РОЗДІЛ 2
Матеріали і методи дослідження та лікування
Роботу виконано на протязі 2002–2005 рр. у Донецькому регіональному центрі
охорони материнства і дитинства (ДРЦОМД) — генеральний директор
член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Чайка В.К.
На першому етапі роботи був проведений аналіз архівного матеріалу ДРЦОМД за
2000–2002 роки з метою встановлення частоти різних форм ГГ у вагітних та
вивчення особливостей перебігу вагітності та пологів.
На другому етапі роботи проведено поглиблене клініко-лабораторне обстеження 103
вагітних з РГГ, які були розподілені на дві групи: основну — 53 вагітних, в
лікуванні яких використано розроблений нами метод комплексної терапії, і групу
порівняння — 50 вагітних, які отримували традиційне лікування згідно наказу
Міністерства охорони здоров’я України № 503 від 28.12.2002 р. «Про
удосконалення амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні».
Контрольну групу склали 30 клінічно здорових жінок із фізіологічним перебігом
теперішньої вагітності.
Була розроблена спеціальна схема обстеження вагітних з РГГ, яка включала
вивчення анамнестичних даних і клініко-лабораторне дослідження.
Стандартне лабораторне обстеження і дослідження системи гемостазу проводилося в
лабораторії Донецького регіонального центру охорони материнства і дитинства
(завідуюча лабораторією Л.С. Борисенко).
Імунологічні дослідження виконувалися на базі імунологічної лабораторії
кафедри мікробіології, вірусології та епідеміології Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького (керівник лабораторії — кандидат
медичних наук, доцент Г.Г. Колеснікова).
Особливу увагу приділяли збору та аналізу анамнестичних даних: вік пацієнтки,
соціальний статус, наявність екстрагенітальних захворювань, гінекологічний,
акушерський та герпетологічний анамнез. При цьому з’ясовувалася давність
захворювання РГГ, частота, тривалість загострень і чинники, що їх провокували,
використання лікувальних засобів та їх ефективність, а також наявність
аналогічних проявів у статевих партнерів. При об’єктивному обстеженні звертали
увагу на виявлення специфічних (везикульозних) і неспецифічних
(ерозивно-виразкових, еритематозних) проявів РГГ. Для генітального герпесу
вважали «підозрілими» везикульозні й ерозивно-виразкові утворення, що виникають
на еритематозно-набряклій шкірі промежини, статевих губ, слизової оболонки
піхви, шийки матки, особливо у випадках тривалої неефективної терапії.
Для підтвердження клінічного діагнозу генітального герпесу антигени ВПГ 1 і 2
типів виявляли в цервікальному слизу методом імуноферментного аналізу за
допомогою стрипової тест-системи герпес-скрин фірми «НИАРМЕДИК» (Росія,
Москва). Основним діючим компонентом тест-системи є МКА до ВПГ та кон’югат
(МКА, мічені пероксидазою хріну). Позитивні та негативні зразки (відповідно —
що містять і не містять ВПГ) служили контролем.
Предметом наших імунологічних досліджень була кров, а також слиз цервікального
каналу вагітних.
Забір крові для всіх досліджень проводився з ліктьової вени вранці натще, в
об’ємі 15–17 мл в стерильні скляні пробірки фірми «Ріхтер» із гепарином в
кінцевій концентрації 25 од/мл.
Стан клітинного імунітету оцінювали за популяційним та субпопуляційним складом
Т?клітин, вмісту NK?клітин і B?лімфоцитів за допомогою відповідних МКА
виробництва інституту експериментальної патології, онкології та радіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України — з використанням методу люмінесцентного
мікроскопування.
Визначали такі типи клітин:
CD3 — МКА CD3+ специфічності виявляють зрілі Т?лімфоцити периферичної крові.
CD4 — МКА CD4+ специфічності визначають Т?лімфоцити, що характеризуються як
хелпери/індуктори.
CD8 — МКА CD8+ специфічності виявляють субпопуляцію Т?клітин, яка включає
супресивні та цитотоксичні Т?лімфоцити.
CD16 — МКА CD16+ специфічності взаємодіють із маркерами натуральних кілерів
(NK).
CD20 — МКА CD20+ специфічні для В?лімфоцитів. Маркер CD20+ присутній в усіх
зрілих В?клітинах.
Імунорегуляторний індекс обчислювали по співвідношенню CD4/CD8.
Стан гуморального імунітету оцінювали за такими параметрами: концентрацію
сумарних імуноглобулінів (Ig) класів А, M, G в сироватці крові встановлювали
методом G. Mancini et al. [161], специфічні Ig M и G виявляли в сироватці крові
за допомогою імуноферментного аналізу, використовуючи тест-системи «Вектор
ВПГ–Ig M–стрип» и «Вектор ВПГ–Ig G–стрип» ЗАТ «Вектор-Бест» (Росія). Ці
показники використовувалися в діагностиці та в клінічному моніторингу
ефективності терапії, що проводилася.
Рівень концентрації циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в сироватці крові та
в цервікальному слизі визначали за допомогою поліетиленгліколю 6000 (ПЕГ)
[37].
Про функціональний стан фагоцитарної системи судили за фагоцитарною активністю
нейтрофілів (відсоток фагоцитозу (Ф%)), інтенсивністю фагоцитозу (фагоцитарне
число (ФЧ)) і показником завершеності фагоцитозу (ФЗ)). Дані показники
визначали методом Е.А. Коста, М.И. Стенко [162] з використанням Staphylococcus
aureus, штам 209. Бактерицидну біохімічно обумовлену перекисну активність
нейтрофілів досліджували в тесті відновлення нітросинього тетразолія (НСТ)
вільним внутрішньоклітинним киснем за методом В.С. Нагоева, М.Г. Шубича [163].
Кількість C3 і C4 компонентів комплементу в сироватці крові визначали методом
радіальної дифузії в гелі за G. Mancini et al. [161].
Вміст лізоциму в цервікальному слизі вивчали за методом В.Д. Дорофейчук в
модифікації О.В. Бухарина, Н.В. Васильева [164] згідно стандартизованого
методу нефелометрії.
Слиз цервікального каналу за допомогою спеціальної
- Київ+380960830922