РОЗДІЛ 2
РОЗРОБКА МЕТОДИЧНИХ ОСНОВ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ ТА
ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФІНАНСУВАННЯ
2.1. Методичні засади визначення ефективного управління оборотними активами та
джерелами їх фінансування
Вдосконалення методики аналізу оборотних активів є одним із пріоритетних
напрямів в управлінні ними.
Традиційна загальновизнана у вітчизняній літературі методика аналізу
ефективності використання оборотних активів базується на порівнянні фактичних
показників із плановими (чи відповідними за минулий період) наступних
показників: оборотність оборотних активів (у сучасній зарубіжній і вітчизняній
літературі цей показник інтерпретується як коефіцієнт ділової активності
[15,17, 61, 148] або як коефіцієнт трансформації [15, 131, 132, 154];
тривалість одного обороту [148]; коефіцієнт завантаження коштів в обороті [31,
47].
Для аналізу ефективності використання оборотних активів промислового
підприємства ці показники рівноцінні. При порівняльному аналізі ефективності
використання оборотних активів (фактичне використання у порівнянні з плановим
або проектним тощо) використовується показник вивільнення оборотних активів
(перевитрата) [50] в результаті змін у ефективності їх використання: ,
(2.1)
де Д1, Д2 - середня тривалість одного обороту відповідно у звітному і базовому
періодах;
Р – загальний обсяг реалізованої продукції у періоді, що розглядається;
Т – тривалість періоду, що розглядається.
На практиці для оцінки ефективності використання оборотних активів промислового
підприємства найбільш поширені перші два показники: оборотність оборотних
активів і тривалість одного обороту. Однак показник оборотності, як показник
ефективності використання оборотних активів, характеризує лише одну із сторін
використання оборотних засобів [152] і має певні недоліки [26 , с. 42 – 43,
51-52]:
- за його допомогою можна простежити прискорення або уповільнення фактичного їх
обороту в порівнянні з плановим показником чи з оборотом за попередній період.
Але цей показник не в повній мірі характеризує ступінь використання оборотних
активів, тому що не зовсім ясно, де і наскільки оборотні активи
використовувалися з більшою віддачею.
у показнику оборотності спостерігається непорівнянність чисельника і
знаменника, у якості яких розглядаються обсяг реалізованої продукції (в який
входить прибуток) і кількість авансованих оборотних активів. Цей показник у
такому випадку враховує дві непорівнянні величини - авансовану вартість у
початковій фазі кругообігу і перенесену вартість разом зі знову створеною - у
кінцевій фазі;
показник оборотності безпосередньо не зв'язаний із загальними показниками
ефективності виробництва. Він не показує певною мірою, наскільки позитивно чи
негативно використовуються різні застосовувані варіанти управління оборотними
активами, не дає до кінця уявлення про їх внесок у результат діяльності
підприємства.
Заслуговує на увагу також пропозиція професора А.Золотарьова стосовно
урахування такого показника, як витрати оборотних засобів на одну гривню
реалізованої продукції, що обчислюється як співвідношення середньорічного
обсягу оборотних засобів та обсягу реалізованої продукції [59, с. 29- 32].
Методики аналізу, що використовуються у вітчизняній практиці останнім часом,
базуються на закордонному досвіді. Їх особливістю є відхід від зіставлення в
ході аналізу переважно коефіцієнтів оборотності оборотних активів. Так, у
роботах [72, с.446 -451] пропонується для аналізу стану запасів використовувати
наступну методику:
- встановити забезпеченість підприємства нормальними перехідними запасами
сировини і матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів;
- виявити зміни, сезонні коливання і непотрібні запаси;
- для характеристики стану запасів і витрат необхідно порівняти фактичні
залишки за аналізований період з нормативом, розрахованим на підприємстві;
- для дослідження динаміки запасів і витрат у взаємозв'язку пропонується
визначати відносний рівень запасу в днях, що розраховується за формулою:
, ( 2.2 )
де 3 - запаси в днях;
О – залишок запасів на дату балансу по відповідній статті матеріальних
оборотних активів;
Т - число днів у звітному періоді;
Ор - оборот щодо витрат окремого виду коштів за звітний період. Далі
розрахований запас у днях за відповідним видом матеріальних оборотних активів
зіставляється з нормативом і даними за попередній період, виявляються
відхилення і їхні причини.
- для оцінки структури запасів товарно-матеріальних цінностей рекомендується
застосовувати коефіцієнт нагромадження, що характеризує мобільність запасів і
витрат, який визначається наступним чином:
, (2.3)
де Кн - коефіцієнт нагромадження;
ПЗ - виробничі запаси;
МБП - малоцінні і швидкозношувані предмети;
НВ - незавершене виробництво;
ГП - готова продукція;
Т - товари.
На думку автора [72] за умови конкурентоспроможності і попиту продукції
підприємства оптимальне значення даного коефіцієнта повинно бути меншим за
одиницю.
Для аналізу дебіторської заборгованості у вітчизняній літературі пропонується
розглядати дані форм №1 і №5 бухгалтерського обліку і розраховувати показники
оборотності даного виду заборгованості: оборотність дебіторської
заборгованості; період погашення дебіторської заборгованості; частку
дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів; частку
сумнівної заборгованості в складі дебіторської заборгованості.
Аналіз руху коштів рекомендується проводити на підставі звіту руху коштів,
складеного на основі вивчення грошових потоків. Для
- Київ+380960830922