РОЗДІЛ 2
ЕФЕКТИВНІСТЬ ТОВАРНИХ РИНКІВ
У ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
2.1. Структурні передумови конкуренції в українській економіці
Під ефективністю товарних ринків розуміється їх спроможність забезпечити оптимальний розподіл ресурсів, стимулювати їх ощадливе використання та високі темпи науково-технічного прогресу. Аналіз економіки Україні свідчить, що ринковий механізм поки що погано вирішує ці завдання.
Відсутність належної алокативної ефективності проявляється насамперед у тому, що в національній економіці практично не діє механізм вирівнювання галузевих норм прибутковості, переважна частина створеного прибутку припадає на декілька базових галузей промисловості. У 2004 р. на металургію та металообробку разом із видобувною промисловістю припадало 51% прибутків, отриманих у промисловості [70, с. 119]. Сукупний фінансовий результат виробництва коксу, продуктів нафтопереробки, металургії та оброблення металу у 2004 р. в 4,5 раза перевищив відповідний показник машинобудування та харчової промисловості (12,5 млрд грн проти 2,8 млрд грн), хоча кількість найманих працівників у двох останніх галузях є в 2,6 раза більшою, ніж у чотирьох перших (1223,9 тис. чол. проти 475,3 тис.) [70, с. 119; 71, с. 108, 134]. Отже, міжгалузева різниця у розмірі чистого прибутку на 1 працюючого склала 11,5 раза. Таку суттєву різницю не можна пояснити навіть дією так званих механізмів "оптимізації" оподаткування, оскільки ними користуються підприємства всіх галузей.
Витратна неефективність (Х-неефективність) українських товарних ринків знаходить свій вираз насамперед у надмірно великій кількості збиткових підприємств. Якщо у 2001 р. частка збиткових підприємств в Україні складала 38,2%, то у 2004 р., на п'ятому році економічного зростання, зменшилась до 34,8%. При цьому частка збиткових підприємств у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві складала 33,8%, у промисловості - 37,5%, в оптовій та роздрібній торгівлі - 31,6%, на транспорті та зв'язку - 39,3% [72, с. 188].
Ряд ознак свідчать про технологічну (динамічну або адаптивну) неефективність української економіки. На початок 2005 р. ступінь зносу основних засобів становив 49,3% проти 43,7% у 2000 р. Найбільш зношеними були основні засоби підприємств металургії та оброблення металу - 68,8%, з видобування неенергетичних матеріалів - 67,6%, хімічної та нафтохімічної промисловості - 64,1%, з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води - 62,0%, рибного господарства - 57,8%, водного транспорту - 59,4%, сільського господарства, мисливства та лісового господарства - 50,4%, а також закладів освіти - 58,3% [73, с. 242]. У 2001 р. лише 5,3% випуску промислової продукції в Україні припадало на високотехнологічні галузі, у той час як у Південній Кореї в 1997 р. цей показник складав 15,5%, США в 1998 р. - 21,5% [74, с. 132]. Отже, постає питання про внутрішні, іманентні фактори неспроможності товарних ринків у перехідній економіці України.
Особливості ринків у країнах з перехідною економікою, в тому числі чинники їх неефективності, знайшли достатньо широке відображення у науковій літературі.
Характеристики ринків на початку ринкових перетворень досить докладно аналізувалися в ході дискусії щодо моделі економічних реформ, що відбувалася наприкінці 80-х - на початку 90-х років у колишньому СРСР [75, 76, 77].
Стан товарних ринків, їхні особливості з точки зору умов та розвитку конкуренції на офіційному рівні аналізуються конкурентними (антимонопольними) відомствами ряду країн з перехідною економікою. Антимонопольним комітетом України в річних звітах за 1994-1995, 1997-2001 рр. опубліковано аналіз понад 50 ринків різних галузей національної економіки [78, с. 7-13; 79, с. 16-31; 80, с. 106-132; 81, с. 145-166; 82, с. 172-193; 83, с. 206-234; 84, с. 100-124]. У Російській Федерації аналіз стану конкуренції на основних товарних ринках раз на два-три роки публікується у спеціальних доповідях [85-88].
Значну увагу стану та розвитку ринків у цих країнах приділяють фахівці ряду міжнародних економічних організацій. Ними розглядаються, зокрема, загальні аспекти змін структури та характеру функціонування ринків у перехідних економіках [89-92]. Предметом наукових досліджень стали також особливості ринків у ряді країн, зокрема, в Україні [93-97], Російській Федерації [40, 98-102]. Аналіз різних поглядів щодо даного питання дозволяє виділити дві основні точки зору на проблему неефективності у перехідній економіці.
Перша, що має основою погляди Чиказької школи, фактично заперечує неспроможність ринку як чинник економічної неефективності. На думку її прихильників, головною та практично єдиною причиною неефективності перехідної економіки є неспроможність влади. Вони вважають непотрібним і навіть певною мірою шкідливим вжиття державою спеціальних заходів для захисту конкуренції на товарних ринках. Такі підходи та пропозиції пропонували ряд економістів зі США та Російської Федерації [103-105].
Ця крайня неоліберальна точка зору не знаходить підтримки у більшості авторів, які виділяють (разом чи окремо) принаймні чотири групи факторів неспроможності ринків в умовах трансформаційної економіки:
* високий рівень монополізації (частково як спадщина минулого);
* нерівність умов конкуренції;
* відсутність або неефективне функціонування багатьох важливих ринкових інститутів;
* недосконалість інформації.
Найбільш докладно в науковій літературі висвітлено проблеми монополізації товарних ринків. При цьому концептуальною передумовою більшості цих праць є концепція "структура-поведінка-результат". З огляду на неї, монополізм пов'язується насамперед з високим рівнем ринкової концентрації та бар'єрами вступу. Російські автори зазначають більш тісний зв'язок між концентрацією та монополізацією в перехідних економіках, ніж у розвинених ринкових економіках [98, c. 11-12].
З таких позицій робиться, зокрема, аналіз стану конкуренції та монополізму в офіційних доповідях Російської Федерації. При цьому як гол