РОЗДІЛ 2
СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ МАНІПУЛЯЦІЇ МАСОВОЮ СВІДОМІСТЮ В АНГЛОМОВНИХ ЗМІ
У світі культури, який оточує людину, виділяють особливий світ – логосферу.
Логосфера включає в себе мову як засіб спілкування і всі форми „вербального
мислення”. Мова як система мовних знаків, за допомогою яких людина, поряд з
першою сигнальною системою, сприймає світ та соціум, є одним із засобів
підкорення інших індивідів суб’єктам маніпуляції. Такі функції мови, як
підкорення та управління, широко використовуються в політичному дискурсі,
оскільки в галузі політики завжди концентруються найважливіші інтереси
суспільства та його окремих груп. Характерною ознакою політичного дискурсу є
апеляція до ціннісної системи, яка існує в суспільстві, або тієї, яку
намагаються нав’язати [20, с. 13].
Для маніпуляції свідомістю ЗМІ, що відображають інтереси політичної еліти,
навмисно і цілеспрямовано використовують такі властивості мови, як рухливість
семантичної структури слів, складність відмежування конотації від прямих
денотативних значень, варіативність денотативних і конотативних значень тих
самих мовних знаків під впливом соціальних чинників, багатокомпонентність як
лексичного, так і прагматичного значення, наявність пізнавального та
комунікативного, об'єктивного і суб'єктивного в значенні, синонімічні й
асоціативні зв'язки слів, модальність висловлювання, оцінні характеристики
семантики тощо.
Для адекватного й повного аналізу текстів ЗМІ, що містять мовні елементи
здійснення прихованого впливу на свідомість реципієнта, доцільною є орієнтація
на виділення маніпулятивних стратегій і тактик, які застосовуються в сучасній
англомовній комунікації.
2.1. Стратегія ухиляння від істини
Вибір лексики для подання інформаційного матеріалу, особливо того, який
висвітлює суспільно-політичні процеси, впливає на його оцінку при сприйнятті
реципієнтом. Як уже зазначалося, засновником наукового напрямку, який
присвячений ролі слова в пропаганді (а потім і маніпуляції свідомістю),
вважають американського соціолога Г. Лассуелла [328, 329, 330]. Почавши свої
дослідження ще за років першої світової війни, він узагальнив результати в 1927
р. у книзі „Техніка пропаганди у світовій війні”. Розробивши методи
семантичного аналізу текстів, вивчаючи особливості використання тих чи інших
слів для передачі або викривлення смислів, він зазначив, що політична семантика
досліджує ключові терміни, лозунги та доктрини під кутом зору того, як їх
розуміють люди. Г. Лассуелл займався також розробкою методів добору слів,
створивши цілу систему, ядром якої стали принципи створення політичного міфу за
допомогою добору відповідних слів [112, с. 89].
Радянські мовознавці, виступаючи ідеологами тогочасної політичної системи,
стверджували, що соціальна значущість слів, яка є визначальним джерелом плану
їх змісту, містить у собі можливість і необхідність керування лексичним
значенням мовних одиниць, встановлення певного контролю над семантичним рівнем
мови [294, с. 144]. Обов’язковість такого контролю, згідно з ідеологічними
установками того часу, визначалася потребами наукового пізнання, осягненням
людиною внутрішньої природи речей, явищ та процесів реального світу, їх
зв’язків та відношень. Таке нечітке формулювання приховувало справжню суть
контролю над семантикою мови, яка полягала в ідеологічній маніпуляції
свідомістю радянських людей. Незважаючи на різні трактування необхідності
контролю над лексичним значенням слів і вживання відповідних лексичних одиниць,
сутність цього процесу є незмінною: добір лексичних одиниць, якими позначаються
явища та події життя суспільства, є одним зі шляхів маніпуляції свідомістю
населення.
Засобом маніпуляції свідомістю виступає здійснюваний ЗМІ процес номінації явищ
та подій суспільно-політичного життя, що становить стратегію ухиляння від
істини, яку було виділено в межах даного дослідження. (Повний перелік
маніпулятивних стратегій і тактик, які було визначено й класифіковано в
пропонованій роботі, представлений у додатку А).
Р. Блакар розглядає вибір слів та висловів як “інструмент влади”, оскільки вони
дозволяють висловити своє ставлення до референта [32, с. 88]. Мова не тільки
виражає думку, але й у більшості випадків обумовлює розуміння цієї думки.
Окремі слова, які мають у тексті ключові семантичні позиції, створюють певну
установку на розуміння та інтерпретацію цього тексту. Такі ключові слова можна
назвати словами-індикаторами через притаманну їм властивість відкрито або
непомітно скеровувати думки реципієнта [228, с. 141]. Навіть якщо адресант
намагається висловлюватися об’єктивно, вибір ним слів структурує та обумовлює
уявлення, яке формується реципієнтом.
Ядро словника ЗМІ становить суспільно-політична лексика, що відображає
ідеологію країни й безпосередньо пов’язана з функцією впливу. Це зумовлює
особливий характер експресивності мови ЗМІ: експресія тут має підкреслено
соціальний характер, вона передусім цілеспрямована, вибірна й оцінна [278,
с. 5].
Помітний вплив на експресивність мови ЗМІ справляють суспільно-політичні
чинники, які призводять до формування цілого комплексу виразних слів із
соціальним звучання, яким притаманні соціальні конотації та здатність виражати
соціальну оцінку дійсності [278, с. 11]. Наприклад, лексика, що належить до
політичного словника мови ЗМІ, відображає західну ідеологію демократичної
орієнтації (поняття democracy, freedom, equality, політичні кліше civil
liberties, human rights, national security, etc.). Водночас формування такого
експресивного ідеолексикону створює можливості для маніпулюв
- Київ+380960830922