РОЗДІЛ 2
ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ РОЗВИТКУ ТОРГІВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
2.1. Форми, методи та інституційна структура фінансування національних
експортних програм
Фінансові інструменти розвитку міжнародної торгівлі реалізуються на сьогодні, в
першу чергу, на національному рівні. Їх композиція та цільова направленість
залежать від орієнтації тих чи інших стратегій розвитку і суттєво відрізняються
у країнах-лідерах глобального бізнесу і тих, що займають незначні ніші на
світових ринках товарів і послуг. Разом із тим, спільним є прагнення розвитку
національного експорту, що, як показує світогосподарська практика, достягається
не тільки шляхом ефективної діяльності промислових та торгівельних корпорацій,
але й завдяки відповідним макроекономічним засобам прямого чи опосередкованого
регулятивного впливу.
Серед методів регулювання зовнішньої торгівлі за кордоном превалюють перш за
все економічні, які меншою мірою, ніж адміністративні, регламентуються
міжнародними нормативно-правовими актами, а за сутністю є
торгівельно-політичними заходами створення сприятливих умов для експансії
національних товаровиробників на зовнішніх ринках і розширення географії і
обсягів експортування. Спектр можливих заходів тут надзвичайно широкий, а тому
держави адекватно використовують свободу у створенні системи методів
економічного впливу на зовнішню торгівлю. Особлива увага, що приділяється
урядами питанням заохочення експорту, пояснюється комплексом причин, які
зумовлені не тільки потребами внутрішнього розвитку національних економік, а й
глобалізацією світової економіки. Адже при подальшому поглибленні глобалізації
економіки такі процеси і явища, як структурні зрушення у світовій торгівлі,
прискорення науково-технічного прогресу, динамізації конкурентного середовища,
дедалі складніше ігнорувати.
До економічних методів регулювання міжнародної торгівлі належать: внутрішні
фінансові та грошово-кредитні заходи, валютно-кредитне регулювання та
організаційно-технічне сприяння розвитку експортного виробництва та
експортування. Серед них важливу роль відіграє державне фінансування розвитку
експорту.
Уряди провідних країн світу протягом останніх років суттєво вдосконалили форми
і методи підтримки експансії національного бізнесу на зарубіжних ринках [38].
Одним з найбільш ефективних способів визнано кредитування експорту і/чи
страхування експортних кредитів. У більшості країн дані функції зосереджені у
спеціалізованих організаціях, капітал яких повністю чи частково контролюється
урядом. Наприклад, державне фінансування експорту у Франції здійснюється у
відповідності зі спеціальними правилами, встановленими владою за участю і при
жорсткому контролі державних і напівдержавних кредитно-фінансових організацій:
Банку Франції, Французького банку зовнішньої торгівлі і банку «Креді
насьональ». Сучасний арсенал прямих і непрямих засобів стимулювання і
заохочення експорту у Франції дає можливість уряду і діловим колам країни
впливати на розвиток торгівлі в бажаному напрямі. Це досягається головним чином
шляхом надання експортерам пільг у кредитно-фінансовій, податковій і
адміністративних областях. Створена досить розгалужена система фінансування
експортно-імпортних операцій, закордонних капіталовкладень, освоєння нових
ринків. Особливість системи фінансування експорту Франції визначаються
специфікою її економічного й особливо валютного і торгового становища у світі.
Фінансова криза кінця 1990-х років XX століття призвела до скорочення потоків
приватного капіталу (за винятком прямих інвестицій) і частки державного
фінансування експортних операцій в світі. В цих умовах знов зросла роль
державних експортних кредитних і страхових агенцій (далі - експортних агенцій),
інших уповноважених фінансових інститутів, через які відбувається істотна
частка офіційного фінансування зовнішньоекономічних зв’язків [62, c. 106].
Наприклад, фінансування експорту Німеччині здійснюється як у формі прямого
кредитування експорту, так і шляхом переуступки й мобілізації платіжних вимог
експортера. Основним органом середньострокового кредитування експорту Німеччини
був Кредитний банк для відновлення – «Кредитанштальт фюр відерауфбау» (КВ). З
часом значні фінансові ресурси комерційних банків Німеччини дали можливість
здійснювати фінансування експорту через спеціальний кредитний інститут, який
з’єднав у єдину систему приватний і державний капітал і одержав назву
«Аус-фуркредит АГ» (АКА). Ця організація є експортним банком, який був
створений 29 приватними комерційними банками Німеччини, серед яких були такі
найбільші банківські монополії, як «Дойче банк», «Дрездене банк» і
«Коммерцбанк». У Німеччині практично не існує жодних обмежень на видачу
експортних кредитів в залежності від географічного напряму угод. Проте за
останні роки відбулися значні зміни в географічному напрямі німецького
експорту, що фінансується за рахунок кредитів АКА. Основна частина такого
експорту перемістилася з Латинської Америки на Європейський континент, причому
значно зросла роль кредитів для фінансування Німеччиною експорту в країни
Східної Європи. Крім того, значну частку в системі державного заохочення
експорту в Німеччині займає «форфейтування» і страхування експортних кредитів.
Загалом, основні функції експортних агенцій визначають як: забезпечення
різноманітних форм державного фінансування; інформаційне забезпечення;
виконання функції форуму з метою промислового лобіювання стосовно
зовнішньоекономічних контрактів, які реалізуються іноземними урядами і
учасниками торгівельн
- Київ+380960830922