РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ СФЕРИ В РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ РЕГІОНАХ
2.1. Аналіз організаційно-правових та соціально-економічних умов ведення сільськогосподарської діяльності в умовах радіоактивного забруднення
Теоретичний аналіз методологічних засад інноваційного розвитку аграрної сфери в умовах регіонів екологічного забруднення показав, що створення в науково-технологічному секторі адекватних існуючим проблемам агроінновацій - важливий фактор забезпечення реабілітації забрудненого природного середовища та динамічного соціально-економічного розвитку. Разом з тим, в результаті дослідження виявлено невідповідність наявного потенціалу аграрної науки та рівнем впровадження її здобутків у господарську діяльність конкретних регіонів, зокрема тих, що зазнали радіоактивного забруднення. Це викликає потребу у більш детальному вивченні особливостей системи забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери в регіонах, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.
Для аналізу системи забезпечення інноваційного розвитку важливо з'ясувати сутність самої категорії "система", що з середини ХХ сторіччя використовується як ключове поняття в різних наукових напрямках досліджень. Більшість дослідників проблем системного аналізу [142, 69; 143, 22] у той чи іншій мірі узгоджують своє трактування цього поняття з визначенням, даним одним з перших авторів загальної теорії систем Л. Берталанфі [144, 29]: "система - це комплекс взаємодіючих компонентів". У нашому дослідженні ми будемо керуватися також визначенням, запропонованим у праці [145, 33]: "Системою можна назвати тільки такий комплекс вибірково залучених компонентів, у котрих взаємодія та взаємовідношення набувають характеру взаємосприяння компонентів до одержання сфокусованого корисного результату".
Система забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери в радіоактивно забруднених регіонах - це різновид соціальної системи, основними компонентами котрої є науковий-дослідницький, освітній, виробничий, фінансовий сектори, регіональні органи влади, соціальний капітал регіону - люди, їх соціальні, громадські та економічні зв'язки, культурні цінності та взаємовідносини. Характеризуючи систему забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери на регіональному рівні, необхідно насамперед дослідити процеси самоорганізації та саморегулювання, а також цілеспрямовані впливи, що здійснюються для адаптації цієї системи до умов зовнішнього середовища. Такий підхід дозволить виявити слабкі та сильні сторони системи забезпечення інноваційного розвитку в регіоні та визначити шляхи її вдосконалення згідно сучасних реалій.
Виходячи з виняткової регулюючої ролі, що здійснює нормативно-правове середовище інноваційного розвитку, розглянемо організаційно-правові умови ведення сільськогосподарського виробництва в умовах радіозабруднення. Аварія на Чорнобильській АЕС - це унікальне явище в світовій історії. В результаті катастрофи один з найбільш екологічно безпечних регіонів Українського Полісся став зоною екологічного лиха. В зоні радіаційного забруднення Житомирщини розташовано 698 населених пунктів (табл. 2.1), в яких проживає 369,9 тис. осіб. Із 22 районів Житомирської області значного негативного впливу зазнала територія дев'яти із них - це понад 500 тис. га сільськогосподарських угідь [146]. Це призвело до обмеження агропромислового виробництва, яке для даних територій було традиційним і майже основним видом господарської діяльності. Варто відзначити, що з огляду на природні, історичні, економічні чинники сільське господарство і в майбутньому має шанс відігравати вирішальну роль у цьому регіоні. Адже агросфера не тільки забезпечує потреби у сільськогосподарській продукції, насамперед, вона є середовищем проживання значної частини населення, у тому числі й міського. Тому питання еколого-економічного відродження агросфери постраждалих територій та поступового їх повернення у загальногосподарський обіг не втрачає актуальності.
Таблиця 2.1
Кількість населених пунктів, розташованих в зоні
радіоактивного забруднення Житомирського Полісся
Міста
з них в зоні заб-
руд-нення
Сели
ща місь-
кого типу
з них в зоні заб-
руд-
нення
Сільські населені пункти
з них в зоні
заб-
руд-
нення
В с ь о г о331816824679у тому числі :Вол-Волинський--31787Ємільчинський--22117117Коростенський11--108108Лугинський--224747Малинський1122101101Народицький--116565Нов-Волинський--1110935Овруцький1111144144Олевський--665555Питома вага в області, %30,030,040,936,450,741,8 Джерело: Складено на основі даних [146]
Нині вже не викликає сумніву, що такі заходи, як масове переселення людей, надання їм мізерних соціальних дотацій та пільг, (яке, однак, в масштабах країни є важким тягарем для національного бюджету), на сучасному етапі майже не впливають на соціально-економічний та екологічний стан регіону і не виправдовують свого подальшого застосування. Це не тільки не розв'язує комплекс усіх чорнобильських проблем, але часто їх поглиблює. Серед альтернативних до попередніх підходів нами пропонується інноваційний шлях розвитку даних територій, який передбачає системний підхід щодо процесу перетворення результатів науково-дослідних робіт у нові продукти, послуги, технології тощо. Крім того, враховуючи глобальність екологічної кризи, розроблена на інноваційній основі система реабілітаційних контрзаходів може мати застосування і в інших регіонах, де сільське населення потерпає від руйнівних потрясінь, зумовлених природними та техногенними катаклізмами.
Підґрунтям розв'язання зазначеної проблеми мають бути відповідні нормативно-правові акти, комплекс науково-методичних розробок та організаційно-економічних заходів, які здатні забезпечити динамічний соціально-економічний розвиток забруднених територій при безумовній гарантії захисту населення та навколишнього природн