РОЗДІЛ 2
ДОСВІД використання НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИХ КОМПЛЕКСІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
СЛОБОЖАНЩИНИ ДОСЛІДЖУВАНОГО ПЕРІОДУ
У розділі, на основі узагальнення історико-педагогічних джерел, розкрито зміст
і напрямки діяльності навчально-методичного комплексу вищих закладів освіти
Слобожанщини другої половини XIX століття, визначено перспективи впровадження
досвіду функціонування навчально-методичного комплексу вищих навчальних
закладів Слобожанщини досліджуваного періоду в умовах реформування вищої школи
в Україні.
2.1. Університетські бібліотеки як центри навчальної, науково-дослідної,
просвітницької діяльності вищих навчальних закладів Слобожанщини другої
половини XIX століття .
Аналіз історико-педагогічної літератури [8; 9; 10; 55; 156; 157] та архівних
джерел [165; 175; 188] показав, що на початку XIX століття на території
Слобожанщини існувала лише одна бібліотека, що належала Харківському Духовному
Колегіуму. Не дивлячись на багатий книжковий фонд, вона не задовольняла запити
читацької аудиторії, оскільки була недоступна стороннім особам. Тому відкриття
Харківського університету (1805р.) і заснування при ньому фундаментальної
бібліотеки мало надзвичайно велике наукове, культурне і просвітницьке значення
для всієї Слобідсько-Української губернії.
Серед структурних підрозділів університету, започаткованих Статутом 1804 р.,
університетська бібліотека відігравала провідну роль, оскільки від “її
правильного функціонування і зростання в значній мірі залежала успішність
викладацької й наукової діяльності університетського персоналу впродовж всього
XIX століття” [156, 9].
Як свідчить аналіз праць з даної проблеми [8; 10; 55; 137; 158], офіційному
відкриттю бібліотеки передував довготривалий підготовчий період. У 1803-1804
рр., перебуваючи в Петербурзі у справах, пов’язаних з відкриттям університету,
В.Каразін, не дивлячись на недоброзичливе відношення царського уряду і
чиновників Міністерства народної освіти, “...принимая живейшее участие в
хлопотах по части подготовительных мер – подбирал в Петербурге библиотеку,
отсылал книги в Харьков” [8, 136]. Дослідники зазначають, що В.Каразін придбав
в ці роки 3219 книг, які започаткували фонд університетської бібліотеки. До тог
ж, він найняв і відіслав до Харкова палітурника для оправи куплених ним книг.
Зазвичай, цього було надзвичайно мало для забезпечення наукової й навчальної
діяльності навчального закладу. Тому, як зазначає Д.Багалій та І.Осипов у праці
“Ученые общества и учебно-вспомогательные учреждения Харьковского университета
(1805-1905 рр.)”, були відомі випадки, коли іноземні професори відмовлялись від
пропозиції зайняти кафедру у Харківському університеті, посилаючись на
відсутність потрібних книг в його бібліотеці [156, 11].
Вивчення історико-педагогічних матеріалів [8; 55; 137; 156; 157; 158] переконує
в тому, що Рада Харківського університету, з моменту його відкриття,
першочерговим своїм завданням вважала створення повноцінного фонду бібліотеки,
який відповідав би цілям університетської науки і освіти. Так, уже 18 січня
1805 р., тобто в наступний день після урочистої церемонії відкриття
університету, відбулось перше засідання Ради, на якій було обрано згідно
Статуту першого бібліотекаря з числа професорів університету. Ним став професор
Я.Белен де Баллю [55, 3]. Факультетам було доручено скласти списки необхідних
для викладання книг і журналів і заключити контракти зі столичними
книгопродавцями.
Дослідники зазначають, що вже в лютому 1805 р. був підписаний контракт з
книгопродавцем Ціменсеном про доставку ним іноземних книг. Він же повинен був
відкрити і першу книжкову лавку в Харкові, в якій на протязі року університет
придбав 453 книги. Російські книги стали надходити до книжкового магазину,
заснованого в Харкові книгопродавцем Глазуновим. Тут було придбано
університетом 636 книг [55, 20]. Надалі контракти на постачання літератури
Правління університету заключало з книгопродавцями Москви, Петербурга, Риги. У
1805 р. було відкрито і книжковий магазин в університеті. До тог ж, з дозволу
Міністерства народної освіти університет отримав можливість виписувати іноземні
наукові журнали безпосередньо із-за кордону.
Зазначимо, для того, щоб університет міг придбати книги за списками, складеними
факультетами, робились спеціальні асигнування з сум, пожертвуваних дворянами
Слобідсько-Української і Катеринославської губерній. Так, в 1806 р.
університету було дозволено використати на придбання книг 8000 крб., у 1807 р.
– 6000 крб. [156, 12]. Завдяки цьому він отримав можливість придбати цінні
колекції книг: У 1806 р. – куплена бібліотека академіка Палласа, яка включала
294 назви 584 томи, в 1809 р. – у професора Якобі було куплено 300 книг.
Особливу турботу щодо комплектування фонду університетської бібліотеки проявляв
попечитель округу Потоцький. За даними Д.Багалія, він придбав для неї в 1805 р.
1460 книг, в 1806 р. – 128 книг, в 1807 р. – 107 книг. [156, 12].
Аналіз архівних документів [188; 190] дозволяє стверджувати, що суттєву роль в
поповненні книжкового фонду університетської бібліотеки відігравали надходження
типографії Харківського університету та пожертвування. Так, з 1806 р. по 1812
р. з типографії до університетської бібліотеки надійшло 296 томів.
Перше пожертвування на користь університетської бібліотеки було зроблено
В.Каразіним, який подарував древній атлас Птоломеїв, Петербургський календар
1715 р., опис Полтавської битви, карту Російської імперії 1795 р. та ін.
Єпископ Харківський Христофор Сулима подарував 66 книг латинською, німецькою,
польською та російською мовами з богослів’я. філософії, історії, літератури.
Велик
- Київ+380960830922