РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об’єкти дослідження
2.1.1. Тварини
Для вирішення встановлених завдань була проведена серія дослідів на 480
безпорідних щурах-самцях масою 180-210 г та 114 мишах-самцях масою 17-23 г.
Тварини утримувалися на стандартному раціоні віварію ДДМА.
2.1.2. Препарати
У наших дослідженнях використані наступні ненаркотичні анальгетики в
оптимальних знеболюючих дозах:
- диклофенак натрію 10 мг/кг (таб. 25 мг, АО «Лекхім»);
- німесулід 40 мг/кг (таб. 200 мг, «Genom»);
- целекоксиб 50 мг/кг (таб. 200 мг, «Genom»);
- буторфанол 1 мг/кг (1 мл 0,2 % р-н ., фл.., «BMS»);
- трамадол 20 мг/кг (2мл 5 % р-н., амп., «Здоровье народу»).
А також антибактеріальні препарати:
- амікацин 3 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг, 15 мг/кг, 20 мг/кг, 50 мг/кг (2 мл 25 %
р-н.., фл.., «BMS»);
- гентаміцин 3 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг, 15 мг/кг, 20 мг/кг, 40 мг/кг (2 мл 4 %
р–н., фл., «KRKA»);
- тобрамицин 3 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг, 15 мг/кг, 20 мг/кг (2 мл 4 % р-н.,
фл.., «KRKA»);
- нетилміцин 5 мг/кг, 10 мг/кг, 15 мг/кг, 20 мг/кг, 30 мг/кг (2мл 20% р-н.,
фл.., «Schering-Plough»);
- канаміцин 3 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг, 15 мг/кг, 20 мг/кг (фл. 1 г,
«Києвмедпрепарати»);
- стрептомицин 3 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг, 15 мг/кг, 20 мг/кг, (фл. 1 г,
«Києвмедпрепарати»);
- моксифлоксацин 100 мг/кг (таб. 0,4 г, «Bayer»);
- гатифлоксацин 100 мг/кг (таб. 0,4 г, «Macleоds»);
- ципрофлоксацин 50 мг/кг, 100 мг/кг ( таб. 0,5 г, «KRKA»).
Розчини готували з використанням Твіну-80 ("Segma", США). Усі препарати
вводили тваринам перорально та внутрішньочеревно.
Контрольна група тварин отримувала фізіологічний розчин та Твін-80.
Методи дослідження
Метод вивчення знеболюючої дії препаратів
Експериментальних підходів до визначення рівня ноцицептивного реагування існує
досить багато [5, 22, 69]. Для скринінгового дослідження периферійного
компоненту знеболюючої дії препаратів використовують модель «оцтово-кислих» чи
«ацетилхолінових» корчів [5]. При вивченні центрального компоненту знеболюючого
ефекту використовують моделі «термічного» і «електричного подразнення кінцівок»
мишей або «електрошкірного подразнення хвоста» у щурів [5, 56, 69].
Для оцінки знеболюючої активності аміноглікозидних антибіотиків нами був
використаний метод «електрошкірного подразнення хвоста» у щурів [56, 69], при
цьому сталеві голчасті електроди (діаметром 0,5 мм) з фіксованою міжелектродною
відстанню 10 мм уводилися під шкіру дистальніше 1 см від кореня хвоста. Оцінку
больової чутливості здійснювали через 2-3 хв. (коли тварина заспокоюється ), на
30, 60, 90, 120-й хвилині за появою голосової реакції (писк – вокалізація), яка
опосередковується залученням як сегментарного, так і супрасегментарного рівнів
замикання аверсивних сигналів. Тривалість кожного подразнення не перевищувала 1
сек. Перевагу віддавали саме методу «електрошкірного подразнення хвоста» у
щурів над іншими методами визначення аналгезії - такими , як " hot plate" і
"taіl flіck", тому що останні дозволяють оцінити тільки зрушення порогу
відповідної реакції на ноцицептивний вплив і не завжди дають можливість реально
визначити виразність аналгезії.
2.2.2. Метод дослідження поведінкових реакцій у тварин
Ми вивчали вплив антибактеріальних препаратів та їх комбінацій із знеболюючими
засобами на поведінку тварин у тесті «відкрите поле» [1].
Для вивчення активності у тесті «відкрите поле» була використана спеціальна
площадка розміром 100 x 100 см, розбита на 20 квадратів (секторів) та 16
«нірок» діаметром 3 см.
У досліді відмічали кількість пересічених квадратів (горизонтальна рушійна
активність), кількість заглядань в нірки (безумовно - рефлекторна діяльність
або «нірковий» рефлекс), активність проведення очищення (грумінг), кількість
підйомів на задні лапки (дослідницька активність), число болюсів дефекації
(емоційна активність) [1, 9]. Вивчаємі параметри реєструвалися впродовж 3
хвилин.
2.2.3. Методи вивчення судомної активності антимікробних препаратів
Вперше для вивчення протисудомної активності був запропонований ряд методів Л.
С. Гудманом та І. А. Свинардом [22]. Серед цих методів у теперішній час
найчастіше для первинного скринінгу використовують методику максимального
електрошоку (МЕШ) та антагонізм з пентилентетразолом (коразолом) [22]. Вибір
саме цих методів вивчення базується на якісній різниці судомних припадків [2].
Вважають, що судоми, викликані МЕШ, моделюють «великі, Grand mal» судомні
припадки, а судоми, викликані коразолом, - «малі, Petit mal» припадки [2, 22].
Ці тести є обов’язковими і у програмі ADDP (Antiepileptic Drug Development
Program) [22]. Головним компонентом судом при МЕШ є тонічна екстензія задніх
кінцівок тварин. Її усунення викликають фенітоїн, карбамазепін, але не
бензодіазепіни [22]. Головним компонентом коразолових судом є клонічні судоми,
їх усувають бензодіазепіни, вальпроат, але не фенітоїн [22].
2.2.3.1. Модель пентилентетразолових (коразолових) судом
Тест базується на здатності препаратів підвищувати чи знижувати судомну дію
коразолу при його одноразовому введенні. Гострий приступ клоніко-тонічних судом
моделювали шляхом одноразової внутрішньочеревної ін’єкції коразолу [22] у дозі
100 мг/кг (доза залежить від чутливості експериментальних тварин). Заздалегідь
за 40 хв. перорально вводили вивчаємі препарати, а також їх комбінації із
знеболюючими та НПЗЗ. Про активність препаратів судили за зміною латентного
періоду (час виникнення перших судом), тяжкості судом та тривалістю життя
тварин.
2.2.4. Нейробіохімічні дослідження
2.2.4.1. Підготовка біологічного матеріалу
Тварин декапітували через 40-60 хвилин після введення препаратів. Декапітацію,
вид
- Київ+380960830922