РОЗДІЛ 2.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
Дослідження проводилися на щурах - самцях лінії Вістар масою 250-300 г і білих
нелінійних мишах - самцях масою 20-30 г. розведення віварію Одеського
державного медичного університету. Тварини утримувалися в звичайних умовах
віварію на стандартному харчовому раціоні при природному світловому циклі.
Досліджувані водорозчинні сполуки вводилися в ізотонічному розчині NаС1,
ліпофільні - у твіновій суспензії (Twin-80). Були використані
внутрішньоочеревинний, підшкірний і внутрішньомозковий способи введення речовин
експериментальним тваринам. Контрольним тваринам вводилися відповідні об’єми
фізіологічного розчину, твінової суспензії. Досліджувані речовини вводилися в
інтервалі доз 0,01 - 20 мг/кг. Експериментальним шляхом були знайдені дози, в
яких сполуки проявляли виражені фармакологічні властивості. У роботі було
використано 800 мишей і 700 щурів.
Були досліджені нові похідні 1-арил-4-[4-(N-нафталімі-до)алкіл]піперазинів та
3-аміно-1,2-дигідро-3Н-1,4-бенздіазепін-2-ону.
Таблиця 2.1
Структурні формули похідних 1-арил-4-[(4-(N-нафталімідо)алкіл]піперазинів
Noсполуки
R1
R2
HX
2.1
m-С1
-ѕ
-ѕ
НС1
Продовження таблиці 2.1
2.2
m-С1
-ѕ
-ѕ
-ѕ
2.3
p-С1
-ѕ
-ѕ
НВr
2.4
-ѕ
-ѕ
НС1
2.5
m-С1
-ѕ
-ѕ
НВr
2.6
o-C1
-ѕ
-ѕ
-ѕ
2.7
o-СН3
-ѕ
-ѕ
-ѕ
2.8
o-CN
-ѕ
-ѕ
НВr
2.9
-ѕ
-ѕ
НВr
2.10
С1
С1
-ѕ
2.11
o-С1
С1
С1
НС1
2.12
o-С1
С6Н5С
-ѕ
-ѕ
Таблиця 2.2
Структурні формули похідних 3-аміно-1,2-дигідро-3Н-1,4-бенздіазепін-2-ону:
Nо спол.
R1
R2
R3
2.13
C1
2.14
C1
Продовження таблиці 2.2
2.15
C1
2.16
C1
2.17
-NH2
C1
2.18
C1
2.19
2.20
2.21
C1
2.22
C1
2.23
2.24
2.25
2.26
C1
2.27
C1
2.28
C1
Продовження таблиці 2.2
2.29
C1
2.30
C1
2.31
C1
2.32
C1
2.33
C1
2.34
C1
2.35
C1
2.36
-N-(C2H5)2
C1
Синтез досліджуваних сполук був здійснений у відділі медичної хімії
Фізико-хімічного інституту НАН України ім. О.В. Богатського (зав. відділом
академік НАН України С.А. Андронаті) і в ПНДЛ - 5 Одеського національного
університету ім. І.І. Мечникова. Дослідження проводились відповідно вимогам
комісії з біоетики.
Досліджувані фармакологічні властивості сполук порівнювали з дією відомих
препаратів: феназепамом (ВАТ "ІНТЕРХІМ"), діазепамом, буспіроном ("Буспар",
"Laboratories Bristol", Франція), пірацетамом («ноотропіл» Polfa Староград)
Як фармакологічні аналізатори були використані коразол - блокатор хлорних
каналів, 8-ОН-DPAT(«Amersham») - повний агоніст серотонінових рецепторів
підтипу 5-НТ1А та холецистокінін («Amersham»)
2.1. Визначення анорексигенної активності за методом "Анорексія"[11].
Вплив даних речовин на апетит і кількість споживаної їжі досліджували за
методом "Анорексія" на щурах лінії Вістар. За даною методикою протягом 2-х
тижнів у щурів виробляли навичку прийому рідкої їжі. Потім у відібраній групі,
тваринам внутрішньоочеревинно вводили фізіологічний розчин (0,9% р. NaCl) за
день до досліду. Через 30 хв після ін'єкції тварин поміщали в камеру з рідкою
їжею і реєстрували кожні 30 хв протягом 3 годин кількість споживаної їжі у
кубічних сантиметрах. Контрольна група тварин повинна була споживати в
середньому за 30 хв не менш 7-8 см3. Наступного дня після 2-х годин харчової
депривації контрольній і дослідній групам тварин внутрішньоочеревинно вводили
фізіологічний розчин і сполуки в різних дозах (0,01-1,5 мг/кг). Через 30 хв
після введення речовин щурів підпускали до їжі і фіксували кількість спожитої
їжі (см3) за 3 години кожні 30 хв. Потім всі показники по споживанню їжі кожним
щуром підраховували і порівнювали з контрольними значеннями. Біологічну
активність речовин виражали за допомогою ефективної дози, що знижує кількість
спожитої рідкої їжі тваринами на 50% (ЕД50) порівняно з контролем.
2.2. Визначення анксіолітичної дії за методом "Конфліктна
ситуація" [123]
Анксіолітична дія речовин вивчалася в дослідах на щурах в умовах конфліктної
ситуації, викликаної зіткненням питного і оборонного рефлексів у момент
споживання води з поїлки. Експеримент починали з вироблення у щурів навички
прийому води з поїлки в камері. Для цього тварин тримали на сухому кормі в
умовах водної депривації протягом 24 годин, а потім у той самий час доби
протягом 4 днів щурів поміщали в камеру, де вони одержували воду протягом 15
хвилин. Після стабілізації питного рефлексу щурів на 48 годин поміщали в клітки
з вільним доступом до води. Потім тварин знову позбавляли води і тримали на
сухому кормі протягом доби. Наступного дня водної депривації тварин брали в
дослід, при якому через 5 секунд після початку питва, щури одержували
електробольове подразнення (змінний струм 50 Гц, 40 В), здійснюване через
електроди, вмонтовані в підлогу експериментальної камери і поїлку. Таким чином,
зіткненням двох рефлексів створювалася конфліктна ситуація, пов'язана з
утрудненням задоволення питної потреби через одержання болючого подразнення.
Критерієм анксіолітичного ефекту служило збільшення числа караємих прийомів
води. Кількість актів споживання води реєструвалось протягом 15-хвилинного
інтервалу.
2.3. Визначення анксіолітичної дії за методом "Піднятого хрестоподібного
лабіринту" [14]
Анксіолітичну активність сполук досліджували методом "Піднятого хрестоподібного
лабіринту". ПХЛ складається з Х-подібної платформи, розміщеної на висоті 70 см
над підлогою, з двома протилежними відкритими і закритими рукавами, шириною 10
см і довжиною 45 см. Закриті рука
- Київ+380960830922