РОЗДІЛ 2
УМОВИ, ОБ'ЄКТ ТА МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Фізико-географічна характеристика регіону
Площа південного сходу України в межах Луганської та Донецької областей - 53,2 тис. км2, що становить 8,8 % всієї території України. Район дослідження розташований у басейні середньої течії річки Сіверський Донець між 46°50' та 50°5' північної широти та 36°40' та 40°30' східної довжини [190-192].
На півночі територія регіону межує з Білгородською й Воронезькою, а на сході й півдні - з Ростовською областями Росії, на заході - з Дніпропетровською й Запорізькою, а на північному заході - з Харківською областями України.
У природному відношенні південний схід України міститься в межах помірного поясу та входить до складу Східно-Європейської (Понтичної) провінції Європейсько-Азіатської степової області [193, 194].
Розташування природної рослинності на території Південного Сходу України визначається геоморфологічними, кліматичними зонами та особливостями ґрунтового покриву. Наявність ендеміків та реліктових видів у складі родини Brassicaceae, що ростуть на крейді, сланцях, піску, свідчить про широке розповсюдження на Південному Сході України степового й терасового типів місцевості ще з давніх часів.
Найдавнішими породами за геологічним віком і походженням на території району дослідження є докембрійські (гнейси, граніти, сієніти, кристалічні сланці тощо). Вони утворилися в архейську й протерозойську ери та залягають на глибині від 0,5 до 8 км під кам'яновугільними породами, не виходячи на поверхню [192, 195-199].
Відклади кембрійсько-девонської ери на цій території виходять на поверхню лише на невеликій площі в басейні річки Мокра Волноваха [192].
У південній частині регіону уздовж балок, річкових долин кам'яновугільні відклади виходять на поверхню, а у західній - покриті пермськими утвореннями. Північна частина характеризується більш глибоким заляганням кам'яновугільних пластів під крейдовими й палеогеновими відкладеннями [192, 195, 198, 199].
Пермські відкладення на території регіону утворюють Кальміус-Торецьку й Бахмутську котловини й трапляються переважно в західній частині Попаснянського району. Такими відкладеннями є мідисті пісковики, вапняки, доломіти, гіпс, кам'яна сіль, ангідриди, глинисті сланці [199].
Від юрського періоду залишилися світлозабарвлені пісковики, залозисті пісковики, червоно-жовті глини у заплавах р. Сіверський Донець. З крейдяного періоду - крейда, крейдоподібний та глауконітовий мергель, які виходять на денну поверхню у річкових долинах, балках та ярах [192, 198-202].
Геологічна будова Південного Сходу України й до сьогодні формується під впливом ендогенних (тектонічні рухи земної поверхні) й екзогенних факторів (відкладення порід, клімат, антропогенна діяльність тощо). Екзогенні фактори сприяють поширенню лесоподібних суглинків, лесів, еолових пісків, алювіальних, делювіальних й озерових відкладень. Еолові піски покривають борові тераси, рідше заплавні та давні тераси річок Сіверський Донець, Айдар, Красна, Міус та інших [192, 201, 202].
Основними геоструктурними районами на території Південного Сходу України є Воронезька антекліза (Середньоруська височина й Донецька складчаста споруда), Придонецька терасова рівнина, Приазовський кристалічний масив [203-206].
Північно-східна частина району дослідження належить до Східноукраїнської ерозійно-денудаційної рівнини, що згідно з геоморфологічною класифікацією відноситься до Старобільського плато [192].
Глибокі річкові долини (до 150 м) з асиметричним профілем й крутими правими схилами мають річки Червона, Айдар, Деркул, Кальміус, Кривий Торець, Міус тощо. Максимальні височини південних схилів Середньоруської рівнини досягають 220-233 м. Яружно-балкова сітка особливо розвинена в басейнах річок Айдару та Деркулу, де її густота складає 0,5-1,2 км/км2, а глибина ерозії 50-100 м [192, 197, 199, 204].
Центральну частину району дослідження займає Донецький кряж, який на півночі обмежений Придонецькою терасовою рівниною, а на півдні - Приазовською височиною. Донецький кряж являє собою височину, що в усіх напрямках перерізана чисельними річними долинами, балками й ярами. Густота яружно-балкової сітки досягає 0,5-1,0 км/км2 [199]. Долини річок Сіверського Донця, Сухого й Казенного Торця, Вільховки та інших мають переважно гірський характер і добре розвинені заплави. Біля селищ Нагольне, Єсаулівка, Д'якове та станції Нікітовка рельєф кряжу утворено гривами й куполами висотою (150-250 м). Найвищою точкою Донецького кряжу є Могила Мечетна - 367 м [192, 202].
Територія району дослідження співпадає з Луганською ерозійно-денудаційною рівниною. Північна частина її підвищена, а максимальні точки досягають висоти 218-220 м над рівнем моря [192, 204].
Придонецька терасова рівнина простирається суцільною смугою між Старобільським плато на півночі та Донецьким кряжем на півдні. Цю рівнину утворюють тераси р. Сіверський Донець [199, 200, 202].
На південному заході регіону розташований Приазовський кристалічний масив. У орографічному відношенні це Придонецька височина зі слабкохвилястою поверхнею (273 м) та густою яружно-балковою сіткою 0,5-0,75 км/км2 [192, 200].
Південна частина району дослідження входить до складу Причорноморської низини й являє собою рівнину з абсолютними височинами 120-150 м та лиманами й западинами [200].
Терикони, кар'єрні виїмки, карстові впадини разом з водосховищами утворюють природно-антропогенний характер ландшафту в північних районах та антропогенно-техногенний - на півдні району [202, 205, 207].
Клімат території Південного Сходу України обумовлений циркуляцією атмосфери, річковою мережею, рельєфом, рослинним покривом тощо. За кліматичними показниками він відноситься до континентального, різко посушливого [192, 200-202, 208-210].
Значна кількість сонячного тепла та перевага континентальних повітряних мас визначають температурний режим регіону з високими температурами