РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ ТА МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ У
ТВОРЧОМУ ОБ’ЄДНАННІ “МАКЕТУВАННЯ ТА
КОНСТРУЮВАННЯ ТРАНСПОРТНОЇ ТЕХНІКИ”
2.1. Зміст навчання школярів у творчому об’єднанні “Макетування та
конструювання транспортної техніки”
У сучасних економічних умовах центр ваги справжньої позакласної роботи, як
такої, що розвиває різноманітні духовні потреби школярів, залучаючи їх до
різних напрямків розвиваючої діяльності, що весь час ускладнюється, поступово
переміщується у будинки творчості, станції юних техніків, центри технічної
творчості молоді. Ці навчальні заклади покликані згідно свого профілю залучати
школярів до позакласної роботи. І саме в них складаються найбільш сприятливі
умови для включення творчої діяльності у трудовий процес, для виховання у
молоді вміння, готовності та звички виявляти творчість під час трудового
процесу.
Не секрет, що дії учнів стають у залежність від повсякчасного задоволення його
потреб та інтересів, що призводить до імпульсивності у поведінці (гуртківець
легко захоплюється пізнавальними бажаннями і так само легко їх втрачає, як
наслідок – багаторазова зміна гуртків та інтересу до них). Окрім того, локальні
інтереси звужують можливості учня та сферу його діяльності.
От чому основною метою програми стало спрямування діяльності гуртківців на
розвиток стрижневих пізнавальних інтересів на фоні різносторонніх. Для
досягнення цієї мети було розроблено програму навчання у ТО “Макетування та
конструювання транспортної техніки”.
Оскільки аналогом діяльності учнів у творчому об’єднанні “Макетування та
конструювання транспортної техніки” є не тільки проектна та конструкторська
діяльність творчих колективів виробничих підприємств, яка до речі знайшла
висвітлення у програмі В.Горського “Конструкторські гуртки” та А.Кондратьєва і
Т.Ісіченко “Гуртки дизайнерів” [131]. У зміст діяльності учнів у творчому
об’єднанні потрапляє таким чином, діяльність усієї інфраструктури замкненого
циклу виробництва, від отримання технічного завдання до виготовлення натурного
дослідного зразка.
Безперечно, такий перенос діяльності дорослих конструкторсько-виробничих
колективів на неформальний, різновіковий за своїм складом
учнівсько-студентський колектив, вимагає ретельного обґрунтування. Особливо це
стосується проблем психології творчості та можливості дітей різних вікових груп
здійснювати відповідні розумові дії, що відповідають процесу творчості.
В сучасних умовах вже не достатньо орієнтуватися на формування технічного
мислення, великого значення якому надається в працях С.Гелерштейна,
Т.Кудрявцева, М.Левітова та ін. Нині йдеться про такий рівень, який передбачив
би можливості для творчості в усіх сферах діяльності. Це, зокрема, і
технологічні, й економічні, і екологічні проблеми.
Одразу слід зауважити, що на даний момент відсутні достатньо строгі критерії
для визначення різниці між творчою та не творчою діяльністю людини про що
свідчать роботи психологів Б.Кедрова, Я.Пономарьова, В.Моляко[35; 61; 103].
У роботах Я.Пономарьова взагалі можна зустріти твердження, що творчість
притаманна і не живій природі, і живій до появи людини, і людині, і
суспільству. Творчість – необхідна умова розвитку матерії, утворення її нових
форм, разом з виникненням яких змінюється і сама форма творчості. Творчість
людини лише одна з таких форм.
У ряді робіт Я.Пономарьовим [123; 125] була сформульована гіпотеза, згідно якої
творчість у найширшому розумінні виступає як механізм розвитку. Така гіпотеза
передбачає відмову від зведення терміну “творчість” до його вузького розуміння
– до діяльності дорослої людини, точніше до однієї з форм такої діяльності.
Таким чином творча діяльність людини не зводиться лише до творчості у науці.
Елементи творчості притаманні майже кожному виду праці, вони мають величезне
значення у навчанні, грі і таке інше. Включення у педагогіку проблем наукової,
технічної, художньої творчості, безперечно, наблизить навчання та виховання
підростаючого покоління до науки, техніки, мистецтва.
Складність структури творчості неодноразово наштовхувала дослідників на думку
про необхідність множинності критеріїв. Однак емпіричний пошук таких критеріїв
призвів до незначущих результатів. Висунуті критерії, такі, як “популярність”,
“продуктивність” (Сміт, Тейлор, Гізелін), “ступінь реконструкції розуміння
спільноти” (Гізелін), “широта впливу діяльності вченого на різноманітні галузі
наукових знань” (Лаклен), “ступінь новизни ідей, підходів, рішень” (Шпрехер,
Стайн), “суспільна цінність наукової продукції” (Брогден) та багато інших,
залишаються не переконливими. С.Бернштайн справедливо бачив у цьому наслідки
абсолютно незадовільного рівня розробки теоретичних питань дослідження
творчості [15].
Сучасний психологічний словник трактує поняття творчості або творчого процесу,
як – процес створення матеріальних цінностей і творів мистецтва, відкриття у
науці, раціоналізаторський винахід у техніці тощо [135].
При використанні психологічного підходу до аналізу творчості такі критерії явно
не придатні. Адже кажуть про вирішення певних проблем тваринами, про дитячу
творчість; творчість безперечно проявляється при розв’язанні різного роду
“головоломок” людиною будь якого рівня розвитку. Але всі ці дії безпосередньо
суспільної значущості не мають. В історії науки і техніки закарбовано багато
фактів, коли блискучі досягнення творчої думки винахідників довгий час не
знаходили суспільного визнання. Невже можна думати, що у період нехтування
результатами досліджень винахідника його діяльність не була творчою, а ставала
такою тільки з моменту його визнання.
Разом з тим критерій суспільної значущості у ряді випадкі
- Київ+380960830922