РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ ЕКСПРЕСИВНО-КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ВПРОДОВЖ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ
З огляду на те, що питання організації фахової підготовки майбутніх учителів
іноземної мови, спрямованої на оволодіння ними експресивно-комунікативними
вміннями, досить рідко ставали предметом спеціального наукового аналізу, а
вивчалися лише принагідно й досить часто безсистемно, то для обґрунтування та
підтвердження правомірності провідних ідей авторської концепції дослідження
емпіричними фактами довелося провести тривалу дослідно-експериментальну роботу.
Остання за своїми цілями, засобами й використаними процедурами була
організована в три етапи. Особливості організації та результати кожного із
трьох етапів дослідно-експериментальної роботи – пошукового, основного й
прикінцевого – послідовно описано нижче.
2.1. Організація, хід і результати дослідно-експериментальної роботи щодо
визначення рівнів розвитку експресивно-комунікативних умінь майбутніх учителів
іноземної мови
Вкажемо, що дослідно-експериментальна робота щодо з’ясування структури та
рівнів сформованості експресивно-комунікативних умінь досвідчених і майбутніх
учителів іноземної мови, а також пошуку внутрішніх чинників і педагогічних
умов, які зумовлюють їх ефективний розвиток під час професійної підготовки у
вищому навчальному закладі, була організована в три етапи.
Так, мета першого – пошукового – етапу дослідно-експериментальної роботи, який
охоплював термін з 2000 по 2001 рр., полягала в з’ясуванні структури
експресивно-комунікативних умінь учителя іноземної мови. Для цього перш за все
було необхідно сформувати адекватну до обраної генеральної сукупності –
спільноти вчителів іноземної мови – вибірку досліджуваних за параметрами
кількісної та якісної репрезентативності. Її формування здійснювалося
відповідно до вимог статистичного методу науково-педагогічного дослідження, яке
передбачало дотримання вимог випадковості, незалежності, масовості та якісної
показності випробуваних [63; 69; 123]. З цією метою методом випадкового відбору
й з урахуванням закону великих чисел було відібрано масив учителів іноземної
мови м. Запоріжжя, м. Ізмаїл, м. Кривого Рогу, м. Мелітополя, м. Одеси у складі
386 осіб. Збирання необхідних для конструктивного вирішення поставленої мети
емпіричних даних про вчителів іноземної мови здійснювалося за допомогою методів
анкетування, інтерв’ювання, тестування, діагностичної бесіди, спостереження, а
також вивчення індивідуальних особливостей реалізації ними провідних функцій
педагогічного спілкування (інформаційно-комунікативної,
перцептивно-комунікативної та інтеракційно-комунікативної) і
професійно-педагогічної діяльності (презентативної, інсентивної, корекційної
тощо).
Під час з’ясування загальних даних про вчителів іноземної мови, нас насамперед
цікавили дані про їх вік, педагогічний стаж роботи за фахом, рівень досягнутої
кваліфікаційної характеристики (категорії), ВНЗ, у якому здобуто професійну
освіту. Результати вивчення даних про вчителів іноземної мови засвідчили, що
сформований методом випадкового відбору експериментальний масив опитуваних
першого етапу дослідно-експериментальної роботи був кількісно і якісно
репрезентативним, оскільки він відбивав типові особливості генеральної
сукупності – учителів іноземної мови, які працюють у загальноосвітній середній
школі.
Згідно з обраними параметрами контингент учителів іноземної мови розподілився в
межах двадцяти груп (страт), відповідно по п’ять страт за кожним із чотирьох
виділених параметрів. Так, за першим параметром – “Вік” – опитувані
розподілилися в такий спосіб: у першій страті (7 %) були вчителі іноземної мови
віком до 25 років, у другій страті (28 %) – від 26 до 35 років, у третій страті
(21 %) – від 36 до 45 років, у четвертій страті (28 %) – від 46 до 55 років, у
п’ятій страті (16 %) – учителі віком старше 56 років. За другим параметром –
“Педагогічний стаж роботи в школі за фахом” – було зафіксовано також п’ять
страт учителів іноземної мови: із педагогічним стажем до 5 років – 7 %; від 6
до 10 років – 21 %; від 11 до 18 років – 29 %; від 19 до 25 років – 23 %; понад
26 років – 20 %. За третім параметром – “Кваліфікаційна характеристика” –
учителі іноземної мови диференціювалися на страти: “Спеціаліст” – 14 %;
“Учитель 2 категорії” – 44 %; “Учитель 1 категорії” – 21 %; “Учитель вищої
категорії” – 14 %; “Учитель-методист” – 7 %. За четвертим параметром – “Вищий
навчальний заклад, у якому було здобуто професійну освіту” – було виявлено, що
зі складу випробуваних переважна більшість учителів іноземної мови закінчила
факультет романо-германської філології Одеського державного університету імені
І.І. Мечникова (42 %); третина контингенту випробуваних (35 %) – факультет
іноземних мов Криворізького, Південноукраїнського та Ізмаїльського державних
педагогічних університетів; по 7 % учителів закінчили факультети
романо-германської філології Київського (імені Т.Г. Шевченка) та Запорізького
державних університетів; 9 % учителів закінчили відповідні факультети інших
вищих навчальних закладів України та ближнього зарубіжжя.
Як бачимо, масив учителів іноземної мови, який сформовано на першому –
пошуковому етапі дослідно-експериментальної роботи, цілком відбиваючи типові
особливості вибраної генеральної сукупності, був якісно (20 страт, які
відрізнялися одна від одної за 4 параметрами) і кількісно (більше за величину
випробуваних, що відповідає закону великих чисел (384 особи)) репрезентативним.
Дотримання умов якісної та кількісної репрезентативності вибраної с
- Київ+380960830922