РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
З огляду на потребу сучасної флебології в розширенні номенклатури засобів для
лікування тромбофлебітів поверхневих вен, зокрема топічних лікарських засобів,
колективом авторів була створена нова комбінована мазь багатонаправленої дії на
основі загальновідомих лікарських речовин.
Об'єктом досліджень стала багатокомпонентна мазь „Веногепар”, технологія якої
розроблена на кафедрі заводської технології ліків НФаУ під керівництвом
професора В.І. Чуєшова аспірантом Г.В. Загорієм; методика оцінки якісного та
кількісного складу мазі розроблена доц. В.М. Грудько.
Виходячи з мети і завдань дисертаційної роботи, експериментальні фармакологічні
дослідження видавалося доцільним побудувати таким чином: провести скринінгові
дослідження експериментальних композицій мазі, вивчити фармакологічну
активність нового засобу, а саме антитромботичну, протизапальну, протимікробну
дію, а також дослідити безпечність препарату.
Для скринінгових досліджень протизапальної та антикоагуляційної дії були
запропоновані чотири композиції мазі, що містять гепарин, троксерутин,
мефенамову кислоту, мірамістин, диметилсульфоксид (табл 2.1).
Таблиця 2.1
Склад мазей, ризначених для лікування тромбофлебітів,
у розрахунку на 100г
№ ком-позиції
гепарин, ОД
троксе-рутин, г
мефенамова кислота, г
міра-містин, г
ДМСО, г
основа
Мазь №1
5000
2,0
1,0
0,5
3,0
проксанолова
Мазь №2
10000
2,0
1,0
0,5
3,0
проксанолова
Мазь №3
5000
2,0
1,0
0,5
3,0
ПЕО
Мазь №4
10000
2,0
1,0
0,5
3,0
ПЕО
Всі композиції мазі містять зазначені компоненти, проте відрізняються
концентрацією гепарину та складом мазевої основи.
Як було показано в огляді літератури, важливим механізмом розвитку
тромбофлебіту є запалення. Тому з метою вибору оптимального складу мазі вивчено
здатність вищезазначених композицій пригнічувати запальний процес.
Скринінгове дослідження протизапальної активності мазей проводили на моделі
термічного запалення на білих нелінійних мишах масою 18-24 г, по шість тварин у
групі. У тварин викликали опік правої задньої лапи шляхом занурювання у воду з
температурою 66,5°С на 4 сек, після чого на лапу наносили досліджувану мазь. У
групі контрольної патології лапу не лікували [28, 104]. Протизапальну
активність визначали за ступенем зменшення набряку у піддослідних тварин у
порівнянні з контрольними і виражали у %. Результати розраховували за формулою
2.1:
А = DVк - DVо . 100% (2.1),
DVк
де DVо і DVк – різниця між обўємом набряклої лапи і її вихідним обўємом у
досліді (DVо) і в контролі (DVк), у.о.;
А – антиексудативна активність, %.
Розвиток запалення при тромбофлебітах супроводжується порушенням структури
венозної стінки та підвищенням її проникності, що призводить до розвитку
набряку, венозного застою, больового синдрому, а у подальшому – до порушення
системи згортання крові та тромбозу [23, 55].
У зв`язку з цим, одним із напрямків скринінгових досліджень було вивчення
впливу наведених комбінацій мазі на перебіг набряку при венозному застої хвоста
у щурів. Дослідження проведене за модифікованою методикою Nordman S., Dumont J.
[55, 177] на білих щурах масою 180-220г. Тваринам, що голодували протягом 6
годин, вимірювали за допомогою онкометра Захаревського обўєм хвоста біля його
основи. Потім на основу хвоста накладали оклюзійну лігатуру з навантаженням
200г. За таких умов зберігається прохідність артеріальних судин, але
гальмується венозний відтік, внаслідок чого кровообіг у хвості знижується на
2/3. Після накладання лігатури реєстрували динаміку приросту обўєму хвоста
протягом 6 годин. Потім лігатуру знімали та реєстрували динаміку інволюції
набряку через 1, 2, 17 та 24 години. Мазі наносили на хвіст одразу після
накладання лігатури та одразу після її зняття. Ефект препарату оцінювали за
його здатністю зменшувати розвиток набряку та прискорювати процес його
інволюції у порівнянні з контрольними тваринами. Антинабрякову активність
препаратів визначали за ступенем зменшення набряку у дослідних тварин у
порівнянні з контрольними і виражали в %. Результати розраховували за формулою
2.2:
А = DVк – DVо . 100% (2.2),
DVк
де DVо і DVк – різниця між обўємом хвоста до і після накладання лігатури у
досліді (DVо) і в контролі (DVк), у.о.;
А – антинабрякова активність, %.
Наявність у складі мазі гепарину, що обумовлює область застосування препарату,
вказує на доцільність вивчення впливу мазі на реологічні властивості крові.
Останні вивчено методом коагулографії [48, 177].
В експерименті використовували кролів масою 2-2,5 кг, по 6 тварин у групі. З
краєвої вени лівого вуха після попередньої депіляції брали контрольну пробу
крові, на праве вухо наносили мазь і через 1 годину реєстрували коагулограму.
Антикоагуляційну активність мазей аналізували за наступними показниками:
час початку згортання крові (показник Т1 – час від початку дослідження до
першого коливання самописця коагулографа зі зменшеною амплітудою – дає
інтегральну оцінку процесу активації системи гемостазу, характеризує I – II
фази коагуляції);
час кінця згортання (показник Т2 (час від початку дослідження до першого
коливання самописця коагулографа з мінімальною амплітудою);
тривалість процесу згортання крові (показник Т – тривалість процесу згортання
крові від першого коливання самописця коагулографа зі зменшеною амплітудою до
першого коливання з мінімальною амплітудою) – інтегральний показник
електрокоагулограми, який характеризує стан судинно-тромбоцитарного гемостазу.
Антикоагуляційну активність мазі за окремими показниками (Т1, Т2 та Т)
визначали за формулою 2.3.
A =
(Tд – Tк )
ґ100% , де
(2.3)
- Київ+380960830922