РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНІ ПАРАМЕТРИ ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ
ТА СПЕЦИФІКА ПЕРЕЖИВАННЯ ОСОБИСТІСТЮ
ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ
2.1. Проблема професійної адаптації особистості в психології
У сучасних умовах розвитку суспільства проблема професійного становлення особистості все гостріше ставить питання психічної саморегуляції та керування психічними станами професіонала, особливо коли йдеться про професії, які піддаються значним впливам стресових ситуацій. Завдання підвищення професіоналізму пов'язане не тільки з покращенням умов праці, з удосконаленням і гуманізацією професійних відносин, а й з оптимізацією механізмів саморегуляції суб'єкта праці, оскільки важливу роль у професійному становленні відіграє усвідомлення себе суб'єктом саморегуляції та самоуправління. В цьому випадку говорять про ефективну професійну адаптацію фахівця.
В одній із робіт Я.В. Крушильницької професійна адаптація характеризується досконалим оволодінням обраною професією або спеціальністю, закріпленням трудових навичок і умінь, що виявляється в стабільному виконанні норм виробітку, високій якості продукції, точності і надійності, творчій активності [109]. А М.Д. Левітов "придатною до професії називає людину, яка за своїми індивідуальними даними відповідає вимогам, що ставляться до неї професією" [118, c.10]. Він виділяє й фактори профпридатності, а саме властивості особистості, необхідні для виконання професійної діяльності - здібності або нахили, знання і навички та здатність і бажання працювати. Вивчаючи цей психологічний феномен, можна помітити, що часто в конкретних наукових дослідженнях йдеться про "професійну дезадаптацію", "професійну деформацію", "емоційне вигоряння" тощо.
Аналізуючи проблему професійної адаптації в психологічній літературі, відразу хотілося б зазначити специфічність цього феномена в його зумовленості мотиваційними, когнітивними, операціональними і афективними компонентами діяльності суб'єкта праці, а також соціальними установками, професійною спрямованістю й певною підготовленістю індивідуально-типологічних властивостей [20; 96; 143 та ін.]. Можна сказати, що професійна адаптація є складовою соціально-психологічної адаптації, яка пов'язана із входженням професіонала в мікросередовище, формуванням ділових і неформальних стосунків, прийняттям соціальних норм та цінностей організації.
З огляду на існуючі теоретичні та емпіричні доробки [143; 170; 179 та ін.], слід сказати, що в останні два десятиріччя дослідження в області психології професійної адаптації були спрямовані на вивчення психологічних механізмів регуляції діяльності, обґрунтування принципів та методів формування професійної придатності, пошук шляхів і способів психологічного забезпечення працездатності людини тощо. При цьому, адаптація особистості до об'єктивних умов і вимог діяльності забезпечується такими засобами як вдосконалення або зміна в певних межах окремих властивостей суб'єкта праці; формування стереотипів дій при незмінних особистісних якостях; позитивна мотивація праці; та вироблення індивідуального стилю діяльності [109]. Усі ці методи, як правило, стосуються тих професій, які ставлять до людини певні вимоги професійної придатності.
Вперше у вітчизняній психології питання професійної придатності особистості розглядаються у працях О.К. Гастєва, С.Г. Геллерштейна, М.Д. Левітова. Запропонований ними психотехнічний підхід, де ґрунтовно проводився психофізіологічний аналіз різноманітних професій для вирішення психотехнічних завдань, а саме профвідбору і профконсультації, профвтомлення і профнавчання; раціоналізації робочого місця, реконструкції та проектування професій, з часом оформлюється у професіографію як описово-технічну та психофізіологічну характеристику різноманітних видів професійної діяльності.
Якщо проаналізувати основні теоретичні доробки сучасних дослідників професійної адаптації особистості, то тут виділяються такі аспекти вивчення, як: співставлення структури конкретної професії з індивідуальними структурами особистості [163]; виділення професійних типів [57]; визначення структури, змісту і механізмів психічної регуляції та можливості формування такої соціальної риси особистості як ставлення до праці [11]; розкриття шляхів становлення гармонії між людиною та професією як вирішення протиріччя між властивостями індивіда і відмінностями особистості в характеристиці здібностей [66]; проведення класифікації професії на основі даних диференційної психофізіології, теоретичної та соціальної психології [95]. Загальною характеристикою поданих досліджень є поглиблене вивчення однієї або декількох рис особистості, відстеження проявів тих чи інших властивостей в професійній діяльності, їхній вплив на процес і результати роботи.
Однак не слід забувати, що професійна придатність - це властивість особистості, яка постійно розвивається і формується відповідно до змін змісту, засобів, умов професійної діяльності, які висувають нові вимоги до особистості, стимулюючи її розвиток. Складність і різноманітність зв'язків особистості й діяльності обумовлені, з одного боку, специфікою професійної діяльності, її операційних, просторово-часових та інших характеристик, а з другого боку, особливостями психічної регуляції поведінки людини, характером структури особистісних рис конкретного індивіда в їх детермінуючій функції в тих чи інших формах цілеспрямованої активності.
У цьому контексті заявляє про себе концепція професійно важливих рис (ПВР) особистості [221], де вивчення цілісної особистості професіонала є комплексним дослідженням ПВР, їх взаємозв'язку і взаємовпливу в процесі реалізації конкретної професійної діяльності, що дає змогу презентувати суспільні моделі професії, зразки кар'єр, оптимальні для кожного виду професійної діяльності та "професіональні типи особистості", які найбільш повно характеризують конкретну професію. Вивченню проблеми розвитку окремих ПВР та їх структури в діяльності, а також формуванню підсистеми ПВЯ присвя