РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ В ЛІЦЕЯХ ФРАНЦІЇ
2.1. Навчально-виховні пріоритети ліцеїв Франції
Сучасна філософія освіти у Франції досить складна і за цією складністю не
порівнювана з подібними системами не лише європейських країн, а й усіх інших
країн світу. Школи, ліцеї, університети, технічні вищі навчальні заклади є
досить своєрідними. Можна стверджувати, що такого елітаризму в освіті знайти у
світі важко. Але не виключено, що історичне коріння її зберігається ні з чим не
порівняним консерватизмом. Ніякі реформи поки що не зрушили з місця усталених
французьких традицій.
Потрібно зазначити, що деякі з принципів, які лягли в основу системи шкільної
освіти Франції, були сформовані іще в період Революції 1789 року. Закони,
прийняті між 1881 та 1889 роками, а також закони ІV та V Республік лежать в
основі сучасної структури, яка включає в себе публічні школи усіх ступенів,
котрі фінансуються державою в обов’язковому порядку, та приватні школи, які
отримують фінансову підтримку держави при дотриманні певних умов [269, с. 3].
Система освіти Франції базується на певних принципах.
Основоположним у сучасній системі освіти є принцип свободи. Цей принцип
передбачає співіснування двох форм організації освіти у межах країни: державної
та приватної освіти, які знаходяться під державним контролем та підтримкою.
Батьки мають повне громадянське право вибирати ту чи іншу форму навчання для
своєї дитини.
Принцип обов’язковості освіти
Відповідно до положення реформи Бертуена 1959 року всі молоді французи та
іноземці віком від 6 до 16 років, які проживають на території Франції,
зобов’язані відвідувати школу.
Принцип світськості характеру освіти та її змісту
Світськість навчально-виховних закладів передбачає однакову освіту всіх
громадян як для віруючих, так і для атеїстів різних ідеологій. Навчальні
заклади формують особистість на засадах національної культури, громадянського
права незалежно від віросповідання людини. Перед освітою стоїть завдання
формування особистості з критичним світоглядом майбутнього громадянина, який
вмітиме правильно користуватися всіма основними правами і свободами,
закріпленими державою і суспільством.
Принцип безкоштовної освіти
Згідно з законом від 17 червня 1881 року початкова освіта у державних
навчальних закладах стала безкоштовною. Із 1930 до 1933 років поетапно
безкоштовним стало навчання у коледжах та ліцеях. Сьогодні платним є тільки
запис до університету.
Від принципу “недискримінації” до права на освіту для всіх
Історія принципу “недискримінації” починається з проголошення Декларації прав
людини і громадянина 26 серпня 1789 року. У першій статті цієї Декларації
говориться, що всі люди народжуються рівними і вільними. Ця рівність дає
можливість доступу до знань, у 1791 році було прийнято закон про створення
народних навчально-виховних закладів різних типів.
Принцип рівності шансів
Довгий час вступ до вищої та повної середньої освіти практично мала тільки
привілейована меншість суспільства. Доступ широким масам став можливим і
неминучим лише завдяки модернізації економіки, розвиткові сільського
господарства, технічному та науковому прогресові, які вимагали кваліфікованої
робочої сили. Але рівність шансів на вступ до навчального закладу, особливо до
вищого, не означає рівності в успішному закінченні навчання в ньому.
Принцип державності освіти
Держава відіграє і відігравала головну роль у розвитку, фінансуванні,
управлінні та демократизації освіти. Безкоштовність навчання, шкільної
фурнітури, шкільних підручників, надання стипендій учням другого ступеня
навчання та студентам з метою ліквідації нерівності, - все це забезпечує
держава. Крім того, держава виступає гарантом функціонування всіх закладів
освіти та співпраці з ними. Держава забезпечує підготовку вчителів різних
ступенів освіти, готує управлінські кадри, фінансує науково-педагогічні
установи. Тільки держава видає дійсні дипломи та присвоює університетські
звання, організовуючи конкурсні іспити для всіх бажаючих.
Принцип колективної відповідальності
Французька система освіти відрізнялась глибокою централізацією в управлінні. Із
60-х років здійснюється поетапно демократизація та децентралізація управління
навчальними закладами. Створено ради різних рівнів з різними функціональними
обов’язками. Тепер кантони і департаменти виступають партнерами у вирішенні
всіх освітянських питань: управлінні, фінансуванні, кадровому забезпеченні
[275, с. 3].
Існуюча система шкільної освіти Франції, зокрема її старша ланка, спирається в
своїй організації на вищезазначені базові принципи. Чисельні законодавчі акти
регламентують навчальний процес, на виходячи за межі цих принципів. Серед
законодавчих актів останніх років, що стосуються питань освіти, особливе місце
займає закон “Про орієнтацію освіти”, прийнятий 10 липня 1989 року. Він охоплює
всі аспекти шкільного життя країни, зокрема ставить завдання довести всі 100%
учнів середніх шкіл до отримання диплома про професійну здібність або до
посвідчення про професійне навчання, а 80% учнів - до рівня бакалавра. Тобто у
державі не повинно бути недипломованих молодих людей.
Друга частина закону присвячена організації навчання у школі. Він, зокрема,
визначає навчальну мету і програмні вимоги до ліцеїв. Згідно з законом,
навчальні програми визначають об’єм базових знань, якими повинні оволодіти
учні, але не визначають методів роботи з ними. Тобто програми визначають тільки
межі, в яких повинен працювати вчитель, а він, в свою чергу, вибирає і компонує
методи і темпи роботи відповідно до складу учнівського контингенту [275, с
- Київ+380960830922