розділ 2
аналітична оцінка базових складових системи корпоративного контролю АТ в умовах
трансформації економіки України
2.1. Визначення суперечностей нормативного регулювання
взаємовідносин суб'єктів та об'єктів корпоративного контролю
в Україні
Нормативне регулювання взаємовідносин суб'єктів та об'єктів КК є одним з
найвпливовіших інструментів системи КК в АТ: „Економічний зміст корпоративних
відносин органічно пов’язаний з правовою формою його реалізації. Практично
існує не дуже багато питань щодо функціонування господарських товариств ... про
які можна впевнено сказати, що це питання суто економічні і не пов’язані з їх
правовою регламентацією” [43,с.20]. Нормативне врегулювання діяльності
суб'єктів КК та визначення їх переважних прав відносно головних об'єктів КК є
базовою складовою процесу вдосконалення системи КК.
Нормативні акти, які регулюють взаємовідносини суб'єктів та об'єктів КК
поділяються на зовнішні (закони), внутрішні положення АТ та стандарти
корпоративного управління, які мають бути законодавчо закріпленими, а отже є
основною законів, що регулюють сферу корпоративних відносин (рис.2.1).
Водночас, базою для формування стандартів корпоративного управління є практика
господарювання, норми, закріплені внутрішніми положеннями АТ. Систему
стандартів корпоративного управління визначають міжнародні та національні
стандарти корпоративного управління, а також моделі корпоративного управління
(англо-американська, континентальна (західноєвропейська), японська,
перехідна).
Законодавство про корпорації повинно підтримувати баланс між гнучкістю
організаційної форми товариства та захистом інтересів і прав акціонерів.
Будь-які жорсткі положення чинного законодавства стосовно захисту прав та
інтересів певного кола учасників товариства можуть зменшити гнучкість АТ, а
ліберальність законодавчих норм, навпаки – дозволяє ігнорувати інтереси окремих
учасників, що негативно впливає на інвестиційний імідж АТ.
Рис.2.1. Схема нормативного регулювання взаємовідносин між
суб’єктами та об’єктами корпоративного контролю
Отже, об'єктивно існує необхідність забезпечення відповідності чинного
законодавства реальному рівню розвитку корпоративного сектору економіки та
потребам регулювання взаємовідносин учасників у процесі корпоративної
діяльності з метою досягнення балансу інтересів зацікавлених сторін та цілей
розвитку АТ.
Рівень нормативного регулювання корпоративних відносин в Україні нині не можна
визнати оптимальним. У той час, коли більшість країн СНД досить оперативно
прийняли нові Цивільні кодекси і на їхній основі створили чи значно
модифікували спеціальне законодавство про акціонерні товариства, в Україні
Цивільний кодекс, прийнятий у 1963 р., діяв до 01.01.2004 року, а основу
корпоративного законодавства складав Закон України „Про господарські
товариства” від 19.09.1992 р. (далі – Закон). Прийняття ж Верховною Радою
України проекту Закону України “Про акціонерні товариства" постійно
відкладається.
Аналіз загального стану правового регулювання діяльності АТ в Україні свідчить
про значні диспропорції його розвитку. З одного боку, досить динамічно
розвивається законодавство, спрямоване на забезпечення державного контролю над
діяльністю акціонерних товариств, що обумовлюється активною позицією ДКЦПФР. З
іншого боку, розвиток корпоративного законодавства, яке повинно встановлювати
правовий режим відносин всередині корпорацій, значно затримується. Ці проблеми
істотно поглиблюються і загострюються недосконалістю інших актів законодавства
у сфері підприємництва і господарської діяльності, а також незавершеністю
адміністративної і судової реформи в Україні, створюють суттєві перешкоди на
шляху проведення ринкових реформ, покращення інвестиційного клімату.
З набранням чинності 01.01.2004 року новими Цивільним та Господарським
Кодексами України існуючий Закон «Про господарські товариства», який значною
мірою втратив свої регулятивні функції і давно вимагав перегляду, тим не менш
чинності не втратив, зазнавши незначних змін. Доцільність існування цього
нормативного акту, зважаючи на наявність у нових ЦК та ГК України цілих
спеціальних розділів, присвячених регулюванню діяльності АТ, взагалі можна
поставити під сумнів, оскільки, виходячи з правил конкуренції правових норм,
положення цього Закону на сьогодні можуть застосовуватись тільки у випадку
відсутності відповідних норм у чинному ЦК та ГК, і при цьому якщо вони (ці
норми) не суперечать загальним положенням останніх.
Численні ж законодавчі суперечності, породжені наявністю трьох нормативних
актів, якими у різній мірі врегульовані одні й ті самі правовідносини, і які
мають місце уже в їх загальних нормах , свідчать, що корінне реформування
корпоративного законодавства у цілому й інституту корпоративного управління,
зокрема, не відбулося; фактично були внесені зміни до ряду норм, якими
врегульовано діяльність АТ, і ці зміни не можна назвати конструктивними.
Зазначена ситуація суттєво впливає на можливості акціонерів здійснювати КК,
зокрема, механізми впливу на прийняття управлінських рішень.
Існуюча нормативно-правова база, через свою недосконалість, створює безліч
можливостей для використання правових колізій та наявних у законодавчому полі
прогалин для блокування роботи АТ, корпоративних конфліктів, попрання інтересів
дрібних акціонерів.
Тільки чіткість та однозначність трактування правових норм, які стосуються
діяльності АТ, може створити надійну базу для розвитку фондового ринку, і
перетворити останній на надійне джерело залучення додаткових фінансових
ресурсів для роз
- Київ+380960830922