РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота грунтується на вивченні результатів клінічного спостереження,
лабораторної діагностики та лікування 618 дітей у віці від 6 місяців до 15
років, оперованих з приводу апендикулярного перитоніту.
Клінічне спостереження і обстеження проводилось в умовах базової клініки курсу
дитячої хірургії Івано-Франківського державного медичного університету –
хірургічного відділення ДОДКЛ (Державна обласна дитяча клінічна лікарня),
кафедри біологічної хімії Івано-Франківської державної медичної академії та
імунологічної лабораторії обласної клінічної лікарні. Для уніфікації обстеження
та обробки отриманих результатів були розроблені відповідні карти обстеження,
які включали комплекс проведених досліджень кожного хворого.
З метою вивчення ефективності лапаростомії та гірудотерапії в лікуванні
перитоніту, проведено аналіз результатів лікування у двох груп хворих з різними
формами перитоніту. 294 дітей, що знаходилися на лікуванні в хірургічному
відділенні Івано-Франківської ДОДКЛ у період з 1990 по 1994 роки – в яких
проводилося лікування по загальноприйнятій схемі склали групу порівняння. 324
дітей знаходилися на лікуванні з 1996 по 2004 роки – в якій у комплекс
лікувальних заходів були включені метод лапаростомії та гірудотерапії склали
основну групу. Вік пацієнтів коливався від 6 місяців до 15 років. До 3 років
було 111 (17,96%) дітей, від 3 до 6 років було 160 (25,88%) дітей і старше 6
років було 347 (56,14%) дітей.
Хворі були розподілені на три групи згідно класифікації С.Я.Долецкого (1982),
яка передбачає виділення трьох основних стадій розвитку перитоніту [58].
Визначення важкості ураження полягає у комплексній оцінці клінічних симптомів,
лабораторних досліджень та змін у черевній порожнині, які виявляились під час
операції. Враховували форму апендициту, характер змін очеревини, характер і
кількість випоту в черевній порожнині, вираженість стазу кишечника (табл. 2.1
та 2.2).
Таблиця 2.1
Стадії розлитого апендикулярного перитоніту в основній групі
Клінічні характеристики
І - початкова n = 44
ІІ - розпалу n = 252
ІІІ - кінцева n = 28
Давність захворювання
2 -3 доби
2 -4 доби
Більше, як 4 -6 діб
Стан хворого
Середньої важкості
Середньої важкості, важкий
Важкий, вкрай важкий
Порушення гомеостазу
Мінімальні
Виражені
Різко виражені
Форма апендициту
Флегмонозний, гангренозний
Гангренозний, перфоративний
Перфоративний
Зміни очеревини
Гіперемія
Гіперемія, набряк, нашарування фібрину
Інфільтрація, грубі нашарування фібрину, міжпетелні гнійники
Випіт
Серозно-гнійний
Рясний, гнійний, рідкий
Рясний, гнійний, з різким запахом, густий
Парез кишечника
Немає
Помірний
Виражений
Таблиця 2.2
Стадії розлитого апендикулярного перитоніту в групі порівняння
Клінічні характеристики
І - початкова n = 50
ІІ - розпалу n = 208
ІІІ - кінцева n = 36
Давність захворювання
2 -3 доби
2 -4 доби
Більше, як 4 -6 діб
Стан хворого
Середньої важкості
Середньої важкості, важкий
Важкий, вкрай важкий
Порушення гомеостазу
Мінімальні
Виражені
Різко виражені
Форма апендициту
Флегмонозний, гангренозний
Гангренозний, перфоративний
Перфоративний
Зміни очеревини
Гіперемія
Гіперемія, набряк, нашарування фібрину
Інфільтрація, грубі нашарування фібрину, міжпетелні гнійники
Випіт
Серозно-гнійний
Рясний, гнійний, рідкий
Рясний, гнійний, з різким запахом, густий
Парез кишечника
Немає
Помірний
Виражений
Для початкової стадії розлитого перитоніту (І), яка була діагностована в 13,58%
дітей основної групи та 17,01% дітей групи порівняння, були характерні незначні
прояви токсикозу, субфібрильна температура тіла, помірна спрага, одно- або
дворазове блювання. Хворі скаржилися на боль в животі ниючого характеру,
переважно у правій здухвинній ділянці. Посилення болю при рухах змушувало їх
уникати зміни положення тіла, чим пояснювався спокійний характер поведінки.
Живіт був звичайної форми, приймав участь в акті дихання. При пальпації та
перкусії відзначалася розлита болючість по всьому животу, більше виражена у
правій здухіинній ділянці. Напруження м’язів черевної стінки було різко
виражене з правого боку та непостійно в інших відділах. Був збережений
достатній діурез. Це свідчило про спроможність компенсаторних реакцій.
Задовільний або середньої важкості стан дитини часто був причиною того, що
початкова стадія перитоніту перед операцією не завжди діагностувалася, тому не
завжди проводилися спеціальні обстеження для об’єктивної оцінки стану
гомеостазу та відповідної його корекції.
У 77,78% дітей основної групи та в 70,75% дітей групи порівняння була
встановлена стадія розпалу розлитого перитоніту (ІІ) відмічено посилення явищ
інтоксикації та ексикозу. Загальний стан визначався як середньої важкості або
важкий, температура тіла була вища 38°С. Діти були збуджені. Відмічено стаз
кишківника. Блювання ставало щораз частішим, застійним вмістом. Живіт у
більшості хворих був помірно здутий, щадився в акті дихання. При пальпації та
перкусії визначаються розлита болючість та постійне напруження м’язів черевної
стінки у всіх відділах. На рентгенограмах, які були проведені за показаннями,
інколи вдавалось виявити накопичення рідини у відлогих місцях. Помітно
знижувався діурез, тахікардія збільшувалася більш як на 30% вікової норми,
пульс набував напруженого характеру.
У кінцевій стадії розлитого апендикулярного перитоніту (ІІІ) в 8,64% дітей
основної групи та 12,24% дітей групи порівняння стан був вкрай важким. Хворі
були адинамічні, свідомість часто затьмарена. Були різко виражені ознаки
токсикозу та ексикозу - запалі очі, загострені риси обличчя, страждальний
погляд, задука, блідість та мармуровість шкірних покривів,
- Київ+380960830922