РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Лабораторні тварини та моделювання експерименту
Експериментальні дослідження були проведені на 680 тримісячних білих щурах -
самцях лінії Вістар масою 180-200 г, які утримувалися у стандартних умовах
віварію ОДМУ. У відповідності до мети та задач дослідження всіх тварин було
розподілено на 10 експериментальних груп (табл. 2.1):
Таблиця 2.1.
Групи експериментальних тварин
№ групи
Форми впливу
Інтакті
одноразове тотальне г-опромінення в дозі 1,0 Гр
одноразове тотальне г-опромінення в дозі 1,5 Гр
тривале тотальне г-опромінення в сумарній дозі 1,0 Гр
тривале тотальне г-опромінення в сумарній дозі 1,5 Гр
введення гептралу у дозі 5, 10 та 15 мг/кг маси
одноразове тотальне г-опромінення в дозі 1,0 Гр та курсове введення гептралу у
дозі 10 мг/кг маси
одноразове тотальне г-опромінення в дозі 1,5 Гр та курсове введення гептралу у
дозі 10 мг/кг маси
тривале тотальне г-опромінення в сумарній дозі 1,0 Гр та курсове введення
гептралу у дозі 10 мг/кг маси
10
тривале тотальне г-опромінення в сумарній дозі 1,5 Гр та курсове введення
гептралу у дозі 10 мг/кг маси
Експериментальних тварин опромінювали у дозах 1 та 1,5 Гр на г-терапевтичному
приладі АГАТ-Р № 83 (ізотоп 60Со) на базі Одеського обласного онкологічного
диспансеру, де і проводився відповідний дозиметричний контроль. Опромінення
тварин проводили о 7.00 ранку.
Названі дози г-опромінення обрані на підставі того, що розгорнутий
симптомокомплекс променевої хвороби виникає при опроміненні в дозах, які
перевершують 1 Гр. За менших доз відзначають скороминучі реакції з боку окремих
систем різного ступеня виразності або клінічні прояви зовсім відсутні. Тобто 1
Гр – це порогова доза. Опромінення у дозі, трохи більшої за порогову, 1,5 Гр
призводить до більш виразних клінічних проявів [ 15 ].
Одноразове тотальне г-опромінення в дозі 1,0 Гр проводилося за таких технічних
умов: потужність дози 0,39 Гр/хв, ВДП = 100 см, експозиція 2,64 хв. Одноразове
тотальне г-опромінення в дозі 1,5 Гр проводили за таких технічних умов:
потужність дози 0,39 Гр/хв, ВДП = 100 см, експозиція 3,96 хв.
Багаторазове г-опромінення тварин проводили також на г-терапевтичному приладі
“Агат” 60Со за таких технічних умов: 0,1 Гр кожних 24 години (до експерименту
тварин брали по завершенні сумарної дози 1 та 1,5 Гр), потужність дози 0,39
Гр/хв; ВДП = 100 см; експозиція 26,4 хв при досягненні сумарної дози 1 Гр та
39,6 хв у разі сумарної дози 1,5 Гр.
Для проведення опромінення тварин розміщували в спеціально виготовлених
клітках-фіксаторах.
За опроміненими тваринами вели постійне візуальне спостереження, при цьому
оцінювали загальний стан, рухливість, відношення до їжі, стан шкіряного покриву
й видимих слизових оболонок, наявність діареї та інших патологічних проявів.
До експерименту тварин брали безпосередньо після опромінення, через 24 години,
3, 7 та 15 діб.
Щурів забивали методом декапітації під ефірним наркозом у холодовій кімнаті при
температурі від 0 до + 4 о С.
В якості об’єкта для досліджень було обрано тимус та селезінку. Вони належать
до так званих критичних органів, це радіочутливі органи, які одними з перших
виходять із строю у досліджуваному діапазоні доз опромінення [77, 124]. Після
вилучення селезінку та тимус промивали охолодженим фізіологічним розчином і
максимально звільняли від кровоносних судин, зважували на торсіонних вагах і
роздрібнювали охолодженими ножицями. Для виготовлення гомогенату
використовували гомогенізатор, виготовлений з оргскла, який мав тефлоновий
товкачик. Під час гомогенізування тканин тимусу та селезінки швидкість
обертання товкачика складала 800-900 обертів за хвилину, термін гомогенізування
25-30 секунд. Гомогенізування тканин тимусу та селезінки проводили при
температурі від 0 до + 4 оС у середовищі виділення, яке необхідне було для
проведення відповідних досліджень. Отримані тканинні гомогенати фільтрували
через 2 шари марлі, після чого їх використовували для подальших досліджень
[86]. Окремо були проведені дослідження клітинного складу периферійної крові
для контролю ефективності використання гептралу [81].
2.2. Обгрунтування доцільності використання гептралу при радіаційних
ураженнях
Гептрал - сучасний безпечний препарат, використовується в гастроентерології для
лікування внутрішньопечінкового холістазу при прециротичному та циротичному
стані та в психіатрії для лікування різноманітних депресивних станів. Активним
компонентом гептралу є S-аденозил-L-метіонін (адеметіонін), до якого приєднаний
аніон бутандисульфонієвої кислоти, таким чином, гептрал - це
S-аденозил-L-метіонін 1,4-бутандисульфонат. У роботі використаний препарат
італійської фірми «Knoll». За своїми фізичними властивостями адеметіонін -
білий аморфний порошок без запаху, вільно розчинний у воді (до 500 г/л). Водний
0,4% розчин адеметіоніну має рН= 2,4.
В нашій роботі гептрал використовувався у формі для ін’єкцій. 1 флакон гептралу
для ін’єкцій містить ліофілізовану сіль адеметіоніну та 1 ампулу розчинника
(буферний розчин), склад якого забезпечує встановлення практично нейтрального
значення рН= 7,5 ± 1 суміші компонентів перед введенням.
Один флакон адеметіоніну містить S-аденозил-L-метіонін 1,4-бутандисульфонату
759,6 мг, що еквівалентно 400 мг адеметіоніну катіона.
Одна ампула з буферним розчинником (15 мл) містить: L-лізин 342,4 мг, натрію
гідроксид 11,5 мг, вода для ін’єкцій 4729,6 мг.
Адеметіонін відіграє важливу роль у проміжній ланці метаболізму. Він приймає
участь у ряді біохімічних реакцій і діє як попередник таких важливих
субстратів, що синтезуються в клітинах, як цистеїн, таурин, глутатіон т
- Київ+380960830922