РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ЄВРЕЙСЬКОЇ ГРОМАДИ
У ПІВДЕННО-СХІДНІЙ УКРАЇНІ
Єврейство Російської імперії ніколи не було єдиною цілісністю. Таким воно було
лише в уявленні еліти: правлячих кіл імперії і єврейських представників у
Петербурзі. Справа у тому, що межа єврейської осілості охоплювала чотири
великих реґіони - Польщу, Литву і Білорусію, а також значну частину території
України. Таким чином, євреї жили разом з українцями, білорусами, поляками,
литовцями і молдаванами. І формування єврейських громад у цьому оточенні
відбувалося у різних політичних, економічних і культурних умовах. Проте,
виокремлюючи чотири великих центри межі єврейської осілості, потрібно визнати
умовність цього розподілу. Усередині цих районів єврейські громади розвивалися
у неоднорідних соціокультурних середовищах. Відомий український історик
діаспори I. Лисяк-Рудницький підкреслює: «Дореволюційна Україна не посідала
територіальної єдності. У двох великих імперіях, Росії та Австро-Угорщині,
можна відрізнити кілька українських земель, що кожна з них розвинула свої
власні яскраві прикмети. Історичне дослідження ґенези модерної української
нації мусить приймати до уваги ці обласні відмінності» [1]. Процеси, під
впливом яких викристалізувалася українська нація, вплинули і на формування
інших етнічних груп, що жили на цих землях, у тому числі й на євреїв.
Формування єврейської громади Південно-Східної України відбувалося протягом
тривалого часу. На жаль, у літературі характеристика даного процесу відсутня,
тому ми пропонуємо наступну періодизацію розвитку єврейської громади реґіону:
Початковий етап - з кінця ХVIII ст. до 1861 року.
Даний етап характеризується масовою появою євреїв у досліджуваному реґіоні;
зародженням основних інститутів громадського життя;
Основний етап – з 1861 до 1917 року.
Для даного етапу характерно: становлення громади єврейського населення
Південно-Східної України; початок модернізації основ єврейського життя; прояв
процесів акультурації у повсякденному житті євреїв.
З огляду на складність і неоднозначність соціально-економічних процесів даного
періоду (буржуазні реформи, контрреформи, погромний, революційний рух тощо),
які безумовно впливали на життєдіяльність єврейської громади реґіону, основний
етап варто розподілити на такі періоди:
а) 1861 – 1881 рр. Скасування кріпосного права. Початок модернізації
громадського життя російського суспільства і, як наслідок, модернізація
громадського життя єврейського населення, удар по якій був нанесений погромним
рухом 1881 року.
б) 1882 - 1904 рр. Впровадження нових обмежувальних законів у травні 1882 року.
Політизація єврейської громади реґіону.
в) 1905 - 1917 рр. Революційні, політичні та соціо-економічні події істотно
змінили напрямок розвитку російського суспільства та його етнічних груп.
Єврейська громада – складний живий організм. Досліджуючи її формування,
необхідно враховувати різноманітні чинники, що вплинули на цей процес. Від
вибору визначення поняття «Єврейська громада» залежить вибір критеріїв, за
якими буде вестися науковий аналіз цього феномену. У літературі немає чіткого
розкриття цього поняття. Серед безлічі спроб дати визначення даному терміну
варто виділити дві категорії: формальну (юридичну) і культурно-соціологічну
(релігійно-правову).
У законодавстві Російської імперії існувало поняття «Єврейське товариство» як
юридична господарсько-податкова одиниця [2]. У поясненні законів, що стосуються
цього визначення, сказано таке: «Існування єврейських громад як
господарсько-податкових одиниць обумовлюється існуванням загальних для всіх
євреїв межі осілості зборів коробкового і свічкового, а також загальних
релігійних і богоугодних потреб, на задоволення яких ці збори зокрема
призначені, тому до складу єврейських товариств входять купці, міщани і
ремісники. Ці три розряди євреїв, з одного боку, є членами товариств тих міст,
де вони приписані, тобто купецького, міщанського і ремісничого за
приналежністю, а з іншого боку, створюють товариство єврейське. Що ж стосується
сільських товариств євреїв-хліборобів, то хоча вони існують окремо від поселян
іншої віри, але їхній порядок керування створений за прикладом інших товариств
сільського стану» [3]. Як видно з наведеного уривка, законами Російської
імперії передбачалося чітке розмежування суб'єктів оподатковування - єврейським
товариством визнавалося лише те об'єднання, яке було створено міськими євреями,
для всіх сільських громад існували загальні правила керування. Таким чином,
приймаючи за основу поняття «єврейське товариство», яке базується на
імперському законодавстві, ми будемо змушені досліджувати єврейське населення
міст і містечок Південно-Східної України. Але у досліджуваному реґіоні було
числене сільське товариство євреїв-хліборобів. Тому в даній роботі при
тлумаченні поняття «єврейська громада» використовуватиметься релігійно-правовий
підхід.
У релігійно-правовому підході під терміном «Єврейська громада» розуміється
самокероване єврейське населення певної місцевості (міста, реґіону,
країни) [4], об'єднане загальними характерними ознаками, які включають всі
основні релігійно-соціальні інститути громадського життя - синагогу, похоронне
братерство («Hevra Kadisha»), цвинтар, хедер (івр., їдиш «кімната» - традиційна
приватна єврейська початкова релігійна школа для хлопчиків у Східній Європі)
або талмуд-тору (початковий релігійний навчальний заклад, що фінансувався за
рахунок пожертвувань та бюджету громади). З самого початку громада становила
цілком автономне утворення. Громадські інститути мали надзвичайну владу й
авторитет. Для спрощення ми не
- Київ+380960830922