РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ ТА ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ
2.1. Аналіз інноваційної діяльності промислових підприємств України
Згідно з пріоритетами, виділеними в "Стратегії економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки)", "...основою стратегічного курсу, його базовим принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як конкурентоспроможної високотехнологічної держави... [122, с.14]"
Необхідність використання інноваційної моделі розвитку підтверджена економічними та соціальними успіхами провідних країн світу. Найбільшим наукомістким потенціалом сьогодні володіють країни "великої вісімки". Вони концентрують більше 90% світового наукового потенціалу і контролюють 80% глобального ринку високих технологій. Сьогодні в інноваційно-технологічному сегменті світового ринку 46 з 50 провідних макротехнологій, що забезпечують виробництво наукомісткої продукції (у галузях аерокосмічної техніки, автоматизованого устаткування, інформаційної техніки, електроніки, фармацевтики, точних і вимірювальних приладів, електроустаткування тощо), належать розвинутим країнам. США контролюють 22 технології, Німеччина - 8-10, Японія - 6-8, Великобританія і Франція - по 3-5. По одній макротехнології припадає на Швецію, Норвегію, Італію і Швейцарію. Щорічно від експорту наукомісткої технологічної продукції США одержують близько 700 млрд.дол., Німеччина - 530 млрд., Японія - 400 млрд. дол. [81,83]. Крім того, для України становить значний інтерес досвід Угорщини, Чехії та Польщі, що змогли за короткий період досягти значних інноваційних успіхів та зайняти відповідне місце у Євросоюзі.
На жаль, сьогодні за кількісними та якісними характеристиками вітчизняний науково-технічний потенціал поступається не тільки розвинутим країнам світу, але й країнам СНД. У роботі [23] зазначено, що загальне відображення відносної частки країни у групі країн, які можна порівняти з головними результатами НДДКР, в Україні становить 1,75; у Росії - 7,83; у Німечинні - 43,2. Показник, розрахований за даними, які характеризують інтегральний ефект від витрачених коштів на НДДКР з урахуванням якості робіт, в Україні становить 3,32; у Росії - 11,44; у Німеччині - 40,18.
Відповідно до цього забезпечення належного місця України в числі провідних країн світу можливо тільки за умови нарощування вітчизняного інноваційного потенціалу, а також активізації інноваційної діяльності українських підприємств [40,42].
Реалізація головного завдання конвергенції України до Європейського Союзу, пов'язаного з утвердженням соціально орієнтованого структурно-інноваційного шляху розвитку держави, повинна супроводжуватися активними темпами зростання ВВП. Так, упродовж 2000-2003 pp. ВВП в Україні зріс на 32,9%, обсяги промислового виробництва збільшилися на 60,3%, продукції сільського господарства - на 10,0%, оборот роздрібної торгівлі - на 71,4%. Спостерігалася відчутна активізація інвестиційного процесу. Приріст інвестицій в основний капітал становив 92,2%. За чотири останні роки на 61,0% збільшилася реальна заробітна плата, у т.ч. у 2003р.- на 15,2%. Ці результати були одними з найвищих не лише серед країн з перехідною економікою, а й серед європейських країн [89].
Однак за даними Державного комітету статистики [151] вже у січні-жовтні 2005р. реальний ВВП становив 327650 млн.грн., що відносно періоду січень-жовтень 2004р. складає 102,8% (для порівняння аналогічний період 2004р. до 2003р. становив майже 112,7%). Тобто попередній аналіз показує скорочення обсягів валового внутрішнього продукту за період 2004-2005 рр. на 9,9%. Обсяги промислового виробництва за січень-жовтень 2004-2005 рр. збільшилися лише на 3,1%, продукції сільського господарства - на 1,4%, оборот роздрібної торгівлі - на 21,7%. Приріст інвестицій в основний капітал становив 3,4%. Реальні доходи населення збільшилися на 22,3%.
При цьому темпи зростання ВВП не мали достатнього інноваційного підґрунтя. Аналіз інноваційної діяльності як складової сталого економічного зростання (табл.2.1) показав, що рівень інноваційної активності промислових підприємств протягом 2000-2001рр. знизився з 14,8% до 14,3%. Втім, у 2002р. частка промислових підприємств, що впроваджували інновації, підвищилась до 14,6% (рис.2.1). Для порівняння, у США, Японії, Німеччині, Франції частка інноваційно активних підприємств складає 70-82% [13].
У 2003рр. відбувалося зниження інноваційної активності промислових підприємств (12,7%), що було зумовлено цілою низкою проблем (політичних, законодавчих, економічних, енергетичних тощо). В 2004-2005рр. ця тенденція призвела до падіння рівня інноваційної активності на 4,5% порівняно з 2003 роком. І хоча в 2004-2005 рр. відбувалося деяке покращення інноваційної діяльності завдяки впровадженню нових технологічних процесів та освоєнню нових видів техніки, однак стан інноваційної активності залишався доволі низьким.
Крім того, Україна, маючи значну кількість науковців (табл.2.2 - 2.3), розвивається без суттєвого використання результатів наукових досліджень, у той час, коли приблизно 85 - 90% приросту ВВП економічно розвинутих країн забезпечується шляхом виробництва та експорту наукомісткої продукції [120].
За 2000-2002 роки у середньому освоювалося 3,4 тис. найменувань нових видів продукції [73]. У 2003р., порівняно з початком 2000р., кількість освоєних нових видів машин, устаткування, апаратів, приладів збільшилася в 1,5 рази і склала 710 найменувань [81]. Розподіл загального обсягу наукових та науково-технічних робіт за видами робіт у І кварталі 2003 та 2004 років наведено в табл.2.4.
Таблиця 2.1
Інноваційна активність промислових підприємств [122, 151]
ПоказникРоки200020012002200320042005Питома вага підприємств, що впроваджували інновації, % 14,8 14,3 14,6 12,710,08,2Освоєно нових видів техніки, найменуван