РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Групи вагітних та клініко–лабораторні методи обстеження
Для вирішення поставлених у роботі завдань дослідження були проведені в
декілька етапів.
На першому етапі з метою визначення середньостатистичної частоти передчасних
пологів і встановлення ведучих чинників ризику ПП проаналізовано 3197 історій
пологів та відібрано для поглибленого вибіркового клініко–статистичного аналізу
100 історій із ПП (І група) і 100 історій зі своєчасними пологами (ІІ група). З
метою розробки системи прогнозування використано математичний метод Р.Н.
Степанова і співавт. (1990) [156], математичну методику Л.А.Суслопарова и
соавт. (1977) [157], рекомендації Л.Б.Маркіна і співавт. (1999) [99].
Для оцінки основних клінічних результатів при проведенні ретроспективного
клініко–статистичного аналізу була розроблена спеціальна уніфікована карта, в
якій фіксувались основні анамнестичні дані, особливості преморбідного фону,
клінічний перебіг вагітності і пологів стан новонароджених.
На другому етапі у дослідження ввійшло 30 жінок із загрозою ПП в терміні 33–35
тижнів гестації, що одержували лікування згідно з розробленою нами методикою
(основна група), і 30 вагітних без акушерської та соматичної патології з
нормальним перебігом вагітності в терміні гестації 33–35 тижнів (контрольна
група).
Діагноз загрози ПП ставили на основі клінічних даних, результатів
гістерографії, тонусометрії, а також ультразвукового дослідження.
Всі жінки були проконсультовані під час даної вагітності терапевтом,
стоматологом та іншими спеціалістами.
Клінічне обстеження містило ретельне вивчення анамнестичного матеріалу, скарг,
об’єктивне посистемне соматичне дослідження та акушерське обстеження.
Зверталась увага на спадковий анамнез, перенесені у дитинстві та дорослому віці
інфекційні захворювання, на наявність екстрагенітальної та акушерської
патології.
Особлива увага приділялась оцінці менструальної функції. З’ясовували появи
першої менструації, характер менструального циклу та його зміни після початку
статевого життя, перенесених абортів чи пологів. Оцінювали репродуктивний
анамнез, перенесені гінекологічні захворювання, а також враховували
внутрішньоматкові маніпуляції, хірургічні втручання на органах малого таза та
черевної порожнини.
Важливого значення надавали вивченню перебігу даної вагітності, особливостей її
ускладнень.
Обов’язково досліджували розгорнутий аналіз крові, загальний аналіз сечі, мазок
на мікрофлору. Обов’язковим було обстеження на хронічні інфекційні захворювання
жіночих статевих органів. Скрінінг – обстеження проводили бактерескопію
забарвлених метеленовим синім вагінальних мазків. Напівкількісну оцінку на
бактеріальний вагіноз проводили „нюховим” тестом при змішуванні у рівних
порціях піхвових виділень з 10% розчином гідрохлориду калію [52, 87].
Визначали індекс токолізу (за Баумгартеном). В процесі токолітичної терапії
проводили динамічний контроль за активністю матки і основними параметрами, що
характеризують стан фетоплацентарної системи.
Ефективність запропонованих нами лікувально–профілактичних заходів та їх вплив
на акушерські й перинатальні наслідки порівнювались на основі архівних
матеріалів сформованої вибіркової репрезентативної групи з 30 жінок, у яких при
загрозі недоношування проводились загальноприйняті лікувально–профілактичні
заходи.
2.2. Інструментальні методи дослідження
Скоротливу активність матки реєстрували за допомогою моніторної системи
BMT–9141 або Biosus Fetal Monitor / FM–200 та динамоутерографа ДУ–3. Запис
здійснювали на стрічці, що рухалася зі швидкістю 1 см/хв. (рис. 2.2.1).
За даними [15, 127, 166], зовнішня гістерографія і, особливо, з використанням
не менше трьох каналів гістерографічного запису дозволяє отримати інформацію
про скоротливу активність різних сегментів матки в нормі і при патології. Метод
є найбільш простий, доступний, нешкідливий, дешевий і інформативний.
Запис гістерограми здійснювався в положенні вагітної на спині. Датчики
розташовувались на передній черевній стінці жінки по середній лінії черева в
проекційній зоні дна, тіла і нижнього сегмента матки. Тривалість одного
дослідження 20 хвилин. Гістерограми записувались до і після електрорелаксації
матки та медикаментозної корекції активності матки у вагітних із загрозою
передчасних пологів та у групі вагітних із фізіологічним перебігом вагітності.
Обробка гістерограм проводилась методом кількісного і якісного аналізу [15, 72,
86, 103, 166]. Визначалась ефективність скоротливої активності матки за
формулою:
де Е – ефективність скоротливої активності матки (в умовних одиницях);
е – математичний знак суми;
А – амплітуда одиничного скорочення в г/см2;
t – тривалість одиничного скорочення в с;
t – час регістрації гістерограм в с.
Характер розповсюдження хвилі скорочення із точки відліку початку скорочення в
ділянці дна проводилась кроскореляційна лінія і вимірювалась в часі різниця між
скороченням у тілі й нижньому сегменті по відношенню до дна матки (Dt)
(рис.2.2.2).
При вивченні гістерограми проводилась амплітудно–часова характеристика
активності матки: частота маткових циклів (МЦ) за 10 хв., амплітуда, тривалість
маткового циклу, інтервали між матковими циклами та характер розповсюдження
хвилі скорочення.
Оскільки зовнішня гістерограма дозволяє отримати інформацію про ритмічну
активність матки, але не дає уяву про тонус матки, тому крім гістерографії нами
проводилась тонусометрія.
Вимірювання базального тонусу матки проводилась тонусометром конструкції ВНИИ
АГ МОЗ СССР (рис. 2.2.3) в інтервалах між матковими циклами двічі.
Величина тонусу вираховувалась як півсума двох вимі
- Київ+380960830922