РОЗДІЛ 2
Оцінка результатів застосування прямого оподаткування в Україні
2.1. Аналіз становлення і розвитку прямого оподаткування в Україні
Після проголошення на початку 90-х років ХХ ст. незалежності, перед
керівництвом молодої української держави постало завдання створити сучасну
ефективну систему оподаткування, яка з одного боку, відповідала б принципам
соціально орієнтованої ринкової економіки, а з іншого – забезпечила б бюджет
надійними і стабільними надходженнями.
Україна була вимушена практично з нуля будувати власну систему оподаткування. У
грудні 1990 року у складі Міністерства фінансів України було створено державну
податкову службу. У тому ж році була створена Головна державна податкова
інспекція у складі Мінфіну.
Починаючи з 1991 р. формувався якісно новий період самостійної розбудови
національної податкової системи, яка поступово стала набувати сучасного
обрису.
У 1992 р., урядом України було вжито цілий комплекс стандартних заходів по
формуванню соціально-орієнтованої ринкової економіки. Серед них: лібералізація
цін, відміна державної монополії на зовнішню торгівлю, приватизація об'єктів
державної власності. Ці заходи відкрили не тільки нові можливості для
комерційної діяльності суб'єктам господарювання, але і змусили також брати на
себе всю повноту відповідальності за результати своєї діяльності, а головне –
працювати в специфічних умовах, що пов'язані з перехідним періодом національної
економіки, коли структурні елементи планової економіки взаємодіють із новим
економіко-правовим середовищем. В результаті, першими наслідками проведених
заходів були збільшення темпів інфляції та бюджетного дефіциту, скорочення
виробництва та зниження реальної заробітної плати.
Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. “Про прибутковий податок
з громадян” було врегульовано механізм нарахування і сплати прибуткового
податку з громадян. Цей акт мав яскраво виражену фіскальну спрямованість та не
забезпечував досягнення цілей соціальної справедливості та стимулювання
економічного зростання.
Уряд змушений був вжити ряд додаткових заходів, спрямованих на реконструкцію
народного господарства, активізацію ділової активності суб'єктів
господарювання, фінансову стабілізацію економіки. Зміст податкової політики
був сформульований таким чином – податки не повинні, по можливості,
перешкоджати економічному зростанню, тобто фізичному обсягу вітчизняного
виробництва товарів та послуг, розвитку підприємництва, але разом з тим вони
мають забезпечувати доходи бюджету.
В 1992 р. у структурі податкової системи України відбулися такі важливі зміни:
скасовано податок з обороту та податок із продажу, і вперше введено податок на
додану вартість і акцизний збір; податок на прибуток було замінено податком на
доходи підприємств і організацій; відмінено стабілізаційний податок та
відрахування до Фонду соціального захисту населення, а також встановлено високі
ставки нарахувань на заробітну плату і деякі інші складові фонду споживання
(наприклад, ставка відрахувань на соціальне страхування і забезпечення була
встановлена спочатку в розмірі 61%, а потім – 37%).
Однак, як показали подальші події та досвід розвинутих країн світу, рішення про
скасування податку на прибуток та введення податку на доходи було помилковим.
Оскільки це створювало додатковий контроль за оплатою праці на підприємстві, бо
при оподаткуванні доходів об'єктом оподаткування, у тому числі, була і
заробітна плата, з якої вже вираховувався особистий прибутковий податок та
відрахування на соціальні заходи. Враховуючи цей факт, рішенням Верховної Ради
України в 1995р. було введено податок на прибуток юридичних осіб.
Але, окрім зазначених змін, було характерно і широке використання податкових
пільг (наприклад, в інструкції Міністерства фінансів України "Про порядок
нарахування і сплату підприємствами і організаціями податку на доходи" (квітень
1992 р.) перелік пільг по податку включав більше ніж 30 найменувань). У
результаті поступово виникла загрозлива ситуація: база оподаткування, яку
створюють господарські одиниці, руйнується, і ускладнюється дія податкового
механізму, що не дає (в умовах високих темпів інфляції) адекватної віддачі від
зростання виробництва, його технічного оновлення. Тому початковий перелік пільг
почав швидко скорочуватися і в 1997 р. їх стало набагато менше, ніж у 1992 р.
Найбільше були скорочені пільгові умови оподаткування прибутку юридичних осіб.
Період 1991-1995 рр. можна визначити як етап становлення і формування
національної податкової системи нової самостійної держави. До початку ринкових
реформ в Україні не існувало цілісної податкової системи, яка змогла б
гарантувати систематичні надходження необхідних для держави фінансових ресурсів
та здійснювати ефективне регулювання економіки. Усі фіскальні інститути
повільно здійснювали перехід від централізованих методів перерозподілу доходів
до більш цивілізованих ринкових макроекономічних регуляторів. Національна
економічна система в цілому і бюджетно-податкова зокрема не були пристосовані
до функціонування в умовах нестабільної господарської кон'юнктури. Протягом
цього періоду не вдалося також і сформувати належним чином стабільного
податкового законодавства, що можна простежити на багатьох прикладах: часте
змінювання об'єкту прибуткового оподаткування юридичних осіб (прибуток – дохід
– знову прибуток), ставок податку на додану вартість (28, 20, 28, 20%), методів
обліку фінансових результатів (за фактом відвантаження продукції, касовий
метод, змішана система, за фактом передачі прав власності на продукцію) тощо.
Такі обставини дестабілізують планування фінансов
- Київ+380960830922