РОЗДІЛ 2
НОМІНАТИВНИЙ АСПЕКТ ВЕРБАЛЬНИХ ТА НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ЕМПАТИЗАЦІЇ АНГЛОМОВНОГО
ДІАЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ
Людина користується мовою не лише для передачі своїх думок, але й для вираження
своїх емоцій і почуттів до людей, явищ або подій. Емоції завжди мають місце у
комунікації та “читаються” на вербальному чи невербальному рівні. К.Філер у
дослідженні “Комунікація та емоції” виокремлює такі основні способи прояву
емоцій: 1) психологічна маніфестація (напр., тремтіння, блідість); 2) незвукова
маніфестація (напр., міміка, жести, постава); 3) звукова невербальна
маніфестація (напр., сміх); 4) маніфестація супроводжуючої вербалізації (напр.,
темп мовлення); 5) маніфестація вербальної частини вислову (через
мовно-змістові форми вербалізації в емоційно-вербальних висловах (напр.,
вигуки)), у вербально-емоційних висловах (напр., докір) через вербальні назви
чи описи подій, критику стану речей, через опис чи розповідь обставин певної
ситуації у змісті бесіди, в стратегії ведення бесіди. [214, с. 123].
2. 1. Репрезентація емоційного компонента в мові
Прояв емоцій вербальними засобами здійснюється різними одиницями мови –
фонетичними, лексичними, синтаксичними.
Вивченню фонетичного аспекту вираження емоцій присвячені праці, які спрямовані
на дослідження інтонаційних характеристик емоційно-експресивного мовлення [3;
65; 160]. За допомогою аналізу реального функціонування фонетичних засобів в
емоційному висловленні встановлено ступінь участі цих засобів у здійсненні
комунікативної мети, а також розкрито механізми інтеграції й взаємодії усіх
мовних одиниць у вираженні смислу висловлення.
Синтаксичні засоби на позначення емоцій вивчаються експресивним та емотивним
синтаксисом, у фокусі яких постають емотивні синтаксичні конструкції, а саме їх
функція підсилювати прагматичну інформацію висловлення [2; 104; 136; 144].
У вивченні лексичного аспекту позначення емоцій все більшого визнання дістає
точка зору, згідно якої в мовленні практично кожна лексична одиниця так чи
інакше пов’язана з емоціями і може бути вжита для вираження емоційного
ставлення [162, с. 36]. Подібну думку висловлює В.І.Шаховський, який уважає, що
слово не тільки виражає емоцію, різноманітні відтінки людських переживань, але
й само регулює емоційний стан та поведінку індивіда [177, с. 112]. Іншими
словами, людське слово – це яскравий індикатор душевного стану мовця й сильний
стимулятор його психологічної мобілізації [170, с. 5]. Втім В.Н.Телія зазначає,
що “вираження емоцій у мові взагалі відсутнє, але мова володіє засобами, які
здатні максимально наблизити емоційну реакцію й мовну сутність” [156, с. 33].
Одним із проблемних питань у галузі дослідження мови та емоцій є питання
термінологічної визначеності лексичних одиниць, які репрезентують емоції. Так,
ці одиниці називають “емоційно-оцінною” [30, с. 24], “експресивною” [170, с.
10], “емотивною” [173, с. 9], “емоційно забарвленою” лексикою [113, с. 16] або
словами з емоційно-експресивним значенням [49; 72]. В останніх дослідженнях у
галузі емотіології переважно використовують термін “емоційна лексика”, яким
визначається пласт лексики, семантика якої призначена власне для мовного
вираження емоцій [175, с. 191]. Емоційна лексика слугує для вираження
внутрішнього стану мовця, що несе інформацію про його почуття й емоційне
ставлення до дійсності.
Розглядаючи мовну репрезентацію емоцій на лексичному рівні, В.І.Шаховський
виокремлює такі способи вираження емоцій, як: номінація, експресія, дескрипція
[175, с. 92].
Репрезентація емоцій шляхом номінації, експресії та дескрипції свідчить про
великий потенціал лексичних засобів мови, коли:
емоції людини стають помітними для оточення завдяки слову;
слово може не тільки виражати емоцію, але може бути емоційним чинником, тобто
викликати емоцію;
емоція може бути предметом оцінки і, відповідно, може бути описано через мовну
одиницю.
У сучасній лінгвістиці є невирішеним питання щодо складу емоційної лексики.
Одні лінгвісти вважають, що не варто відносити до розряду емоційної лексики
одиниці, які називають емоції та почуття [19, с. 31]. Протилежну думку
висловлює О.М.Галкіна-Федорук, яка відносить до емоційної лексики різні
лексико-морфологічні одиниці, а саме: 1) слова, які виражають почуття та
настрої людини; 2) слова-оцінки; 3) слова, в яких емоційне ставлення
виражається не лексично, а лексико-граматично, тобто за допомогою особливих
словотворчих суфіксів [40, с. 136].
В.І.Шаховський розмежовує емоційну лексику на такі класи слів: 1) емотиви
(мовні одиниці, в семантичній структурі яких міститься емоційна сема); 2)
асоціативи-емотиви (одиниці, що містять ідею про емоції); 3) параемотиви
(одиниці, які безпосередньо не виражають емоції) [175, с. 72-74].
Особливий інтерес представляє класифікація емоційної лексики, запропонована
О.Г.Ковалевською, яка спираючись на принцип експресивності значення, поділяє
слова на: 1) слова з емоційно-понятійним змістом, емоційно-оцінна лексика
(позитивна чи негативна); 2) емоційно-експресивні слова з компонентом
“інтенсивність”; 3) слова з експресивно-стилістичним значенням [72, с. 63-72].
Ця класифікація обирається у нашому дисертаційному дослідженні як базова для
систематизації лексики, що використовується в емпатійних висловленнях, оскільки
у ній поєднуються слова із знаками категорій емотивності, експресивності,
інтенсивності та оцінки, що є релевантними для поняття “емпатія”.
2. 2. Вербальні засоби на позначення емпатії в діалогічному дискурсі
Спираючись на класифікацію емоційної лексики, запропоновану О.Г.Ковалевською,
виявимо й розглянемо корпус лексичних одиниць, що використовуються в емпатійних
висловленнях
- Київ+380960830922