РОЗДІЛ 2
СТАН ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА
ЗЕРНА В РЕГІОНІ
2.1. Тенденції у механізмі формування собівартості та цін на зерно
Ринок зерна має свою специфіку, пов'язану із залежністю пропозиції від погодних умов, які обмежують можливості контролю з боку товаровиробників кількості та якості продукції. Крім того, для вітчизняного зернового ринку характерним є те, що його становлення відбувається в умовах дефіциту зерна.
Питання ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу є надзвичайно актуальними та всебічно вивчаються на загальнодержавному рівні. Проте на регіональному рівні ці питання недостатньо досліджені. Недосконалість механізму регіонального управління агропромисловим комплексом потребує переосмислення та пошуку нових підходів для формування регіональної економічної політики, розробки нових проектів та програм, які б максимально враховували прогресивний досвід територіально-галузевих систем у поєднанні з потенціальними можливостями виробничої сфери та наявними.
В Україні зернова галузь являється основою розвитку аграрних підприємств . Луганська область займає 4,4% території України, виробляє 3% зерна та має стратегічне значення для забезпечення зерном та формування її державного резерву. Виробництво зерна - провідна галузь сільського господарства області.
У результаті неплатоспроможності аграрної сфери АПК в області відбувся перехід до екстенсивних методів ведення землеробства.
Запорукою врожаю в зоні Степу є внесення раціональних норм органічних та мінеральних добрив. Недотримання технологічних вимог та норм внесення цих добрив є однією з причин зниження урожайності зернових культур, а отже, скорочення валового виробництва.
Враховуючи те, що рівень застосування мінеральних та органічних добрив на сучасному етапі надзвичайно низький, а урожай формується переважно за рахунок природної родючості ґрунту, відбуваються деградаційні процеси у зернопродуктовому комплексі.
В 2005 р. урожайність зернових культур в Луганській області знизилася на 3,4 ц/га або на 11,2% порівняно з 2000 р. Парк тракторів та зернозбиральних комбайнів також скоротився. Якщо у 1990 р. він нараховував 19978 шт., то у 2004 р. - лише 9166 шт., в 2005 р. - 8268 шт., при цьому зношення наявної техніки досягає 70% і більше. Енергоозброєність праці сільгосптоваровиробників знизилася більш ніж у 2,5 рази. Щороку енергоозброєність зменшується на 5-20%, готовність техніки до весняних та осінніх польових робіт становить 60-70%. Усе це негативно відбивається на якості технологічного процесу виробництва зерна в області.
У зернопродуктовому підкомплексі Луганщини, як і України в цілому, відбувся спад виробництва. Лібералізація цін та правова невизначеність, несформована інфраструктура ринку вплинули на скорочення обсягів переробки зерна. Переробні підприємства скоротили виробництво круп та борошна.
У 2005/2006 маркетинговому році (МР) в Україні, за даними оперативної статистики, виробництво борошна склало близько 2,4 млн. т, що на 211,5 тис.т, або на 8% нижче об'ємів попереднього 2004/05 МР. Хліба і хлібобулочних виробів вироблено 2,1 млн. т, що на 120,5 тис. т, або на 5% менше, ніж в 2004/05 МР. Крупи в даному маркетинговому році вироблено 285,8 тис. т, що на 12,3 тис. т (на 4%) менше, ніж в попередньому маркетинговому році. Виробництво комбікормів і макаронних виробів в 2005/06 МР збільшено відповідно на 17 %і 4 % порівняно з 2004/05 МР.
Причинами зниження рівня використання виробничих потужностей переробних підприємств є різке скорочення виробництва сільгосппродукції, зростання витрат на переробку, скорочення обсягів реалізації, а також розвиток власних переробних виробництв у агроформуваннях.
Скорочується як кількість переробних підприємств, так і їх обсяги виробництва. Основними причинами кризового становища підкомплексу є відсутність виробничих та економічних зв'язків між підприємствами підкомплексу, диспаритет цін на продукцію сільського господарства та промисловості, низька платоспроможність сільгосппідприємств, монополізація регіональних ринків підприємствами переробної та обслуговуючої сфери АПК. Загострення економічної ситуації в країні, значне податкове навантаження на товаровиробників, зростання рівня витрат зумовили значне скорочення виробництва зерна та зниження його ефективності, призвели до незавантаженості виробничих потужностей зернопереробних підприємств. Неповна завантаженість виробничих потужностей переробних підприємств призвела до зростання собівартості виробництва продукції, скорочення обсягів фінансових надходжень для їх оновлення та реконструкції.
Аналіз забезпеченості населення продуктами харчування свідчить про те, що різко скоротилось споживання населенням м'яса та м'ясопродуктів, але зросло споживання хлібопродуктів і цукру, які становлять основу харчового раціону найбідніших верств населення (хліб та хлібопродукти), і продукцію тривалого зберігання (цукор), обсяги купівлі їх зростають.
Під впливом кризових явищ в економіці країни в цілому та в агропромисловому комплексі зокрема відбулося зниження купівельної спроможності населення втричі, через що скоротилося виробництво та споживання життєво важливих продуктів харчування. Раціональні норми споживання у 2004 році населенням перевищені лише по картоплі та хлібопродуктах. Інша частина продуктів харчування залишається на рівні 30-60 % [122]. Слід зазначити, що в Україні для визначення вартості споживчого кошика використовуються не фізіологічні норми, а норми, які рекомендовано МОЗ (Міністерством охорони здоров'я) в 2005 р., величина яких менше фізіологічних норм по м'ясу і м'ясопродуктам на 71,3 %, по молоку - на 52,6 %, по яйцям - на 36,8 %, овочам - на 45,2 % і фруктам - на 35,6 % [14, с. 169].
Отже, більша частина продуктів першої необхідності перетворилася для більшості населення у товари елітної групи.
Аналіз господарської діяльності зернового підкомплексу Луганської області свідчить про те, що функціонуван