РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СИНДРОМОМ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ
ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Для розв’язування поставлених завдань проведено комплексне клініко-лабораторне
обстеження та здійснено аналіз клінічного перебігу захворювання у 130 хворих на
ЦД з СДС.
В залежності від способу лікування досліджувані пацієнти були розподілені на 2
групи. Проспективне дослідження проведено в основній групі із 80 пацієнтів із
СДС (61,50±4,28 %), які перебували на лікуванні в Харківському ІЗНХ АМН
України, Харківській обласній клінічній лікарні та шпиталі Управління
Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області та отримали
лікування запропонованою методикою. В якості групи порівняння використано
ретроспективне дослідження 50 історій хвороб пацієнтів із СДС (38,50±4,28 %),
які отримували загальновідоме традиційне лікування. Всі виділені групи були
репрезентативні між собою за віком, клініко-лабораторними проявами патології, а
також за показниками, здобутими у процесі досліджень, – це дозволило
пов’язувати та аналізувати отриману динаміку в процесі їхньої медикаментозної
корекції.
Комплексне обстеження пацієнтів включало опитування та ретельне вивчення
анамнезу, в якому з’ясовувався характер скарг, особливості перебігу
захворювання та проведене раніше лікування. При огляді оцінювали загальний стан
пацієнта, з’ясовували характер супровідної патології. Під час огляду НК
привертали особливу увагу на колір шкіри, стан її придатків, атрофію
підшкірно-жирового прошарку та м’язів, зміну шкірної температури, чутливість до
больових і тактильних впливів.
Критеріями, за якими відносили виразкові дефекти до категорії ДС, були
локалізація виразки на стопі або литковій ділянці та наявність діабетичної
нейропатії, діабетичної мікро- чи макроангіопатії.
Розподіл обстежуваних пацієнтів із СДС за віком наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежуваних пацієнтів із СДС за віком
Вік
Основна група
Група порівняння
ЦД 1 типу
ЦД 2 типу
ЦД 1 типу
ЦД 2 типу
M±m,%
M±m,%
M±m,%
M±m,%
30-39
35,25 ± 1,31
30,50 ± 2,50
40-49
44,75 ± 1,43
45,00 ± 3,00
48,3 ± 0,66
47,00 ± 1,00
50-59
53,71 ± 1,18
18
54,10 ± 0,65
56,25 ± 1,54
55,40 ± 1,56
60-69
67,50 ± 0,28
24
63,83 ± 0,55
27
64,25 ± 0,39
70-79
74, 25 ± 0,63
73,55 ± 0,78
73,30 ± 1,66
80 и ^
84,83 ± 0,87
87,00 ± 2,00
Ра
зом
21
53,23 ± 3,8
58
64,06 ± 1,35
52,60 ± 1,38
41
63,66 ± 1,56
Як видно з табл. 2.1, при порівнянні пацієнтів за віком та типом діабету
знайдено, що при ЦД 1 типу (ЦД 1) найбільшу вікову групу склали пацієнти у віці
(53,71 ± 1,18) років основної групи та (56,25 ±1,54) років групи порівняння,
тоді як при ЦД 2 типу (ЦД ІІ) відповідно у віці (63,83 ± 0 ,55) та (64,25 ±
0,39) років в обох групах, що дало нам право стверджувати, що СДС є хворобою
людей похилого віку. Найменшу групу склали пацієнти у віці понад 80 років у
обох групах досліджень (8 осіб, або 6,15 ± 2,12 %), що пов’язано з тим, що мало
хто з них доживає до такого віку через важкість ускладнень ЦД.
За ступенем тяжкості нами використана класифікація Вагнера (1987) [210]: 0
ступінь - високий ризик уражень. Гіперкератоз.
1 ступінь - поверхнева виразка (1A – чиста; 1В - інфікована).
ІІ ступінь - глибока виразка (ІІА чиста; ІІВ- інфікована).
ІІІ ступінь – абсцеси, флегмони, остеоміеліт або сегментарний артрит (ІІІА-
гостра; ІІІВ – хронічна).
ІV ступінь - IVA суха та ІVВ волога гангрена дистального відділу.
V ступінь - гангрена всієї стопи (розповсюджена гангрена).
Розподіл обстежуваних пацієнтів із СДС в основній та порівняльній групах за
Вагнером та типом ЦД наведено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл обстежуваних пацієнтів в основній та порівняльній групах
за Вагнером та типом ЦД
Сту-
пінь
тяж-кості
Основна група
Група порівняння
ЦД 1
ЦД
Усього
ЦД 1
ЦД 2
Усього
M ± m,%
M ± m,%
10
15
25
31,30±5,21
13
26,00 ±6,27
33
42
52,50±5,62
16
19
38,00±6,93
11
13
16,30±4,15
17
31
36,00±6,86
Усього
21
59
80
61,50±4,28
41
50
38,50±4,28
Як видно із табл. 2.2, пацієнти основної та контрольної групи були ідентичними,
статистично не відрізнялися (P > 0,05). Найбільшу групу складали хворі із
третім ступенем тяжкості, відповідно в основній 52,50 ± 5,62 % та порівняльній
групах 46,90 ± 4,39 %. За частотою не відрізнялися пацієнти з другим та
четвертим ступенем важкості (P > 0,05). Другий ступінь тяжкості визнаний у 25
пацієнтів основної групи (31,20 ± 5,21 %) та у 13 пацієнтів групи порівняння
(26,60 ± 6,27 %). Четвертий ступінь ушкоджень ДС виявлено відповідно у 13
хворих (16,30 ± 4,15 %) основної групи та у 18 пацієнтів (36,00 ± 6,86 %)
порівняльної групи.
Розподіл пацієнтів за клінічними формами наведено в табл. 2.3, з якої видно, що
за клінічними формами пацієнти розрізнялись на три форми СДС, які узгоджувалися
з класифікацією Вагнера.
Таблиця 2.3
Розподіл досліджуваних пацієнтів із СДС в залежності
від клінічної форми
Клінічна форма
СДС
Усього
Основна група
Порівняльна група
n = 130
M±m, %
n = 80
M±m, %
n = 50
M±m, %
Нейропа-тична
стопа
35
26,90±3,91
22
27,50±5,02
13
29,20±4,00
Нейроіше-
мічна
стопа
64
49,20±4,40
45
52,50±5,62
19
46,90±4,39
Змішана форма стопи
31
23,80±3,75
13
16,30±4,15
18
23,80±3,75
1.Діагноз нейропатичної стопи встановлювався на підставі діагностики виразки на
стопі, гіпалгезії, гіпестезії, які передували периферичній сенсомоторній
нейропатії при збереженому магістральному кровоплині (стисненні кровоносних
суд
- Київ+380960830922