розділ 2.2).
У випадку встановлення відсутності будь-якої з процесуальних передумов, провадження щодо цивільного позову взагалі не може бути розпочато. А якщо їх встановлення мало місце безпосередньо вже в процесі провадження щодо цивільного позову, то таке провадження підлягає закриттю.
Як випливає з вищенаведеного, процесуальні передумови для пред'явлення цивільного позову повинні бути обов'язково з'ясовані, однак, ще до моменту, коли цивільний позов почне існувати як юридичний факт, що породжує відповідні правовідносини, зокрема дозволяє органу досудового розслідування здійснювати свій обов'язок по доказуванню цього цивільного позову як юридично значимого. У зв'язку з цим виникає запитання: чи правильною є позиція виділяти процесуальні передумови для пред'явлення цивільного позову як структурний елемент предмета його (цивільного позову) доказування? Не вдаючись у вивчення того, які ж обставини слід віднести до процесуальних передумов для пред'явлення цивільного позову, спробуємо дати обґрунтовану відповідь на поставлене запитання.
Отож, особа, яка провадить досудове розслідування зобов'язана з необхідною повнотою та достовірністю з'ясувати процесуальні передумови для пред'явлення цивільного позову, оскільки саме від їх наявності чи відсутності і буде залежати рішення про прийняття чи, відповідно, відмову у прийнятті цивільного позову до провадження у кримінальному судочинстві. Тому, як юридичний факт, цивільний позов почне існувати лише після того, коли особа, яка провадить досудове розслідування (або суддя чи суд у випадку його заявлення в судових стадіях процесу до початку судового слідства), з'ясує і ствердить наявність процесуальних передумов, що необхідні для пред'явлення цього цивільного позову, та винесе відповідну постанову про визнання постраждалої від злочину особи цивільним позивачем. Тільки з цього моменту цивільний позов можна вважати юридичним фактом, що наділяє відповідним правовим статусом окремих учасників кримінально-процесуальної діяльності, а відтак, дозволяє розпочати його доказування як процесуальну та юридично значиму діяльність. Подібно до того, як Ю. О. Гурджі поділяє інтереси потерпілої особи на дві основні групи: допроцесуальні інтереси (потреба в задоволенні яких змушує жертву злочину звернутися за допомогою до держави як органу, що володіє владними повноваженнями і здатному сприяти) та інтереси процесуального характеру (виникають після вступу потерпілої особи в сферу кримінально-процесуальних правовідносин) [58, с. 13], можна виділити так зване допроцесуальне встановлення (з'ясування) обставин, значимих для цивільного позову та, власне, процесуальне. Причому лише останнє можна вважати доказуванням у кримінально-процесуальному (юридичному) розумінні, оскільки тільки воно здійснюється після того, як відповідний юридичний факт (тобто цивільний позов), на всебічне і повне встановлення обставин якого спрямоване таке доказування, почне існувати. Тобто, у даному контексті слід чітко розмежовувати поняття "з'ясування" як діяльність, що здійснюється до моменту існування у правовому розумінні цивільного позову, і "доказування", діяльність, що здійснюється з моменту існування відповідного юридичного факту (цивільного позову), власне, кримінально-процесуальну діяльність.
З'ясування процесуальних передумов для пред'явлення цивільного позову здійснюється обов'язково, але ще до моменту існування цивільного позову у правовому значенні, як неодмінна передумова можливості чи неможливості його існування в майбутньому. Оскільки цивільного позову, по-суті, у кримінально-процесуальному розумінні на цьому етапі ще взагалі не існує, то, відповідно, й не можна вести мову про його доказування. Доказування будь-якого юридичного факту, як правова діяльність, не може здійснюватися, доки цей факт ще взагалі юридично не існує як такий. А тому доказування цивільного позову як кримінально-процесуальна діяльність може розпочатися тільки після того, коли цивільний позов почне існувати як юридично значимий факт, що дозволяє здійснювати його доказування, тобто, лише після того, як буде прийнято рішення про визнання постраждалої від злочину особи цивільним позивачем. До цього моменту абсурдно стверджувати про будь-яке його доказування, оскільки ще фактично не існує самого об'єкту такого доказування. Особа, яка провадить досудове розслідування, ще фактично не знає, що? вона повинна доказувати, та чи повинна буде доказувати у майбутньому взагалі, оскільки ще достовірно не відомо, чи буде цивільний позов юридично існувати (така ситуація можлива у випадку встановлення відсутності процесуальних передумов для його пред'явлення). Отож, коли особа, яка провадить досудове розслідування (чи суддя у стадії попереднього чи судового розгляду), з'ясовує наявність чи, відповідно, відсутність процесуальних передумов для пред'явлення цивільного позову, не можна говорити, що вона здійснює будь-яке доказування цього цивільного позову, оскільки його насправді ще взагалі не існує.
Поряд з цим, не можна забувати про можливість існування ситуацій, коли безпосередньо у процесі провадження щодо цивільного позову буде виявлено неправильність встановлення цих передумов при прийнятті постанови про визнання постраждалої особи цивільним позивачем. А тому, можна стверджувати, що вже з самого початку існували процесуальні перепони для прийняття позову, і він (позов) до провадження, фактично, був прийнятий неправомірно.
Також можливими є ситуації, коли у процесі безпосереднього провадження щодо цивільного позову з'явиться процесуальна перешкода можливості його подальшого розгляду разом з кримінальною справою, тобто, може бути виявлено відсутність будь-якої процесуальної обставини, що своєю чергою унеможливлює існування цивільного позову у кримінальному процесі. Провадження щодо нього у таких випадках підлягає закриттю. Більше того, відповідач за цивільним позовом у своїх запереченнях проти нього може також посилатися на відсутність процесуальних передумов для пред'явлення такого цивільного позову.
- Київ+380960830922