РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для досягнення поставленої мети і реалізації задач в роботі використані
експериментальний та клінічній матеріал, сучасні методи дослідження, які дають
змогу провести якісний і кількісний аналіз отриманих даних.
2.1. Захворюваність дітей септичними формами ГГО
Проведений ретроспективний аналіз 130 історій хвороб дітей Вінницького регіону
з септичними формами гострого гематогенного остеомієліту за період 1993 – 2004
р.р.. Результати лікування визначались у двох групах пацієнтів: що лікувались з
1993 по 1998 рр., – 73 дитини (застосовувались традиційні методи діагностики та
лікування) і з 1999 по 2004 рр. – 57 дітей (застосовувались запропоновані
методики).
У досліджуваному періоді кількість хворих септичними формами ГГО склала 28% від
загальної кількості дітей (465) з цим захворюванням (рис. 2.1.1). 86 хворих
(66,2%) складали хлопчики, 44 (33,8 %) – дівчатка.
98 дітей (75,4%) були мешканцями сільської місцевості, 32 (24,6%) – міста
(рис. 2.1.2). Це свідчить про вагомість соціально-побутових факторів та
факторів фізичної активності в структурі причин захворюваності, що сприяють
виникненню генералізованих форм ГГО.
14 хворих (10,8%) проживали в зоні тривалої дії підвищеного радіаційного фону,
а 116 (89,2%) – на незабруднених територіях Вінницької області (рис. 2.1.3).
Значна кількість хворих септичними формами ГГО в зонах підвищеного радіаційного
фону повинна викликати особливу увагу лікарів при наданні медичної допомоги
дітям зі симптомами, які можуть бути притаманні зазначеним формам ГГО.
З приводу септичних форм ГГО в період новонародженості лікувалось 23 дитини
(17,7%), у віці від 1 місяця до 3 років – 22 (16,9%), від 3 до 7 років – 15
(11,5%), старше 7 років – 70 (53,9%) (рис. 2.1.4).
При перерахунку кількості хворих на рік життя визначено, що найвища частота
захворювання ГГО спостерігається у дітей першого року життя і серед них найвища
у новонароджених.
В досліджуваній групі хворих у 108 (83,08%) було діагностовано септикопіємічну
форму захворювання, у 22 (16,92%) – септикотоксичну. Серед пацієнтів з
септикотоксичною формою у трьох на початку (при госпіталізації) було
встановлено токсичну (блискавичну).
У більшості випадків первинне вогнище локалізувалось у стегновій кістці – у
48 випадках (36,9%); гомілкові кістки первинно були вражені у 36 дітей (27,7%),
плечова кістка – у 11 (8,5%), кістки передпліччя – у 12 (9,2%), інші кістки – у
23 (17,7%).
Метастатичні вогнища були виявлені в легеневій тканині в 60 випадках (46,2%) (з
яких у 6 спостерігалась внутрішньолегенева БДЛ, у 10 – ексудативний плеврит, у
8 – піопневмоторакс) в кістковій – в 38 (29,2%), пієлонефрит різного ступеню
вираженості – в 49 (37,7%), явища гепатиту – в 11 (8,5%), гнійники в м`яких
тканинах – в 33 (25,4%). Явища септичного кардиту констатовано у 30 хворих
(23,1%), із них гнійний перикардит – у 2 хворих (рис. 2.1.5). 50 хворих (38,5%)
мали одне метастатичне вогнище, а 80 (61,5%) – множинні вогнища ураження.
Серед хворих з одним метастатичним вогнищем останнє знаходилось в легеневій
тканині у 25 пацієнтів (50%), в кістковій – у 15 (30%), в міокарді – у 1 (2%),
в інших тканинах – у 9 (18%). Цікавим, на наш погляд, є той факт, що легенева,
кісткова та м’які тканини у дітей досліджуваної групи ніколи не були єдиним
метастатичним вогнищем.
Тому лікувальні заходи у хворих септичними формами ГГО має бути спрямовано на
попередження виникнення метастатичних вогнищ у цих тканинах.
В групі з множинними метастатичними вогнищами 40 дітей (50%) мали 2
метастатичних вогнища; 25 хворих (31,25%) – 3; 9 (11,25%) – 4; 6 (7,5%) – 5.
Питома вага метастатичних вогнищ в легеневій тканині склала 75% (60 дітей), в
кістковій – 47,5% (38), в нирковій – 61,3% (49), в серцевій – 37,5% (30), в
печінковій – 13,8% (11), в інших м`яких тканинах – 41,3% (33).
Швидкість розвитку важкого стану у дітей зі септичними формами ГГО обумовила
відносно ранні строки госпіталізації: протягом 1 доби з початку захворювання
надійшло 10 дітей (7,7%), від 1 до 3 діб – 91 (70%), до 5 діб – 18 (13,8%), до
7 діб та більше – 11 (8,5%). В більшості випадків госпіталізація хворих у
хірургічний стаціонар Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні в строк
більше 5 діб від початку захворювання була обумовлена їх лікуванням в районних
стаціонарах в зв`язку з неможливістю транспортування внаслідок важкості
загального стану або діагностичними помилками. 63,1% госпіталізовано в
відділення інтенсивної терапії та реанімації.
2.2. Клініко-лабораторні методи обстеження хворих септичними формами гострого
гематогенного остеомієліту
Важкість стану пацієнтів досліджуваної групи вимагала їх термінового всебічного
комплексного обстеження, яке здійснювалось за власним розробленим діагностичним
алгоритмом. Це дало змогу визначити групи хворих за небезпекою наявності та
розвитку загрозливих для життя ускладнень, визначити необхідність
госпіталізації в відділення реанімації та інтенсивної терапії, своєчасно
встановити правильний діагноз певної септичної форми.
При перебуванні пацієнтів у приймальному відділенні здійснювалась
рентгенографія кісток ураженої ділянки та (за показами) грудної клітки.
Рентгенологічне дослідження виконувалось на рентгенапаратах "РУМ-10" та
"РУМ-20".
Рентгенологічні знімки сканувались у режимі двох зустрічних світлових потоків
на сканері "Epson Perfection 4990 Photo" (серійний № GEGW002584, мод. J131B),
та оброблялись за допомогою програми Photoshop за власною методикою (заявка №
2001074721, патент України 46393А, рішення від 15.05.2005). Перевагами
використання зазначеного сканеру є оптична щільність 4.0 D, розріш