розділ 2.2. Повноваження депутата місцевої ради - юридична гарантія права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України
З початком процесу становлення демократичної суверенної держави в Україні розпочались процеси "переоформлення" суспільної думки в ракурсі ставлення до влади. Необхідність існування довіри до державних органів та органів місцевого самоврядування, до представників рад всіх рівнів є передумовою утвердження демократичної правової держави з міцним громадянським суспільством. Важливе місце у досягненні цієї мети належить представникам територіальних громад у місцевих радах. Починаючи від селищних рад і закінчуючи обласними, депутати повинні формувати імідж влади. Якісне виконання своїх повноважень створює сприятливий клімат для реалізації громадянами України свого права на участь у місцевому самоврядуванні. Тому особливо важливим та необхідним моментом у реформаторських перетвореннях сучасного політичного і суспільного життя країни є реальне виконання депутатом місцевої ради своїх повноважень. Важливим у цьому плані є те, який статус в очах населення має депутат місцевого рівня, таким буде і ставлення до представників народу в інших, вищих ешелонах влади. В цьому контексті варто погодитись з думкою Д.Ткачука, який вважає, що, "як на місцевому рівні буде забезпечено піклування про людину, про її щоденні інтереси та потреби, так і люди оцінюватимуть діяльність центральної влади" [170] 243.
Основне багатство територіальних громад - це навіть не комунальна власність чи місцеві бюджети, якими б важливими вони не були. Головне їх багатство - це інтелектуальний і духовний потенціал депутатського корпусу та виконавчого апарату місцевих рад, членів територіальних громад в цілому, тобто людський капітал або ресурс. Практика свідчить, що інтелектуальний потенціал місцевого самоврядування, особливо самих територіальних громад, залишається досить обмеженим, а тому без систематичної навчально-просвітницької роботи з низу до верху неможливо обійтись [171] 244.
Проблема взаємозв'язку депутата місцевої ради з населенням відповідної територіальної громади, на нашу думку, є визначальною у процесі творення такого необхідного на сьогоднішній день взаємодоповнюючого діалогу між представницьким органом місцевого самоврядування і громадою. Великий потенціал для вирішення цих актуальних питань мають наукові дослідження, що тривалий час проводяться в цій галузі. Праці В.М. Кампо, В.Ф. Опришка, Ю.М. Тодики, М.П. Орзіха, М.О.Пухтинського, Л.Л.Лабенської та інших мають величезне теоретичне та практичне значення, створюють фундаментальне наукове підґрунтя для розробки ефективних законопроектів з метою вдосконалення чинного законодавства щодо регулювання діяльності депутатів місцевих рад.
Виконання депутатських повноважень є специфічним видом діяльності людини, оскільки вона пов'язана із здійсненням публічної влади. З цією метою, перш за все, ми повинні з'ясувати, якими нормами права керується у своїй діяльності депутат місцевої ради.
Беззаперечним є той факт, що правовою основою будь-якого виду діяльності (в даному випадку, депутатської) є чинне законодавство держави. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року, закріпила основні положення про те, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування ?1? 245. Таким чином, стаття 38 Основного Закону первинно визначила можливість громадянина України бути обраним до органів місцевого самоврядування, до системи яких, у свою чергу, входять місцеві ради як представницькі органи відповідної територіальної громади.
Закони України "Про статус депутатів місцевих рад", "Про місцеве самоврядування в Україні" ряд інших нормативно-правових документів визначають статус депутата місцевої ради. Стаття 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", прийнятого Верховною Радою України 11.07.2002р., яка так і називається: "Депутат місцевої ради - представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу", визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради ?172? 246.
Крім того, 6 квітня 2004р. Верховною Радою України прийнятий новий Закон України №1667-IV "Про вибори депутатів Верховної ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" [173]247, який визначає новий порядок обрання депутатів місцевих (крім сільських, селищних) рад.
До початку дії цього Закону, тобто до 1 жовтня 2005 року, в Україні формування сільських, селищних, міських рад проводилося на основі мажоритарної виборчої системи. Із вказаного часу передбачено зміну процедури обрання депутатів міських рад. Саме порядок обрання депутатів міських, районних, районних у містах, обласних рад зазнає кардинальної зміни. Він регламентований статтею 2 зазначеного Закону України, яка передбачає, що вибори депутатів міських/ районних/ районних у містах/ обласних/ рад проводяться за пропорційною системою... [173] 248. Що стосується формування сільських, селищних рад, то процедура не змінилася. Згідно із частиною 2 статті 2 цього Закону "вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища [173] 249.
Таким чином, останні вибори до місцевих рад (ми і далі будемо мати на увазі вибори до рад міського, районного, районного в містах та обласного рівня), які відбулися у березні цього року проводилися на пропорційній основ