Розділ 2
передумови становлення сільськогосподарської
освіти та науки на київщині
2.1. Університети ХІХ ст. та поширення наукових агрономічних знань у Європі
Перехід провідних держав Західної Європи до капіталізму був цілком природним,
тривав десятиріччя, навіть сторіччя. Втягування сільськогосподарського
виробництва до капіталістичних відносин теж було поступовим. Необхідність
підвищення ефективності аграрної галузі вже в першій половині ХІХ ст. вимагала
використання нових знань, технологій, техніки тощо. Культурне піднесення та
економічний розвиток європейських країн сприяли вдосконаленню шкільної справи,
поширенню наукових агрономічних знань.
На розвиток сільськогосподарської науки та освіти в першій половині XIX ст.
безпосередньо вплинули успіхи природознавства і технічний прогрес
промисловості. Як тільки Буссенго і Лібих показали вплив добрив на врожайність
культур і природний кругообіг речовин у природі, на промислову основу було
переведене виробництво штучних добрив. Наприкінці ХІХ ст. фізіологією рослин
було науково підтверджено вплив фізико-хімічних процесів, що відбуваються в
ґрунті, на ступінь їх родючості. Теорії гумусового, а потім мінерального
харчування рослин привернули увагу діячів науки й агрономів-практиків до
проблем родючості ґрунту, застосування добрив і підвищення врожайності
культурних рослин.
З тих пір, як сільське господарство набуло значення окремої науки, з’явилася
необхідність поширення й удосконалювання цих наукових знань. Найбільш дієвим
способом для досягнення цих цілей було створення спеціальних навчальних
закладів.
Раніше, ніж в інших європейських країнах, становлення сільськогосподарської
освіти відбулося в Німеччині, де впродовж віків спостерігалося протистояння
двох течій стосовно заснування вищих сільськогосподарських шкіл. Йдеться про
боротьбу теоретичної університетської освіти з практичним напрямом ізольованих
вищих шкіл.
Розвиток сільськогосподарської освіти при університетах у Німеччині мав два
етапи. Початковий етап розпочався в першій половині XVIII ст., коли
першочерговим стало питання про звільнення законодавчим шляхом нижчих
землеробських класів Німеччини від кріпосної залежності. Саме тоді нарівні з
корінними університетськими науками до німецької економічної школи вводиться
курс сільського господарства. Початок викладанню сільського господарства був
покладений у 1727 р., коли прусський король Фрідріх Вільгельм І заснував
кафедру економії в Галльському університеті [91, с. 22]. Сільське господарство
складало основну частину курсу лекцій з економії.
Упродовж XVІІІ ст. подібні кафедри створилися майже в усіх інших університетах
Німеччини. Так, у 1727 р. кафедра економії була заснована в місті Франкфурті на
Одері, пізніше - в Рінтельні і Геттінгені. Ці приклади перейняли й інші
німецькі університети. З 1777 р. ландграфом Людвігом IX у Гіссені навіть був
відкритий особливий економічний факультет, де викладалися всі камеральні науки:
хімія, мінералогія, фізика, ботаніка, гірське і будівельне мистецтво, лікування
свійських тварин, рахівництво і сільське господарство. Агрономічна освіта
вводилася в багатьох німецьких університетах [100, с. 626].
Ще до закриття камеральних факультетів при університетах розвиток агрономічної
науки й освіти набув іншого напряму. У 1782 р. відомий німецький агроном
Альбрехт Теєр у праці „Про англійське сільське господарство”, висловив думку
про необхідність влаштування самостійного навчального закладу для викладання
сільського господарства. Потім у наступному дослідженні „Основи раціонального
сільського господарства” докладно її розвинув: „Навчальний заклад, що має метою
викладання сільського господарства, повинен бути організований так, щоб вже у
своїй обстановці мав елементи, які можуть збудити любов до цієї науки” [91, c.
23]. Для досягнення цього він вважав за необхідне налагодити зв’язки
навчального закладу з усіма найважливішими галузями господарства. На думку
автора, навчання безпосередньо в господарчому маєтку мало сприяти прищепленню
виробничих навичок в учнів.
Таким чином, перші спроби введення систематичної спеціальної
сільськогосподарської освіти були зроблені творцем сільськогосподарської науки
А. Теєром, який усвідомлював важливість проблеми для міцного розвитку створеної
ним теорії сільського господарства і поклав початок першому навчальному
сільськогосподарському закладу у Цілле (Ганноверське королівство). Однак
заснований Теєром та його товаришем Ейнгофом навчальний сільськогосподарський
заклад в Цілле проіснував досить короткий термін (1790-1804).
Господарсько-освітній комплекс, створений ученим на власних землях, незабаром
занепав, тому що основною метою було викладання, а прибутковості господарства
практично не приділялася увага. Аналіз подання теоретичного матеріалу свідчить,
що викладання основних сільськогосподарських предметів було на найвищому рівні,
проте інші науки сприймалися як допоміжні, тому знання давалися обмежено.
Через рік прусський міністр Гарденберг зробив Теєру пропозицію переселитися в
Пруссію, де під школу був відданий цілий маєток поблизу Берліна. Зібравши серед
хліборобів регіону необхідну суму грошей, учений відкрив землеробську школу в
Мегліні для осіб, що належали до стану спадкоємних землевласників [92, c. 3].
Маєток вважався необхідною приналежністю вищої сільськогосподарської школи.
Слухачі повинні були брати участь у виконанні всіх сільськогосподарських робіт.
Школа була віддалена від міського центру, розташовувалася на лоні природи, у
селі – у справжній господарській атмосфері. Таким чином, перша
сільськогосподарська академія в Єв
- Київ+380960830922