РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ЛОГІЧНИХ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ЕВРИСТИЧНИХ ТА
КОМУНІКАТИВНО-ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . .
87
2.1.
Обґрунтування методики розвитку творчих здібностей старшокласників . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
87
2.2.
Організація і хід дослідницько-експериментальної роботи. . . . . .
116
2.3.
Основні результати проведеного дослідження. . . . . . . . . . . . . . . .
163
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
.
172
ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . .
175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
180
ДОДАТКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . .
197
ВСТУП
Актуальність дослідження. Зміни, що відбуваються в економічній, політичній і
духовній сферах українського суспільства, висувають нові вимоги до освіти, які
полягають насамперед у вихованні соціально зрілої, працелюбної, творчої
особистості. У Законі України “Про загальну середню освіту”, Національній
програмі “Освіта. Україна ХХІ століття”, Концепції загальної середньої освіти
наголошується, що система освіти має забезпечувати підтримку обдарованих дітей
і молоді, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості, розвиток
у дітей і молоді творчих здібностей.
Відповідно до вищезазначених вимог значною мірою змінюється місце і роль
історії як базової шкільної дисципліни, на яку покладаються важливі освітні
завдання: задоволення потреб суспільства у навчанні і вихованні творчих,
діяльних громадян з розвиненою духовністю і національною свідомістю, значним
інтелектуальним потенціалом. Сучасний оновлений зміст історичної освіти
характеризується включенням нових фактів, вивченням різних версій інтерпретацій
подій і явищ, що потребує від учнів уміння аналізувати інформацію, критично
мислити, вибирати поміж різними тлумаченнями минулого кілька точок зору і
давати їм оцінку, бачити та формулювати проблему, знаходити шляхи її
раціонального вирішення, генерувати ідеї, робити аргументовані висновки.
Оскільки шкільні роки – це роки становлення особистості, то одне із основних
завдань вчителя і полягає в тому, щоб виявити стрижневі якості учня і,
враховуючи вікові особливості, створити умови для максимальної реалізації його
творчих здібностей. Важлива роль у вирішенні цього завдання належить
організації навчально-виховного процесу в школі, який повинен сприяти
інтелектуальному й творчому розвитку кожного школяра.
Аналіз сучасної практики викладання історії свідчить про те, що вчитель не
завжди використовує можливості навчальних занять для розвитку творчості,
задоволення потреб кожного учня у самореалізації, і повному використанні свого
потенціалу. Традиційна система освіти повною мірою не забезпечує умови для
розвитку творчих здібностей школярів. У процесі навчання увага та енергія учнів
концентрується в основному на змісті засвоюваного матеріалу. Між тим, розвиток
особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація відбувається лише за умови
постійного збагачення творчим досвідом у процесі активної пізнавальної
діяльності.
Питання розвитку творчих здібностей учнів знаходяться в центрі уваги дидактів,
психологів і істориків-методистів. Ряд дослідників (В.І.Андрєєв, Н.П.Галкіна,
О.І.Клепіков, І.Т.Кучерявий, О.Н.Лук, Я.О.Пономарьов, В.С.Шубинський)
підкреслюють, що творча особистість характеризується мотиваційною активністю і
спрямованістю, інтелектуальними здібностями, емоційно-чуттєвими та естетичними
властивостями, пізнавальною активністю, гнучкістю, здібністю до
співробітництва, комунікативністю, тощо. Інтелектуальні здібності є основою для
творчості, а комунікативно-творчі – специфічною формою творчості, що стимулює
нове.
Інтелектуальні здібності поділяються на інтелектуально-логічні та
інтелектуально-евристичні (В.І.Андрєєв, О.Л.Яковлєв). Такий поділ досить
умовний, проте доцільний з метою поглибленого вивчення як
інтелектуально-логічних, так і інтелектуально-евристичних у сукупності, єдності
їх з комунікативно-творчими здібностями. Це поєднання, в основному, визначає
діяльність як творчу.
Інтелектуально-логічні здібності – це, перш за все, здібності аналізувати,
порівнювати, синтезувати. Інтелектуально-евристичні – це здібності генерувати
ідеї, висувати гіпотези, бачити протиріччя і проблеми, переносити знання і
уміння в нові ситуації. Комунікативно-творчі здібності – це здібності
співробітничати, акумулювати і використовувати творчий досвід інших,
організовувати колективну навчально-творчу діяльність.
Важливий внесок у методологію творчості зробили Г.С.Альтшулер, В.С.Біблер,
Д.Б.Богоявленська, Т.Г.Браже, Л.Л.Гурова, В.М.Кожевников, О.Н.Лук, В.О.Моляко,
В.І.Шишкіна, Н.Б.Шумакова, А.Т.Шумилін.
Педагогічний аспект формування пізнавальної активності школярів у процесі
творчої діяльності розкритий в роботах А.М.Алексюка, В.І.Андреєва,
В.В.Давидова, Б.І.Коротяєва, В.В.Краєвського. Психологічні основи даної
проблеми досліджували Л.С.Виготський, В.К.Демиденко, З.І.Калмикова,
О.М.Леонтьєв, О.І.Савенков.
Окремим компонентам інтелектуально-логічних здібностей присвячені дослідження
Л.І.Анциферової, О.О.Вагіна, Л.С.Гурової, Н.І.Запорожець, М.І.Кондакова,
В.С.Лозниці, Н.О.Менчинської, В.Ф.Паламарчук, І.М.Скрипкіна, М.М.Шардакова.
Питання розвитку інтелектуально-евристичних здібностей досліджені в працях
В.І.Барко, Б.І.Коротяєва, Ю.М.Кулюткіна,
- Київ+380960830922