РОЗДІЛ 2
Моделі СЕМАНТИЧНИХ змін ПРАІНДОЄВРОПЕЙСЬКИХ
ОСНОВ (КОРЕНІВ) у СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКій ФІТОНІМІЧНій НОМЕНКЛАТУРі
Об’єктом вивчення історії будь-якої макросемантичної групи є процес її
виникнення, становлення і розвитку. Такий процес найдоцільніше досліджувати, на
нашу думку, шляхом виділення в ньому послідовних етапів, які обмежені певними
хронологічними рамками і умовно приймаються за окремі синхронні зрізи. Вивчаючи
стан макросемантичної групи на певному зрізі, дослідник установлює, що в ній
успадковано від більш раннього періоду її розвитку і що нового з’явилося
протягом даного етапу. Порівняння етапів окремих синхронних зрізів певної групи
лексики приводять дослідника до діахронічного осмислення її, до виявлення
основних тенденцій номінації, що діяли в усі чи окремі періоди її розвитку
[151, с. 3].
Детальний розгляд східнослов’янської ботанічної номенклатури дозволяє виділити
дві основні групи праіндоєвропейських твірних основ (коренів), що започаткували
кількаетапний процес формування назв рослин: дієслівні та іменні ЛСГ. Кожна з
цих груп чітко розподіляється за відповідними підгрупами, що є конкретизацією
основних значень основ (коренів) з інтегральними семами предметності, ознаки та
дії. Доцільним є розгляд фітонімів за лексико-семантичними підгрупами
мотивуючих праіндоєвропейських основ (коренів) у порядку зменшення їх
кількості.
2.1. Діахронічні моделі формування віддієслівних
східнослов’янських фітонімів
До віддієслівних східнослов’янських назв рослин віднесено лексеми із домінуючим
значенням дії, тобто ті, які в індоєвропейській мові були дієслівними основами
(коренями). Оскільки в своїй семантичній структурі вони відрізнялися елементами
значення динамізму, стану та ін., їхній семантичний розвиток відбувався
відповідно до цих особливостей. Для аналізу семантики дієслівних основ
(коренів) їх можна об’єднати у лексико-семантичні підгрупи, оскільки в них
реалізуються конкретні прояви або види дії, а саме: “фізична дія”
(“ушкодження”, “деформація”, “звучання”, “поверхнева дія”, “переміщення”,
“випромінювання”, “поглинання”), “присвоєння”, “почуття”, “збільшення”,
“існування”, “сприйняття”.
2.1.1. Група праіндоєвропейських основ (коренів) із значенням фізичної дії. У
дисертаційному дослідженні дієсловами фізичної дії вважаються ті віддієслівні
лексеми, які позначають переважно конкретно-фізичну дію, зміну фізичного стану,
або взаємодію явищ навколишнього світу, що можуть бути чуттєво сприйнятними. До
цієї групи, найбільшої за кількістю, увійшло 7 підгруп: “ушкодження”,
“деформації”, “поверхнева дія”, “переміщення”, “поглинання”, “звучання”,
“випромінювання”. Розглянемо детальніше кожну із груп.
2.1.1.1. Підгрупа праіндоєвропейських основ (коренів) із значенням
“ушкодження”. Підгрупа дієслівних праіндоєвропейських основ (коренів) із
диференційною семою “ушкодження” містить елемент значення “колоти”. На думку
В.А. Меркулової, серед ознак рослин, які сприймаються певними органами чуття і
фіксуються в їхніх назвах, досить чітко виділяються ті, які сприймаються
органами дотику. Назвами, похідними від дієслів, позначаються різні відтінки
тактильних відчуттів, відображається подразлива дія рослин на шляху при
контакті з ними, тобто колючість, палючість тощо. Ці властивості рослин
спричиняються особливостями їхньої будови – наявність у них колючок, шипів,
формою стебел, листя тощо [117, с. 133]. Значна кількість східнослов’янських
фітонімів була утворена від основ (коренів) на позначення ушкоджувальної дії.
При дослідженні семантичної структури цієї групи було виділено основні
компоненти: інтегральні – “дія”, “вплив”; диференційні – “ушкодження”;
потенційні – “об’єкт дії”, “місцевість проростання”, “форма рослини”. Утворення
фітонімів із праіндоєвропейською основою (коренем) на позначення
“ушкоджувальної дії” відбувалося за семантичною моделлю: ушкоджувальна дія >
суб’єкт дії > назва за суб’єктом.
Прикладом слугують праіндоєвропейські основи (корені) на позначення
“ушкодження” із спільним значенням “дія гострим предметом” (“колоти”, “різати”
та ін.). У випадку з коренем праіндоєвроп. *bher- // bhоr- “колоти”
спостерігається ускладнення загальної моделі, а саме: від назви дії (“колоти”)
утворено праслов’янський фітонім borь “сосна” (тут актуалізувалася потенційна
сема “характер дії”, за якою одержала назву рослина). Далі за наявністю хвойних
дерев утворилася назва місцевості borъ “хвойний ліс”. Однак розвиток значення
на цьому не припинився, а сприяв формуванню нових фітонімів, що утворилися
внаслідок актуалізації потенційної семи “місце зростання” (ці рослини ростуть у
соснових лісах): укр. [борина]1 “брусниця, Vaccinium vitis idaea L.”;
“чорниця”; “журавлина”, “буяхи”; “лохина”; [борівка] “брусниця, чорниця”;
[боровик], вовче лико; “вовчі люди”; “грушанка; зимно любка”; [боровика]
“брусниця”; білор. [баруўка] “тс.” [216 І, с. 230]. В узагальненому вигляді
послідовність змін у семантичній структурі праіндоєвроп. bhor- “колоти” можна
представити таким чином: ушкоджувальна дія > суб’єкт дії > місце зростання >
назва за місцем.
Другим видом модифікації праіндоєвроп. *bher- “колоти” через праслов. *bъrъ
стало наслідування типової загальної моделі ушкоджувальна дія > суб’єкт дії >
назва за суб’єктом дії. Це сталося внаслідок актуалізації семи “суб’єкт дії”.
Назви сформувалися за характером дії, спричиненої формою рослини. Ці фітоніми
мають колючки, остюки, що спричиняють ушкоджуючу дію, тобто колють, ріжуть та
под.: укр. [бор1] “дике просо, мишій, Setaria italica Р.В.”; рос. [бор] “чорне
просо” [216 І, с. 229]; укр. бриця “мишій сизий”
- Київ+380960830922