Ви є тут

Розвиток державного сектора економіки в Україні

Автор: 
Мєдвєдєв Дмитро Миколайович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002074
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЕВОЛЮЦІЯ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ
2.1. Тенденції реформування державного сектора економіки в Україні
Наприкінці ХХ століття помітно підсилилися і набули характеру системних
процесів трансформації соціально-економічної політики соціалістичних країн. Ці
зміни не обійшли й Україну.
Системної трансформації соціалістичних країн були властиві наступні риси:
1. Зміна політичної і державної системи, відмова від монополії однієї партії,
створення парламентської республіки західного типу, загальна демократизація
суспільних відносин.
2. Відновлення економічних основ суспільної системи, відхід від так званої
«централізованої планової економіки» з її розподільчими функціями, орієнтація
на економіку «ринкового типу», в інтересах якої:
а) проводиться роздержавлення та приватизація власності;
б) створюється новий правовий механізм економічних і фінансових відносин, які
допускають багатоукладність форм економічного життя і створюють інфраструктуру
для розвитку приватної власності;
в) вводяться «вільні» ціни.
3. Відмова від соціалістичної «суспільності праці», ліквідація системи
«соціального утримання» з одночасним проголошенням стандартних
ліберально-демократичних свобод.
4. Практичне пристосування до вимог світового ринку, яке передбачає нові форми
зовнішньоекономічної діяльності, реструктуризацію економіки, тобто зміну її
стійких пропорцій і коопераційних зв'язків, зокрема проведення конверсії.
Характеру одного з найголовніших факторів розвитку національного виробництва
набуває і проблема екологічної безпеки.
5. Зміна духовно-культурних орієнтирів суспільного розвитку у бік ринкових [57,
11-12].
Наразі відомі кілька моделей становлення ринкової економіки, що залежать від
рівня розвитку країни, що обумовлює різну міру регулювання економіки, різні
рівні соціалізації та демократизації громадського життя.
Це модель «ринкового соціалізму», яка використовувалась у свій час у Югославії
та Угорщині (такого ж типу модель, хоча й істотно відмінна від югославської та
угорської, успішно використовується в Китаї та В'єтнамі); модель «оксамитової
революції», що реалізується в Чеській республіці; модель «шокової терапії», яку
використали Польща і країни СНД. Якщо перша модель характеризувалась
поступовістю змін, провідною роллю державного регулювання та керування всіма
процесами, то модель «шокової терапії» - орієнтована на швидке (до того ж
адміністративними методами) руйнування старої командної системи і введення
ринку. Модель «оксамитової революції» визначається не тільки поступовістю
трансформації, а й більш спокійним переходом від централізованого регулювання
до ринкового механізму.
При моделі «ринкового соціалізму» переважає власність держави та корпорацій, що
поєднується з дрібною приватною власністю. При використанні моделі «шокової
терапії» здійснюється прискорена корпоратизація державної власності, причому
нерідко вона переходить у руки колишньої номенклатури, що зберігає
адміністративну владу. Для моделі «оксамитової революції» властива більш широка
активність населення в перетворенні відносин власності (наприклад ваучерна
приватизація в Чехії та Словаччині).
Використання цих моделей на перших етапах перехідного періоду дало дуже різні
результати. Китай, хоч і поступово (починаючи з 1978р.), але завдяки реформам,
вийшов на шлях економічного зростання та вирішення загальних проблем. До того ж
модель «ринкового соціалізму» все більше доповнюється державно-корпоративними
тенденціями, що підсилює буржуазну трансформацію суспільства, істотний
перерозподіл влади і власності від центральних державних структур до
напівприватних корпорацій. Позитивно реалізується модель «оксамитової
революції». Вона досить глибока за змістом і є найменш хворобливою за методами
перетворень, які не тільки трансформують економіку, але й забезпечують
гуманізацію і соціалізацію економіки.
І, нарешті, спроба якнайшвидше й радикальніше реформувати суспільство за
моделлю «шокової терапії» призвела до руйнування адміністративно-командної
системи планування і управління, глибокої економічної кризи – спаду
виробництва, гіперінфляції, зубожіння народу [58, 114-116]. Такий шлях обрали
Польща й Україна, але на відміну від останньої, у Польщі була поширена ринкова
психологія, істотною була приватна власність, підтримка населенням
реформаторів, - тобто всі умови для такого експерименту.
Коли Україна була частиною Радянського Союзу, вона мала однорідну
соціально-економічну структуру. Держава як система різних інститутів увійшла до
сфери виробничих відносин і через ці інститути практично контролювала відносини
власності у всіх їх елементах (володіння, розпорядження, використання,
присвоєння й навіть споживання). Ця система існувала в такому монокристалічному
вигляді протягом усього існування Радянського Союзу, а, отже, й історії України
в останній період ХХ століття, і не піддавалася жодним модифікаціям.
У законодавстві було закріплено, що при реалізації права власності держава
невіддільна від державних органів і навпаки, а підприємства, завдяки
оперативному управлінню державною власністю, беруть участь у правових взаєминах
з вищими інстанціями і, таким чином, самі стають державними господарськими
органами. Що ж стосується мети використання майна, то її визначала держава,
тобто держава сама керувала і сама займалась виробництвом, для чого, власне, і
створювала підприємства. Таким чином, можна говорити про об'єднання управління
й виробництва в одне ціле або монопольне положення державної власності в
економіці [59].
Запозичена ззовні неоліберальна модель економічних перетворень була далеко не у
всьому оп