Хірургічне лікування деструктивно-некротичних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет.

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Лікування деструктивно-некротичних уражень (ДНУ) нижніх кінцівок у хворих на
цукровий діабет (ЦД) потребує знання і розуміння основних патогенетичних ланок,
які призводять до цього грізного ускладнення ЦД. В основі патогенезу їх
розвитку лежать діабетична периферійна нейропатія, мікро-макроангіопатія та
діабетична остеоартропатія, які розвиваються паралельно і в комплексі
призводять до розвитку компартмент синдрому, який є основним пусковим
патогномонічним механізмом розвитку ДНУ нижніх кінцівок у хворих на ЦД.
Зважаючи на огляд літератури, мету та завдання нашого дослідження, ми обрали
три групи хворих - основну та дві порівняльні, що дозволило нам у порівняльному
аспекті проаналізувати та визначити реальну ефективність опрацьованих методів
діагностики та хірургічного лікування. В основну групу ввійшло 74 хворих, у І
порівняльну 85 хворих на ДНУ нижніх кінцівок, які хворіли ЦД. У ІІ порівняльну
групу ввійшло 54 хворих з гнійними ураженнями нижніх кінцівок, які не хворіли
ЦД. Клінічні, лабораторні та інструментальні методи застосовували у такому
обсязі, який дозволив встановати реальну картину захворювання, включаючи
детальну картину локального статусу, опрацювати лікувальну тактику та обрати
оптимальні методи хірургічного лікування відповідно до стадії патологічного
процесу.
2.1. Загальна характеристика клінічного матеріалу
Робота грунтується на вивченні результатів лікування 159 хворих на ЦД із ДНУ
нижніх кінцівок, та 54 хворих з гнійно-некротичними процесами (ГНП) нижніх
кінцівок, які не хворіли на ЦД. Усі хворі знаходилися на лікуванні у міському
хірургічно-діабетологічному центрі Київської міської клінічної лікарні №1 від
2001 р. до 2004 року. До основної групи залучено 74 хворих на ЦД, у яких
застосовували опрацьовану нашу хірургічну технологію зважаючи на біологію рани
при діабеті та диференційований вибір її лазерного опромінення. У І порівняльну
групу увійшло 85 хворих на ЦД з такими ж гнійно-некротичними ускладненнями
(ГНУ), але яких лікували перед впровадженням опрацьованої нашої хірургічної
технології, у ІІ порівняльну групу ввійшло 54 хворих з гнійно-некротичними
ранами, які не хворіли на ЦД (табл. 2.1.1).
Таблиця 2.1.1
Хворі основної та порівняльних груп з гнійно-некротичними
процесами
Групи
Кількість
Діабет
Використання опрацьованої технології
Основна
74
І порівняльна
85
ІІ порівняльна
54
Всього
213
Хворих в усіх групах поділено за віком і статтю (табл. 2.1.2). Аналіз
показників таблиці дозволяє констатувати, що основну кількість в обох групах
становлять хворі працездатного віку: 67 (90,5%) в основній групі, 78 (91,2%) у
І порівняльній групі та 53 (98,1%) у ІІ порівняльній групі. Лише 7 хворих в
основній та відповідно 7 і 1 в порівняльних групах були старші 65 років. Усі
хворі основної та І порівняльної групи хворіли на другий тип ЦД. Захворювання і
його ускладнення призвели до значного погіршення якості життя цих хворих, що
надає проблемі не тільки медичного, а й соціального значення і потребує пошуку
нових патогенетично обгрунтованих методів лікування
Таблиця 2.1.2
Поділ хворих за віком та статтю
Стать
Вік хворих та відсоткове відношення кількості до віку.
Основна група
До 50 років
51 – 65 років
66 і старше
Чоловіки
7 (9,4%)
30 (40,5%)
3 ( 4,1%)
Жінки
6 (8,1%)
24 (32,4%)
4 ( 5,4%)
Всього
13 (17,5%)
54 (73 %)
7 ( 9,5%)
І порівняльна група з цукровим діабетом
Чоловіки
9 (10,6%)
32 (37,6%)
4 (4,7%)
Жінки
7 ( 8,3%)
30 ( 35,3%)
3 (3,5%)
Всього
16 (18,9%)
62 (72,9%)
7 ( 8,2%)
ІІ порівняльна група без цукрового діабету
Чоловіки
29 (53,7%)
3 (5,5%)
1 (1,9%)
Жінки
19 (35,2%)
2 (3,7%)
Всього
48 (88,9%)
5 (9,2%)
Особливу увагу приділяли лікуванню хворих працездатного віку, тому що ДНУ
нижніх кінцівок у хворих на ЦД стають частою причиною погіршення якості життя
та інвалідизації. Найменша кількість хворих непрацездатного віку була у ІІ
порівняльній групі. Це пояснюється тим, що причиною розвитку ГНП кінцівок у
цієї категорії хворих були травми отримані на роботі, рибалці, в побуті під час
роботи на дачі та будівництві. ГНП у ІІ порівняльній групі не призвели до
погіршення якості життя і тим більше до втрати працездатності. Зіставлення між
хворими працездатного та похилого віку в основній та порівняльних групах
зображено графічно (рис. 2.1.1).
Рис. 2.1.1 Зіставлення між хворими працездатного та похилого віку в основній та
порівняльних групах.
В основній та І порівняльній групах найбільше хворих було з терміном
захворювання на ЦД від 11 до 25 років (табл. 2.1.3).
Таблиця 2.1.3
Тривалість захворювання на цукровий діабет
Форми
Тривалість захворювання на цукровий діабет
До 5 років
6 -10
11–15
16 - 20
21- 25
26-30
31 і більше
Основа група
12
21
19
І порівняльна група
11
13
22
23
У наших спостереженнях ускладнення розвивалися швидше у тих хворих, які не
дбали про до свогє здоров`я, не виконували рекомендацій лікарів, хоча і
перебували на постійниму медичнимому спостереженні. У тих хворих, які адекватно
реагували на перебіг захворювання ускладнення, розвинулися в середньому після
15 - 20 років від початку захворювання на ЦД. Тривалість захворювання на ЦД
основної та І порівняльної груп зображено графічно (рис. 2.1.2).
Рис. 2.1.2 Тривалість захворювання на цукровий діабет основної та І
порівняльної груп.
Усі хворі від моменту госпіталізації відразу ж підлягали ретельному обстеженню,
а при необхідності їх консультували кардіолог, ендокринолог,
ортопеда-травматолог, офтальмолог, нефролог з метою призначення оптимального
курсу