РОЗДІЛ 2. ЕВОЛЮЦІЯ СТАТИСТИЧНИХПОКАЗНИКІВ БІБЛІОТЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХНЄ ВІДОБРАЖЕННЯ У ФОРМАХ СТАТИСТИЧНОЇ ЗВІТНОСТІ
2.1. Система показників у БС:
склад, поняття, принципи побудови
Бібліотечна діяльність, виражена у кількісному її значенні, надає фактичний матеріал для оцінки процесів, що відбувались у конкретний хронологічний період. Саме статистичні показники використовують для характеристики стану і розвитку бібліотечної справи і взаємозв'язків, які формують її елементи. Статистичні показники виступають основним інструментом аналізу бібліотечної діяльності, який є необхідним для того, аби приймати управлінські рішення, підбивати підсумки, розробляти короткострокові та стратегічні плани.
У БС ці показники використовують для характеристики явищ і процесів, що відбуваються в бібліотечній справі, яка в сучасних умовах є надзвичайно складною і багатогранною. Окремо взятий статистичний показник відображає лише один аспект бібліотечної діяльності, тоді як система показників передбачає комплексну характеристику. Стан бібліотечної справи як соціально-економічного явища можна всебічно охарактеризувати за допомогою кількох статистичних показників, що їх називають специфічними, тобто такими, що притаманні лише бібліотекам. Одночасно з ними розраховують і загальні показники, що застосовуються в різних галузях або в різних розділах соціально-економічної статистики. Всі разом вони утворюють систему статистичних показників.
У наукових джерелах статистичний показник визначається як "узагальнююча характеристика соціально-економічного явища чи проце-су, в якій поєднуються якісна й кількісна визначеність" [79, Т. 3, С. 792].
Статистичні показники можуть бути вираженими в абсолютних, відносних і середніх величинах.
Абсолютні величини (АВ) - показники, що унаочнюють розміри суспільних явищ у вигляді кількості одиниць сукупності або величин, які характеризують їхні ознаки. Абсолютні статистичні величини демонструють розміри (рівні, обсяги) суспільних явищ у певних конкретних умовах місця і часу [79, Т. 1, С. 9].
АВ складають основу будь-якого статистичного спостереження. Їх розподіляють на індивідуальні (виражають кількість одиниць спостереження або розміри певних кількісних ознак в окремих одиницях певної сукупності об'єктів) і сумарні, які характеризують підсумкову величину ознаки певної сукупності об'єктів, охоплених статистичним спостереженням. Індивідуальні АВ отримують у процесі статистичного спостереження і фіксують у первинних облікових документах (видача книги, журналу на абонементі або в читальному залі, виконання адресної бібліографічної довідки тощо), сумарні - прямим обчисленням кількості одиниць спостереження або підсумовуванням значень (щоденна книговидача, видача книг або журналів усіма підрозділами бібліотеки за місяць, виконання бібліографічних довідок за рік тощо). АВ широко використовуються у статистичному аналізі результатів бібліотечної діяльності та в наукових дослідженнях.
Дані про абсолютні розміри явища, попри їхнє важливе науково-практичне значення, у багатьох випадках не дають змоги охарактеризувати всі сторони досліджуваного об'єкта, тому, зазвичай, виникає необхідність у порівняльних розрахунках, внаслідок яких отримуються відносні показники.
Відносні величини (ВВ) - величини, які отримують шляхом порівняння двох показників [79, Т. 1, С. 215]. У статистиці - це узагальнюючий показник, який дає числовий вимір співвідношення двох порівнювальних статистичних величин і допомагає у комплексній оцінки досліджуваного явища.
У статистиці [там само, С. 215-216], у тому числі й у бібліотечній, [279, С. 74] використання показників визначається такими видами ВВ:
- ВВ планового завдання і виконання плану, які розраховуються як співвідношення планового і базисного, звітного (фактичного) і планового показників;
- ВВ порівняння, які характеризують співвідношення однойменних показників, що стосуються одного періоду часу, але до різних, проте однотипних бібліотек при індивідуальному чи регіональному порівнянні;
- ВВ структури сукупності, які визначаються співвідношенням розмірів частки до цілого, переважно у відсотках або коефіцієнтах, наприклад, частина фонду іноземних періодичних видань у фонді бібліотеки, відсоткове співвідношення окремих категорій читачів;
- ВВ інтенсивності - показники, які характеризують ступінь поширення або розвитку явища у певному середовищі (у бібліотечній справі такими є книгозабезпеченість, читаність, відвідуваність тощо);
- ВВ динаміки відображають швидкість зміни рівня явища у часі. Для розрахунку ВВ динаміки визначають співвідношення рівня досліджуваного явища у різні періоди часу (ланцюгові) або середнього рівня порівняно з базисом (базисні). Розрізняють коефіцієнти і темпи зростання. За допомогою показників інтенсивності у бібліотеках досліджують тенденції до змін практично за усіма основними показниками, наприклад, у загальній кількості та категорійному складі читачів, відвідуваності читальних залів, сайтів бібліотек, використанню видань за галузевою ознакою тощо.
Відносні показники в БС почали застосовувати наприкінці ХІХ ст., а на початку ХХ ст. вже широко використовувалися. Так 1918 р. було надруковано працю Д. А. Балики "Определители библиотечной работы", перевидану вже через рік. У роботі автор давав тлумачення бібліотечних статистичних термінів, пояснював методику розрахунку показників і застосування формул, наводив приклади розрахунку читаності, обігу фонду, коефіцієнту інтенсивності бібліотечної діяльності [12]. На сьогодні окремі ВВ, визначені бібліотекознавцем для бібліотек, не втратили актуальності й залишаються важливим засобом аналізу стану бібліотечної діяльності і застосовуються на різних рівнях БС.
Середня величина (СВ) - узагальнюючий кількісний показник, що характеризує типовий рівень варійованої ознаки з розрахунку на одиницю якісно однорідної сукупності [79, Т. 3, С. 350]. Здебільшого середні показники обчислюються шляхом ділення підсумкового показника сукупності на
- Київ+380960830922