РОЗДІЛ 2
АМАТОРСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ РУХ
Аматорство як одна із форм масової художньої діяльності людей завжди активно
побутувало в Україні. Залучення широких верств населення до спільної творчості
– один із дієвих чинників підняття національної самосвідомості, патріотичного
духу та виховання. Україна, в цьому випадку – унікальна країна. Адже, практично
не маючи своєї державності, вона зуміла аматорський рух підняти до такого
рівня, що забезпечила появу професійного мистецтва у різних його проявах.
Іншими словами, одна вітка аматорського самовияву плавно перейшла у професійну
рефлексію, друга, як народна художня творчість, існує і нині. Правда, сьогодні,
коли Україна все ще перебуває в стані трансформаційного періоду, вона теж
переживає відповідні потрясіння. В першу чергу, така ситуація торкається
клубної справи як головного осередку організації зазначеної галузі культури.
Адже на початку 90-х років ХХ ст. лунали голоси, які наполягали на тому, що
клуби нібито втратили своє призначення. Загалом, в цей період спостерігається
спад аматорської творчості в Україні та Волині зокрема. Такий висновок
підтверджує таблиця, в якій порівнюється кількість клубних установ у Волинській
області з 1985 (роки перебудови) до 2000 років (Дод. В).
Як бачимо, кількість клубів зменшилась майже вдвоє (з 1024 до 665). Цей стан
пояснюється тим, що припинили діяльність клубні заклади у колишніх бригадних
селах, а також скрутним фінансовим забезпеченням галузі. Проте ситуація починає
дещо покращуватись в кінці 90-х рр. ХХ століття. Держава повертає із забуття
Всеукраїнські огляди народної творчості, які, в першу чергу, стимулюють
розвиток аматорського мистецтва, привертають увагу до проблем і досягнень
галузі та збільшують її фінансування. Звідси, робота стає більш плідною,
систематичною та прогнозованою.
За період незалежності надається більшої активності органам місцевої влади. Для
волинської культури така тенденція мала і має першочергове значення. Як
наслідок, в регіоні виділився провідний мистецький центр – місто Луцьк, в якому
діють на сьогодні музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка, театр ляльок,
філармонія, краєзнавчий музей, музей Волинської ікони, картинна галерея. У
Луцьку продовжує панувати висока культура малярства, представлена такими
митцями, як К. Борисюк, М. Кумановський, О. Дишко, Н. Сабова-Дишко,
Н. Кумановська, О. Бурдаш, З. й М. Рубани та інші. Плідно працюють представники
літературного жанру – В. Гей, В. Вербич, Й. Струцюк, В. Слапчук та інші. На
кінець, у Луцьку з’явився інформаційний журнал «CITY LIFE», який при хорошій
поліграфії та привабливому дизайні розповідає про мистецькі події, творчих
людей краю.
Втім, для втримання цього іміджу Луцьк завдячує як міському голові
А.Ф. Кривицькому, що вишукує додаткові джерела фінансування, так і
Ю.В. Войнаровському – начальнику управління культури виконкому Луцької міської
ради, директору народного дому «Просвіта», організатору, музиканту, ентузіасту
і професіоналу у своїй справі. Відтак, за словами Ю. Войнаровського, в Луцьку
за роки Незалежності вдалося не закрити жодного мистецького шкільного закладу,
бібліотеки, організувати низку культурно-мистецьких заходів. Поряд з тим, цей
період багатий і на нові здобутки: нове приміщення отримали дві бібліотеки,
перелік клубних установ доповнив будинок культури мікрорайону Вересневе, почали
свою діяльність та отримали почесні звання низка вже відомих в країні творчих
колективів. Лучани презентують своє мистецтво як на Волині, в республіці, так і
за рубежем, зокрема США, Ізраїлі, Португалії, Греції, Тайвані, Швеції.
Найчастіше гастрольні поїздки здійснюються до сусідньої Польщі, з якою склалися
найтісніші партнерські відносини. Слід підкреслити, що особливу увагу місцева
влада приділяє роботі з дітьми, тобто школам естетичного виховання, дитячим
студіям, гурткам. Адже сьогодні в них отримують додаткову освіту понад 2000
лучан. Проте в галузі на сучасному етапі розвитку існує низка проблем. Це –
необхідна комп’ютеризація бібліотечної системи, збагачення її фондів новими
виданнями, проведення капітальних ремонтів приміщень більшості установ,
оновлення костюмів творчих колективів, поповнення інструментарію тощо. Не все,
безумовно, вирішується як хотілось, але влада бачить існуючі проблеми і шукає
шляхи їх вирішення.
Загалом, слід констатувати, що Луцьк як мистецький центр Волині, живе активним
культурно-мистецьким життям, де аматорська діяльність займає провідне місце.
Вона, в основному, проводиться в приміщенні колишнього Будинку культури, який
1991 року перейменували в народний Дім «Просвіта». Діяльність Дому «Просвіта»
за його «Положенням», спрямована на просвітницьку та культурно-масову роботу,
сприяння національному й духовному відродженню, розвиток культури українського
народу, культур інших народів, ознайомлення з кращими надбаннями світової
культури, організацію дозвілля та розвиток творчих обдарувань населення.
Зрештою, тут задекларовано напрямки роботи, які були постійно притаманні цьому
осередку культури. Однак, оглядаючи більш ніж десятилітній стаж, з того часу,
коли очолив заклад, Ю. Войнаровський підкреслює, що ще з кінця 80-х років
здійснено велику роботу щодо підняття гігантського пласту народного мистецтва,
який був заборонений в силу ідеологічних особливостей. Саме тут вперше
прозвучав нинішній державний гімн, стрілецькі та повстанські пісні, «Червона
калина», з 1999 року відновлюються традиційні обласні огляди народної
творчості. Та якщо в першому огляді Луцьк був представлений переважно творчими
колективами установ культури, то в наступних роках до них приєднались колективи
медичних закладів, навіть від
- Київ+380960830922