РОЗДІЛ 2
Загальна характеристика обстежених хворих
Матеріал і методи дослідження
2.1. Загальна клінічна характеристика обстежених хворих та етапи дослідження
Для реалізації мети та поставлених задач дослідження проводилося декількома
послідовними етапами. На першому етапі проводилась апробація відібраних
скринінгових опитувальників та клінічних діагностичних шкал для виявлення
депресивних розладів в умовах роботи лікарів загальної практики, розроблявся
алгоритм їх діагностики та кваліфікації з метою встановлення подальшої тактики
ведення пацієнтів (рекомендація консультації психіатра, встановлення можливості
спостереження хворого лікарем загальної практики з консультативною допомогою
психіатра чи курація хворого психіатром).
З метою оцінки достовірності даних, отриманих за допомогою скринінгових
опитувальників M.A. Whooley et al. (1997) i PRIME-MD в обробці В.Н. Краснова
(1999) нами було обстежено 100 пацієнтів, які звернулися за допомогою у
Вінницьку міську поліклініку №2. Для дослідження пацієнти відбиралися методом
суцільної вибірки. Серед обстежених було 17 чоловіків (17%) і 83 жінки (83%).
Вік пацієнтів становив 18 – 64 років. Середній вік складав 41,3 + 0,61 року.
Скринінгове опитування було доповнене клінічним обстеженням пацієнтів та
застосуванням стандартних опитувальників та оціночних шкал для виявлення
депресії і встановлення рівня особистісної та ситуативної тривоги: опитувальник
самооцінки депресії BDI (повний та скорочений варіанти), шкала HAM-D21, тест
Спілбергера-Ханіна.
Завданням другого етапу роботи було визначення поширеності, структури і
клініко-психопатологічних особливостей депресивних розладів у пацієнтів
загальномедичної амбулаторної практики, а також факторів, які предиспонують
формуванню цієї патології.
Для оцінки особливостей використання зазначених скринінгових опитувальників в
умовах роботи лікарів загальномедичної практики територіальних поліклінік та
орієнтовного встановлення частки пацієнтів, що можуть потребувати подальшого
обстеження з метою виключення депресивних розладів було проведено дослідження
984 пацієнтів, що звернулись за медичною допомогою у Вінницьку міську
поліклініку №2.
Дослідження проводилося методом суцільної вибірки на 5 терапевтичних дільницях.
Серед обстежених було 353 чоловіки (35,87%) та 631 жінка (64,13%). Вік
пацієнтів становив 15-82 роки. Середній вік складав 39, 78 + 0,89 років.
З метою визначення можливих чинників формування депресивних розладів 233 хворим
із діагностованими коморбідними депресивними розладами різного ступеню важкості
(основна група) й 142 пацієнтам із соматичними розладами без депресії (група
порівняння) було запропоновано відповісти на запитання спеціально розробленої
анкети та зазначених вище опитувальників, а також опитувальника
Леонгарда-Шмішека. Середній вік пацієнтів основної групи складав 44,12+0,81
року. Чоловіків було 43 (18,46%), жінок – 190 (81,56%). Група порівняння за
статево-віковою структурою була співставимою з основною групою.
Метою третього етапу дослідження було:
розробка алгоритму вибору адекватної лікувальної тактики для пацієнтів
загальномедичного профілю із виявленими депресивними розладами;
визначення ефективності й безпечності застосування досліджених антидепресантів
у комплексному лікуванні пацієнтів терапевтичного профілю із коморбідними
депресивними розладами з метою вдосконалення диференційованого підходу до
антидепресивної терапії у зазначеної категорії хворих.
В дослідження було включено 156 пацієнтів, у яких були діагностовані депресивні
розлади легкого, помірного та важкого ступеню (відповідно до клінічних
критеріїв діагностики МКХ-10, даних шкали HAM-D21 та опитувальника BDI) без
психотичної симптоматики та суіцидальних намірів. Серед них жінок було 122
(78,2%), чоловіків – 34 (21,8%). Вік пацієнтів складав 16-78 років, в
середньому - 44,82 + 0,81 року. У 97 пацієнтів провідне захворювання було
гастроентерологічного профілю, у 19 пацієнтів – кардіологічного, у 16 –
неврологічного, у 11 – пульмонологічного, у 5 – гінекологічного профілю та 8
пацієнтів проходили численні обстеження з остаточно не встановленим соматичним
діагнозом. 76 пацієнтів приймали соматотропні препарати з приводу захворювань
одного профілю. Решта – з приводу двох чи більше різнопрофільних хвороб
(наприклад, лікування загострення хронічного панкреатиту на фоні прийму
антигіпертензивної терапії і т. ін.). Тривалість соматичного захворювання
складала від 2 місяців до 28 років, в середньому – 7,2+5,8 року. Тривалість
депресивного стану становила від 1 місяця до 2 років.
Була сформована основна дослідна група із 130 пацієнтів, які у якості
антидепресивної терапії отримували один із чотирьох відібраних антидепресантів.
Критеріями включення хворих в зазначену групу були:
Клінічні дані: операціональні діагностичні критерії депресивного розладу за
МКХ-10; шкала HAM-D21 (7 і більше балів); опитувальник BDI (9 і більше балів)
Вік хворих: 18 років і старші.
Письмова інформована згода хворого на прийом певного антидепресанту та участь у
дослідженні.
Критеріями виключення хворих із основної дослідної групи було прийом хворим
антидепресантів на момент первинного обстеження чи припинення прийому менше як
за 2 тижні, наявність в структурі клінічної картини депресії психотичної
симптоматики чи суіцидальних намірів, вік до 18 років, вагітність, лактація,
клінічно значущі важкі соматичні захворювання з декомпенсацією функцій окремих
внутрішніх органів чи систем, ознаки залежності від алкоголю чи інших
психотропних речовин.
При підборі антидепресанту враховували також показники маси тіла, артеріально
- Київ+380960830922