Внутрішьоособистісні конфлікти у хворих на артеріальну гіпертензію.

РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИХ КОНФЛІКТІВ
2.1. Схема  психодіагностичного  дослідження
На основі аналізу спеціальної літератури з даної проблеми ми дійшли висновку,
що внутрішньоособистісні конфлікти потрібно розглядати у зв’язку із сферами їх
виникнення, прояву, розгортання та вирішення. Відштовхуючись від частоти появи
та значущості в житті людини, можна вважати, що такими
внутрішньо­осо­бистіс­ними конфліктами ви­ступають:
– особистісно-сімейні конфлікти (любов, сімейне життя);
– конфлікти, зумовлені станом здоров’я (фізичного та психічного);
– конфлікти, зумовлені матеріальними труднощами;
– конфлікти, викликані проблемами соціальної взаємодії (впевненість у собі,
наявність друзів, можливість ведення активного діяльного життя, свобода як
не­залежність у діях і вчинках);
– конфлікти, зумовлені проблемами практичної діяльності (наявність цікавої
роботи);
– конфлікти, пов’язані з прагненням до духовного самовдосконалення (можливість
пізнання, творчості, сприймання краси природи та мистецтва).
Аналізуючи погляди науковців щодо внутрішньоконфліктих переживань хворих на
гіпертензію, ми дійшли висновку, що дослідження внутріш­ньо­особистісних
конфліктів слід здійснювати через аналіз:
а) розузгодження між ціннісними смислоутворюючими структурами особис­тості та
реалізацією сформованих на їх основі смислоутворюючих мотивів діяльності (стан
„розриву” між внутрішньо значу­щими цінностями та їх наяв­ністю в різних
життєвих сферах: між тим, що є, і тим, що  повинно  бути, між “хочу” і “маю”);
б) негативних емоційних проявів, що можуть виступати емпі­ричними показ­никами
внутрішньоособистісних конфліктів та слугувати в якості індикаторів їх виміру;
в) психологічних  рис-комплексів, сформованих при пере­живанні психо­соціальних
конфліктів, що обумовлюють вразливість до дії загаль­них  стресо­генних
чинників та визначають психологічну схильність до артері­альної есен­ціальної 
гіпер­тензії.
Внутрішньоособистісний конфлікт визначається рівнем розузгодження між
Я-ідеальним та Я-реальним, тобто дезінтеграцією між „цінностями” та їх
„наяв­ністю” в різних життєвих сферах, таких як: 1) активне, діяльне життя; 2)
здоров’я (фізичне та психічне); 3) наявність цікавої роботи; 4) сприймання
краси природи та мистецтва; 5) кохання; 6) матеріально-забезпечене життя; 7)
наявність друзів; 8) впевненість в собі (сво­бода від внутрішніх протиріч,
сумні­вів); 9) пізнання (можливість інтелектуального розвитку); 10) свобода як
незалеж­ність у вчинках і діях; 11) щасливе родинне життя; 12) можливість
творчої діяль­ності. Для свого дослідження ми обрали методику „Рівень
співвідношення „цінності” та „дос- туп­ності” в різних життєвих сферах”,
(О. Б. Фанталова, 2001), що дозволило зробити висновок не лише про наявність, а
й про зміст внутрішньоконф- ліктних переживань. Отримані ре­зуль­тати зумовили
напрямок подальшої роботи. Її метою було дослідження специфіки емоційних
проявів в умовах внутрішніх конфліктів та “вакуумів” за станами: конфлікту
(внутрішнього напруження), “вакууму” (відчуття внутрішньої порожнечі,
відсутність інтересу до будь-чого), тривоги, депресії, апатії, спокою та
комфорту. Для цього ми використали методику „Сім
станів”(О. Б. Фан­­тало­ва, 2001), що діагностує зміст та інтен­сив­ність
емо­ційних проявів внут­рішньоособистісних конфліктів. Також були вико­ристані:
методика „Шкала оцінки дискомфорту”, що діагностує суб’єк­тивну оцін­ку стану
внутрішнього дис­комфорту (О. Б. Фанталова, 2001); методика „Віль­ний вибір
цінностей”, спрямована на дослідження „ціннісного ядра” суб’єкта та
внут­ріш­ньо­особистісних  конфліктів, пов’язаних з  певними  цінностями  (О. Б. Фан­­­­та­ло­ва,
2001); методи, розроблені А. П. Сісецьким: „Самооцінка рівня психо­емо­ційної
напруги” та проективна методика „Тестова самоідентифікаційна система” для
визначення внутрішньоконфліктного стану досліджуваних; опитувальник
Міні-мульт  (скорочений  варіант  ММРІ)  для  визначення  особистіс­них  влас­ти­востей
(мож­ливо  акцентуацій), що впливають на виникнення, перебіг та розв’я­зання
інтра­психічних конфліктів;  для дослідження психологічних комп­лексів, що
обумов­люють вразливість до дії стресогенних чинників використано бесіду за
розробленим нами варіантом автобіографічного інтерв’ю (по  схемі Е. Еріксона).
2.2. Організація психодіагностичного дослідження внутрішньо­особи­стіс­них
конфліктів
2.2.1. Характеристика  досліджуваних
Аналіз вибірки досліджуваних
1. «Умовну норму» склали 70 осіб без хронічних соматичних захворювань, з
нор­мальним артеріальним тиском за багаторазовим контрольним вимірюванням (32
чо­ловічої та 38 жіночої статі) віком від 33 до 56 років (середній вік
чоловіків – 44,76 ро­ків, жінок – 46,38 років).  За рівнем освіти та статтю
вибірка харак­теризується наступ­ним чином: чоловіки з вищою освітою – 12 осіб
(37,5 %), з середньою спеціальною – 14 (43,7 %), з середньою – 6 (18,8 %);
жінки з вищою освітою – 17 (44,7 %), з се­редньою спеціальною – 16 (42,1 %), з
середньою – 5 (13,2 %) осіб. Серед них: пра­цю­ючих чоловіків – 25 (78,1 %),
жінок – 31 (81,6 %); не працюючих чоловіків – 7 (21,9 %), жінок – 7 (18,4 %).
Вибірку «умовної норми» утворили працівники різних під­приємств Києва під час
медичних професійних оглядів.
2. Вибірку осіб з діагнозом «артеріальна гіпертензія» другої стадії утворили 70
осіб, що перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні артеріальної
гіпертензії Київського інституту кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска. Серед
них: чоловіків – 27 осіб, жінок – 43; віком від 36 до 58 років (середній вік
чоловіків