РОЗДІЛ 2
Діахронічний аналіз цінностей в педагогічній системі Німеччини
У другому розділі ставимо за мету оцінити історико-педагогічні явища в педагогічній системі Німеччини, проаналізувати причини трансформації і девальвації системи ціннісних орієнтацій, а також з'ясувати можливі шляхи її подолання, дослідити динаміку цінностей гуманістичної традиції у німецькій педагогічній системі, оскільки вони мають стати основою єдиної європейської системи моральних цінностей і запорукою успішної євроінтеграції.
2.1. Динаміка цінностей гуманістичної традиції в кінці ХІХ-на початку ХХІ століття
Запорукою успішної євроінтеграції є спільні підходи до розвитку освіти і особистості у ХХІ столітті, які базуються на моральних загальнолюдських цінностях. Впродовж століть у педагогічній системі Німеччини накопичувалися цінності, теоретичною і духовною основою яких є праці видатних німецьких мислителів. Педагоги, психологи і філософи - Ф.Дістервег, Й.Гербарт, Ф.Ніцше, Г.Кершенштейнер, П.Петерсен, Е.Мейман, В.Лай - залишили цінну виховну, теоретичну і духовну спадщину, яка продовжує бути актуальною і потребує глибокого пізнання й використання в сучасній українській педагогічній діяльності. Аналіз моральних цінностей у педагогічній системі Німеччини дасть можливість оцінити історико-педагогічні явища і на основі цього сформулювати концептуальні засади розвитку гуманістичної педагогіки ХХІ століття в Україні, в основу якої покладені загальнолюдські моральні цінності і норми [68].
На сучасному етапі розвитку української держави система освіти переживає важливі зміни. Осмислення і врахування світового педагогічного досвіду, зокрема німецького, є передумовою успішного впровадження змін у національну систему освіти. Спільною ознакою педагогічних систем Німеччини і України є спрямованість на виховання високоморальної всебічно розвиненої особистості. Для Німеччини ідеї морального виховання на засадах вищих моральних цінностей не є новими, вже у XV столітті з'являються перші спроби привернути увагу до морального виховання. У зв'язку з цим багатовіковий досвід Німеччини може бути корисним в пошуках шляхів виховання й розвитку моральної особистості на гуманістичних засадах.
Ретроспективний аналіз цінностей гуманістичної традиції показує, що моральність була центральним питанням у педагогіці Німеччини протягом багатьох століть, а метою виховання - високоморальна особистість, характерними для якої є моральні переконання та моральна зрілість, збереження духовних орієнтирів, внутрішня свобода [117; 210; 228; 229]. Праці відомих педагогів, філософів і психологів - Й.Гербарта, Ф.Дістервега, Ф.Ніцше, Р.Штейнера, Г.Кершенштейнера, Е.Фромма, А.Швейцера - свідчать про те, що моральність відіграє провідну роль у формуванні особистості як члена суспільства і має суспільний характер.
Протягом ХVII-XIX століть у зв'язку з радикальними змінами в різних сферах життя від політики до системи освіти у вирішенні проблеми моральності відбуваються зміни у країнах Європи, у тому числі й Німеччині. Але особливої уваги німецькі дослідники почали надавати проблемі моральності з кінця ХІХ століття, оскільки в цей період починається оновлення й реформування сучасної школи на засадах демократизації та гуманізації. Все частіше, як зазначає Г.М.Кемінь, педагогічна спільнота ігнорує та критикує досвід традиційної школи як такої, що не спроможна задовольнити вимоги суспільства щодо підготовки всебічно розвиненої особистості, здатної успішно розв'язувати актуальні питання науково-технічного прогресу, економіки, виробництва, державного управління і т.д. [99, с.4].
На розвиток гуманістичної педагогіки в Німеччині вплинули опубліковані у 1872 році так звані "Загальні положення", що визначали роботу народних шкіл і вчительських семінарій Німеччини. Іншим чинником, що суттєво вплинув на розвиток не лише німецької, а й світової педагогічної думки, стало прийнятття у 1872 році закону про початкову школу, згідно якого церква була усунена від керівництва школою. На перше місце висувається гармонійний розвиток людини, здібності та якості якої здатні впливати не лише на власний розвиток, але й на розвиток суспільства, до якого вона належить [176; 229]. Від учнів не вимагалося тепер заучування напам'ять великої кількості текстів, особливо релігійних, зросло значення арифметики, геометрії, історії, географії, фізики, природознавства. Педагогічні теорії Й.Песталоцці, Й.Гербарта, Ф.Дістервега, які мали великий вплив на формування педагогічних поглядів сучасників і наступних поколінь, стали набувати все більшої значимості.
У процесі навчання і виховання Ф.Дістервег, як і Й.Песталоцці, також приділяє особливу увагу гуманістичним цінностям, сутність виховання він вбачав у підготовці гуманних і свідомих громадян. У процесі навчання формується особистість, воля, почуття, проте не менш важливим є розвиток розумових здібностей. Саморозвиток і самовдосконалення Ф.Дістервег визначає як "самодіяльність для служби істині, красі та добру". Особливе місце відводиться самостійному навчанню, оскільки тільки самостійно здобуті знання і навички мають цінність [167, с.71]. Саморозвиток, самонавчання, самовдосконалення певною мірою є проявами гуманної особистості, яка не зупиняється в своєму розвитку.
Значною мірою вплинули та зумовили подальший розвиток педагогіки в середині та другій половині ХІХ століття ідеї Й.Гербарта, які за його життя не отримали широкого розповсюдження. Він вважав, що педагогіка як самостійна наука повинна спиратися на філософію для визначення мети виховання і на психологію для визначення засобів реалізації мети виховання [7, с.55; 167].
Мета виховання, за Й.Гербартом, полягає у формуванні доброчесних людей, які б із повагою ставилися до встановленого правопорядку. Великого значення Й.Гербарт надавав інтелектуальним цінностям, тому виступав за розвиток інтелекту, збагачення мислення і пам'яті, багатосторонність інтересів, що створює умови для самореалізації і сприяє всебічному розвитку.
Мо
- Київ+380960830922