РОЗДІЛ 2
ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ з компонентом на позначення фізичного стану людини ЯК
ОДИНИЦІ ВТОРИННОЇ НОМІНАЦІЇ ТА ЙОГО РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО ЗНАЧЕННЯ
2.1. Вступні зауваження
Вивчення фразеології у поствітчизняному мовознавстві, яке бере початок з часів
Ломоносова М.В. досягло у ІІ половині XX століття значних успіхів, завдяки чому
вона виокремилася у самостійну мовознавчу дисципліну, характерною рисою якої
нині є істотне розширення фразеологічної проблематики. Незважаючи на значні
успіхи у вирішенні кардинальних питань фразеологічної науки [13, с.171], деякі
з них привертають увагу дослідників-фразеологів. Серед таких питань залишається
проблема стрижневого компонента (головного компонента, панівного компонента,
тематичного індикатора), який характеризується розмаїттям його змістовних і
формальних властивостей. Взаємозв’язок значень ФО із семантикою їх компонентів,
які вживаються як самостійні лексичні одиниці, у нашу добу залишається однією з
малодосліджених та дискусійних проблем. Серед фразеологів існують різні погляди
на цю проблему і перш за все на питання чи зберігає слово, яке входить до
складу фразеологізму, свої семантичні властивості. Ахманова О.С. стверджує, що
слово, яке виступає як компонент ФО, втрачає свою основну ознаку, тобто, воно
втрачає окреме лексичне значення. Цю точку зору підтримав [Жуков О.В. 59], який
ґрунтовно займався даною проблемою.
Дійсно, значення ФО не виникає в результаті простого поєднання значень її
компонентів, хоча між семантикою фразеологізму та його складовими залишаються
певні зв’язки, вивчення яких допомагає виявити джерела та шляхи утворення ФО.
Відомо, що фразеологія є вторинною по відношенню до лексики і виникає на базі
існуючих у мові слів, на основі їх реальних зв’язків у мовленні, які з часом
можуть модифікуватися як у семантичному, так і у структурному планах. Отже,
переосмислення словосполучення у фразеологізм – це процес десемантизації слів,
що становлять словосполуку, утворення з того чи іншого словосполучення
особливої одиниці мови з її особливими властивостями. Відомо, що крім
внутрішніх законів розвитку мови, а значить і фразеологізму, у процесі
переосмислення важливу роль відіграють позамовні чинники. Компоненти ФО на
відміну від слів у словосполученні – це складові її частини, і між ними
відсутні ті смислові формальні відношення і зв’язки, які є між словами у
звичайних словосполученнях. Вільне словосполучення завжди становить суму
значень слів, що входять до його структури і перебувають між собою у
семантичних, граматичних зв’язках [59, с.16-17]. Наявність у ФО своєї семантики
констатує, що певне значення має кожне повнозначне слово, у чому є, безперечно,
спільність, а разом з тим і відмінність слова і фразеологізму. Фразеологізм і
слово є якісно відмінними одиницями мови. Значення ФО може співвідноситися із
значенням слова, що виключає їх тотожність, фразеологічне ж значення на відміну
від лексичного, не ускладнене словотвірним, що і становить суттєву особливість
фразеологічної семантики. Ознаки лексичного значення передаються звуковою
оболонкою слова, ознаки ж фразеологічного значення можуть передаватися
по-різному: всім стійким звуковим комплексом, якщо вони не є факультативними
або ж категоріальними. [1, с.43-46].
Теоретична проблема компонента детально представлена у праці Жукова О.В. [59,
с.93-94], в якій вчений подає своє розуміння поняття “компонент” ФО, суть якого
полягає в тому, що компонент не існує до ФО, він є вторинним, похідним
системно-утвореним продуктом. Компонент ФО набуває значення лише після того, як
відбулося утворення ФО.
Зазначимо, що питання визначення чи не визначення компонента ФО словом нині є
одним із дискусійних питань. Одні фразеологи вважають, що компонент ФО втрачає
свої властивості слова [Ахманова О.С. 7], [Телія В.М. 173], інші – залишають за
компонентом основні властивості слова, [Чернишова І.І. 195 та ін.]. Іноді ФО
має лексичний характер компонентів, а саме:
1) компонент відчуває “тиск” з боку лексичної та граматичної системи мови і не
втрачає зв’язок ні на рівні словотвору, ні на рівні систем, форм словозміни;
2) ФО притаманна оцінність, яка залежить від лексичного значення компонентів;
3) значення лексичного характеру компонента визначається його впливом на
смислову структуру ФО та їх цілісне значення.
Результати фразеологічних досліджень сучасних мовознавців засвідчують,
що саме семантика, компонентний склад, морфологічні та синтаксичні властивості
фразеологізмів є показовими в аспекті розвитку фразеологічної підсистеми мови,
окремі складові елементи якої, не дивлячись на відносну стабільність,
перебувають у стані нестійкої рівноваги, інакше кажучи, тут має місце
фразеологічна перехідність. Мовні одиниці, які входять до складу цих складових
елементів, пов’язані не лише одні з одними, але також із одиницями якісно
відмінної природи: морфемами, словами, словосполученнями та реченнями. Інакше
кажучи, в середині фразеологічної системи досить чітко спостерігається явище
фразеологічної перехідності, під якою розуміють “... реальну або потенційну
здатність фразеологічної одиниці в тій чи іншій мірі зберігати або ж
відновлювати змістові формальні властивості вихідного словосполучення і його
складових слів та морфем” [59, с.54].
Враховуючи той факт, що перехідність може охоплювати не лише окремі одиниці в
середині певного рівня мови, але і різні мовні рівні, або ж підсистему в
цілому, мовознавці зазначають [59, с.19], що для фразеологізмів, у зв’язку з їх
подвійною природою є притаманною генетична, системотвірна властивість.
Зазначене вище дозволяє говорити про те, що фразеологізмам притаманне глибоке
протиріччя залишков
- Київ+380960830922