РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАУКОВО-
МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ В СУЧАСНИХ ТЕХНІКУМАХ
2.1. Структурно-функціональна модель системи науково-
методичної роботи в технікумі ……….….…..………………………... 103
2.2. Особливості реалізації організаційно-педагогічних умов управління
системою науково-методичної роботи в практичній діяльності технікумів
……………………………………………………………....….. 127
2.3. Результати експериментальної оцінки функціонування системи
науково-методичної роботи в технікумі …………………..… 146
Висновки з другого розділу ……………...……………….... 172
ВИСНОВКИ ……………………………………………………….... 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………...…………..… 179
ДОДАТКИ ………………………………………………………..… 201
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВНЗ – вищий навчальний заклад
МОН України - Міністерство освіти і науки України
НВП – навчально-виховний процес
НМР – науково-методична робота
ПТУ – професійно-технічне училище
ОПП – освітньо-професійна програма
СРС – самостійна робота студентів
ТЗН – технічні засоби навчання
КМЗ – комплексне методичне забезпечення
НІТН – нові інформаційні технології навчання
ІТН – інноваційні технології навчання
П(Ц)К – предметна (циклова) комісія
ППД – передовий педагогічний досвід
ОМОУ- організаційна модель оперативного управління
ВСТУП
У сучасних умовах розвитку освіти в Україні особливого значення набуває
система науково-методичної роботи у вищих навчальних закладах, головними
завданнями якої є сприяння підвищенню професійної кваліфікації педагогів,
розвитку їх педагогічної майстерності і творчого потенціалу.
Основні концептуальні положення освітньої діяльності вищих навчальних закладів
визначені законодавчими та нормативними документами (Закон України “Про
освіту”, Закон України “Про вищу освіту”, “Державна національна програма
“Освіта”: Україна ХХІ століття”, “Національна доктрина розвитку освіти” та
ін.), в яких підкреслюється значення високої кваліфікації педагогів, що
здійснюють підготовку фахівців для різних галузей господарства України.
Так, у “Державній національній програмі “Освіта”: Україна ХХІ століття”
зауважено, що вітчизняна освіта - це власна справа українського суспільства і
тому сучасна її розбудова, “докорінне реформування мають стати основою
відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу…” [41,с.5]. У даному
документі підкреслюється, що сучасній цивілізації притаманні: динамізм; швидка
зміна техніки і технології; інтелектуалізація праці; гуманізація та
демократизація суспільства; зростання соціальної ролі особистості у суспільстві
тощо. Зазначене обумовлює необхідність постійного удосконалення
науково-методичної роботи, від стану якої залежить якість підготовки фахівців.
Саме тому, основною соціально-педагогічною умовою успішної підготовки
спеціалістів різного рівня кваліфікації є наявність у навчальних закладах
висококваліфікованих педагогічних кадрів, які спроможні працювати відповідно до
зростаючих потоків наукової інформації, оволодівати інноваційними освітніми
технологіями і впроваджувати їх, сприяти розвитку інтересу студентів до обраної
спеціальності та їх професійних творчих здібностей.
В Україні створено систему безперервної вищої освіти, яка має
забезпечити підготовку висококваліфікованих кадрів. Саме тому виникла проблема
підготовки нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професіонального
та загальнокультурного рівня [41,с.8]. Відповідно до зазначеної національної
програми, здійснюється радикальна перебудова системи управління сферою освіти
шляхом її демократизації та гуманізації, оскільки людина визнана “найвищою
соціальною цінністю”. Це положення стосується як тих, хто навчається, так і
тих, хто навчає.
Особливої уваги потребує вища освіта, бо саме від рівня кваліфікації
випускників вищих навчальних закладів залежать темпи науково-технічного,
економічного та соціально-культурного прогресу держави.
Методична і науково-методична робота в навчальних закладах завжди була
предметом уваги вчених і педагогів-практиків. Проте, в умовах перебудови
вітчизняної вищої освіти оновлюється її зміст, організаційні форми і методи
роботи. Досить давно визнано, що науково-методична робота має здійснюватись у
певній системі, і тому вона потребує науково обґрунтованого управління. Відомо
також, що розвиток системи освіти аксіоматично залежить від результативності
управлінської діяльності в цій галузі. У “Національній доктрині розвитку
освіти” наголошується: “настав час для модернізації управління освітою,
враховуючи при цьому регіональні особливості і тенденції розвитку навчальних
закладів, зростання конкурентності освітніх послуг, зміни в економічному стані
країни” [122,с.6]. Нова модель системи управління закладами освіти має бути
відкритою. Змінюються функції, структура і стиль центрального та регіонального
управління освітою. Серед напрямків у системі управління освітою зазначається
необхідність постійного підвищення компетентності управлінців усіх рівнів. У
названому документі розкриваються шляхи вдосконалення підготовки педагогічних і
науково-педагогічних працівників. Йдеться про необхідність оволодіння
викладачами вищих навчальних закладів сучасними технологіями, методиками
навчання і виховання,
діагностиками оцінювання результативності підготовки фахівців,
особистісно орієнтованим підходом до студентів (учнів) з метою підвищення
якості освіти в цілому та якісної підготовки фахівців, зокрема.
Реформування вищої освіти в Україні на засадах діючого державного
законодавства визначає необхідність, з одного боку – реалізації принципів
перебудови освіти в Україні, що визначені в Законі