РОЗДІЛ 2
НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ТА НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА АКАДЕМІКА МИКОЛИ ПЕТРОВА
2.1. Формування наукового світогляду М.Петрова. Становлення його як ученого
Микола Іванович Петров належить до прогресивної інтелігенції України. Він
здійснив важливу наукову справу в гуманітарній сфері середини 60-х рр. ХІХ –
початку 20-х рр. ХХ ст. Вихованець Київської духовної академії М.Петров
сформувався в стінах alma mater як один з кращих київських учених. У межах
означеної доби відбувався еволюційний процес світогляду майбутнього академіка
та визначилося коло наукових інтересів. Ось чому вивчення життєвого шляху
М.Петрова є ключем до розуміння його творчого надбання.
Вагома частка наукової спадщини академіка Миколи Петрова присвячена історії і
культурі українського народу. Критичне осмислення творчої діяльності вченого
здійснено завдяки опрацюванню значного масиву його наукових розвідок з
літературознавства, історії, археології, археографії, етнографії, краєзнавства,
києвознавства, мистецтвознавства. Ці напрями втілилися в різнопланових наукових
дослідженнях: монографічних, бібліографічних, критико-бібліографічних та
критичних замітках, що часом переростали у ґрунтовні статті, рецензіях на
дисертаційні праці КДА.
Аналіз літератури про вченого та розшуканих першоджерел показує, що
трансформація поглядів М.Петрова як науковця відбувалася в Україні. Проте не
варто применшувати значення більш ранніх років життя вченого в еволюції його
гуманітарних інтересів. З огляду на це виділено два етапи формування наукового
світогляду Миколи Петрова. Перший етап (1840-1861) – з двома півперіодами:
перший – ранній – життя у домашньому оточенні (1840-1850) в с. Вознесенському
Макарівського повіту Костромської губернії (сучасний Макарівський район
Костромської області), де він народився, та другий – шлях до духовної освіти
(1850-1861) на батьківщині (1850-1856 – початкова освіта – у Макарівському
духовному училищі; 1856-1861 – середня – у Костромській духовній семінарії).
Другий етап (1861-1921) – український період життя Петрова, в якому також
виділено два півперіоди: перший – студентський (навчання в КДА з 1861 по 1865
рр.). У цей час відбулося перше ознайомлення з Києвом, у другому (1865-1921)
висвітлено педагогічну та наукову діяльність Петрова після закінчення КДА у
м.Кременці у Волинській духовній семінарії (1865-1870), репрезентованою першими
науковими публікаціями, а з поверненням М.Петрова до Києва (1870) – у Київську
духовну академію, де склалися найбільш сприятливі умови для реалізації
наукового потенціалу вченого.
Ранній етап - це життя в сім’ї, де він набув перші знання завдяки домашній
самоосвіті до вступу у Макарівське духовне училище. Освітній етап пов’язаний з
навчанням Миколи Петрова в духовних навчальних закладах Росії: початкова
духовна освіта в Макарівському духовному училищі (1850 до 1856 рр.); середня –
в Костромській духовній семінарії (1856-1860/1861 рр.).
Український період життя був визначальним для М.Петрова. Тут він отримав вищу
освіту в КДА. Саме в Україні йому було прищеплено смак до наукової роботи.
Означений період був найпродуктивніший за роками педагогічної служби і
дослідницької праці вченого, виокремлено періодами волинським (1865-1870) та
найбільш тривалим київським, що розпочався з 1871 р. Основна фахова діяльність
М.Петрова – викладання словесності, що залишалася провідною в його професійному
житті, розпочалася саме у Волинській духовній семінарії м. Кременця по
закінченню навчання в КДА.
Після п’ятирічної роботи на Волині, з поверненням до своєї alma mater до Києва
вже в іншій якості, М.Петров досить плідно зреалізував різнобічний талант
педагога і вченого, творчий доробок якого налічує понад 280 праць
найрізноманітнішої тематики. Не буде перебільшенням твердження, що Україна
стала для М.Петрова другою батьківщиною, задля якої він зреалізував свій
інтелектуальний потенціал на ниві української науки і культури. Вивчення
біографії вченого є обов’язковою умовою для розуміння обставин, що формували
його світогляд та вплинули на характер творчого доробку.
На формуванні раннього світогляду Миколи Петрова позначилися такі чинники, як
генеалогія, сімейні традиції, релігійне виховання та початкова духовна освіта.
Найглибше це висвітлено в спогадах самого вченого.
На формуванні релігійного світогляду Миколи Петрова відчутно позначилося суворе
сімейне життя з традиційним патріархальним укладом, читання житій святих.
Привертає увагу той факт, що першими книгами для читання були Четья-Мінея
Димитрія Ростовського і Пролог. Зі спогадів Миколи Івановича стало відомо, що з
богослужбових книжок він виніс ідею свого майбутнього докторського дослідження
“О происхождении и составе славяно-русского печатного Пролога (Иноземные
источники)”[407, 334 с.].
Бажаними гостями в убогій оселі Петрових були православні богомоли-паломники.
Оповідання про церковне життя, різні легенди, псалмоспіви і канти, почуті від
них, знайшли своє відображення в теологічних публікаціях Петрова в 70-х рр. ХIХ
ст., зокрема, в праці “Странники, их псальмы и канты” [441, №№ 30,31,33].
Нездатність овдовілої матері управляти господарством і утримувати сім’ю
частково компенсувалося дідом М.Петрова (по батьку) – Петром Григоровичем. Він
тимчасово зайняв посаду заштатного дяка в с. Вознесенському.
Вплив на майбутнього вченого з дитинства справила сама атмосфера працелюбної
рідної багатодітної сім’ї, де він зростав під пильним наглядом хазяйновитого
діда і побожної матері. Дід привчав Миколу з дитинства до праці, а мати
докладала всіх зусиль, щоб виховати його в дусі християнства.
Свої генеалогічні корені дослідив с
- Київ+380960830922