропогенові відклади. Виходи кристалічних порід докембрію наявні
вздовж західної межі області. Потужність осадових відкладів, що перекривають
кристалічний фундамент, поступово збільшується у східному напрямку у бік
Дніпровсько-Донецької западини.
Породи юрського та крейдяного віку, вище базису ерозії залягають тільки в
районі Канівських дислокацій (юрські глини, піски та піщаники крейди). У
правобережних схилах долини Дніпра відкриваються нижньо-палеогенові відклади:
зелені глауконітові піски канівської свити та світло-сірі піски й піщаники
бучацької свити. Київський мергель, глауконітові піски харківської свити, білі
дрібнозернисті полтавські піски, строкаті та бурі глини відкриваються у
багатьох місцях області. Вся поверхня лісостепової області Київського плато
вкрита шаром льосоподібних суглинків значної потужності. На більшій частині
території району мезокрейдяні породи мають непорушене залягання. При цьому,
південна частина району, від Ходорова до Мощногорського кряжа, характеризується
сильною дислокацією осадових порід, починаючи з юрських та закінчуючи
антропогеновими. Це район Канівських тектонічних і гляціодислокацій.
Дислокованість порід, особливості літологічної будови, а також значна
приподнятість над Дніпром у районі Канівських дислокацій сприяли інтенсивному
розвиткові стародавніх і сучасних ерозійних і зсувних процесів. Вони
приурочені, головним чином, до Дніпровського схилу [126].
У межах Київського плато, де породи залягають горизонтально, часто
спостерігаються досить обширні, плоскі, розрівняні ділянки із
стародавньо-ерозійними формами.
На розвиток ландшафтів області значний вплив мало зледеніння. У крайовій зоні
зледеніння відомі скопища морени та водно-льодовикових відкладів, що виділені в
рельєфі у вигляді пологих пагорбів.
Моренні відклади дуже нерівномірні за своєю потужністю. Спостерігається їх
велике скупчення у північній і північно-східній частині області.
Льодовикові води у межах північної околиці області значною мірою розмили
моренний покрив і сприяли утворенню широких долин із зандровими відкладами.
Рельєф лісостепового Придніпров`я, ускладнений у льодовикову добу, був частково
вирівняний покривом лесових порід. Потужність льосових відкладів на
водорозділах сягає 3-4 м., по схилам долин збільшується до 6 м., а у еродованій
придніпровській смузі зменшується до 1,5-2 м.
Водно-льодовикові потоки та ріки утворили широкі долини, у яких відклались
досить значні товщі пісків. Піщані відклади складають велику другу терасу
Дніпра, досягаючи 15-20 м. потужності. Ними ж утворена перша надлучна тераса
річок Стугни, Червоної та Сіверки, котрі являють собою генетично однорідні
утвори.
Агрокліматичні умови області характеризуються такими даними. Число днів з
температурою вище 0є складає в середньому 250, з температурою вище 5є - 205, з
температурою вище 10є - менш 160. Число днів з температурою від 5 до 15є
змінюється у межах 90-100. Середня тривалість без морозного періоду 160-170
днів. Річна сума температур вище 10є досягає в середньому 2600є.
Загальна кількість опадів 500-550 мм у рік. Максимум опадів у червні-липні.
Характер випадання опадів у теплу частину року – у вигляді злив, що сприяє
ерозії ґрунту. Сніговий покрив у межах області маломіцний (20-30 см). У східній
частині Придніпровських районів товщина снігу досягає 20-25 см, але
відрізняється великою нерівномірністю. Число сніжних днів – 90-100.
Горизонтальне залягання палеогенових відкладів створило основні передумови для
переважного розповсюдження у межах області сплощених водороздільних рівнин. У
північно-західній частині області, віддаленій від Дніпра, найбільш
розповсюджений вид ландшафту водороздільної плоскої рівнини зі значною
кількістю западин просадового та суфозійного походження.
Товща антропогенових відкладів, які вкривають плато, представлена бурими
глинами, мореной, льосоподібними суглинками, тощо. Льосоподібні породи є
основною грунтоутворюючою породою. На рівнинних міжріччях поширені типові мало
гумусні чорноземи. Вміст гумусу у них до 4,5%. На деяких рівнинних міжріччях
спостерігаються засолені ґрунти. При однорідності ґрунтового покриву вказаного
виду ландшафтів, деяку відмінність представляють ґрунти западин. Поширення
западин найбільш спостерігається у безпосередній близькості від верхів`їв урвищ
та балок. Вони нерідко йдуть ланцюжком одна за одною. Зазвичай, розміри западин
30-40 м в діаметрі при глибині від 0,5 до 2 м.
Рівнинна льосова поверхня прорізана сіткою стародавніх прохідних долин, які
зазвичай асимільовані сучасними водотоками й являють собою своєрідну
місцевість. Прохідні долини пред
- Київ+380960830922