РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Проведено аналіз клінічних проявів, результатів радіоензиматичного визначення вмісту ТК у сироватці крові, даних цитоморфологічного і цитохімічного досліджень крові і кісткового мозку у 123 хворих на ГМЛ. Всі хворі знаходились на лікуванні в гематологічному відділенні № 1 9-ої клінічної лікарні м. Києва, яке є клінічною базою відділення захворювань системи крові Інституту гематології та трансфузіології АМН України.
Діагноз встановлювався на підставі клінічної картини, цитоморфологічного аналізу периферичної крові та цитологічного дослідження кісткового мозку (відсоток бластів > 20 % усіх нееритроїдних клітин). Мієлоїдна належність бластів виявлялась за допомогою цитохімічного дослідження мазків кісткового мозку і крові [9, 22]. Захворювання класифікували відповідно до Міжнародної статистичної класифікації захворювань 10-го перегляду [World Health Organization: ICD-10: International Statistical Classification of Disseases and Related Helth Problems: tenth revasaon,voll 1, Geneva, World Health Organization, 1992]. Підваріанти ГМЛ визначали за критеріями ФАБ-класифікації [37].
Аналізували демографічні (вік, стать), клініко-лабораторні (морфологічний варіант захворювання, загальний аналіз крові, рівень ТК у сироватці крові) і клінічні дані (наявність лімфаденопатії, гепатоспленомегалії, екстрамедулярних уражень, важкого геморагічного синдрому, інфекційно-запальних ускладнень, відповідь на індукційну ХТ).
Клініко-лабораторні (в тому числі рівень ТК у сироватці крові) та клінічні дані визначали на момент первинної діагностики ГМЛ до початку курсу індукційної ХТ, після завершення першого та другого курсів ХТ, в період ремісії та при виникненні рецидиву.
Розподіл хворих за статтю та віком представлено в табл. 2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих на ГМЛ за статтю та віком
вік,
років
стать до 1920-2930-3940-4950-5960-69>70Всього
n (%)Чоловіки, n2914131411265 (52,8)Жінки, n 1810141110458 (47,2)Всього, n (%)3
(2,5)17
(13,8)24
(19,5)27
(21,9)25
(20,4)21
(17)6
(4,9)123 (100)
Серед усіх обстежених хворих було 65 осіб чоловічої статі (52,8 %) та 58 (47,2 %) жіночої. На момент верифікації діагнозу вік хворих коливався від 18 до 79 років (медіана 46,0 років). Кількість хворих, молодших за 60 років, становила 96 осіб (78,1 %), хворих літнього віку (старших за 60 років) спостерігалось 27 (21,9 %) особи.
У першому гострому періоді ГМЛ обстежено 79 осіб, переважну кількість з них склали пацієнти із М2, М4, М5 варіантами захворювання (17, 31, 19 випадків відповідно), М0, М6 та М3 діагностовано по 2 випадки, М1 - у 6 хворих.
В період ремісії обстежено 48 осіб, що перебували в стійкій клініко-гематологічній ремісії терміном від 3-х місяців до 3-х років. Цю групу склали як ті пацієнти, спостереження за якими почалося в період вже досягнутої ремісії (20 осіб), так і ті, спостереження за якими тривало з моменту первинної діагностики ГМЛ (28 осіб). Серед цих хворих М1 варіант захворювання спостерігався в 1 випадку, М2 - у 8 осіб, М3 - у 4, М4 у - 22, М5 - у 13 пацієнтів. Морфологічних варіантів М0 та М6 в період ремісії не діагностовано.
В період рецидиву обстежено також 48 осіб. Цю когорту було сформовано із хворих, які увійшли в дослідження вперше при виникненні рецидиву - 24 (50 %) особи, а також з тих пацієнтів, що спостерігалися нами з періоду першої ремісії - 24 (50 %) особи. Досліджувану групу в рецидиві ГМЛ склали пацієнти із М2, М4 та М5 варіантами захворювання за ФАБ-класифікацією (14, 18 та 16 випадків відповідно). Серед усіх випадків переважали ранні рецидиви - 28 (58,3 %), пізніх рецидивів спостерігалось 20 (41,7 %).
Розподіл хворих за морфологічними варіантами в різні періоди перебігу ГМЛ представлено в табл. 2.1.2. В періоди ремісії та рецидиву не було спостережень за хворими із М0 та М6 варіантами ГМЛ у зв'язку з відсутністю у них ефекту від лікування та загибеллю у першому гострому періоді захворювання.
Таблиця 2.1.2
Розподіл хворих за морфологічними ФАБ-варіантами ГМЛ в різні періоди спостереження
Варіант
ГМЛЗагальна кількість хворих, n (%)Перший гострий період, n
Ремісія,
Рецидив,
nМ02 (1,1)2--М17 (4)61-М239 (22,3)17814М36 (3,45)24-М471 (40,6)312218М548 (27,45)191316М62 (1,1)2--
Лікування хворих у першому гострому періоді проводилось після повного гематологічного обстеження та встановлення діагнозу за стандартною схемою індукції ремісії "7+3": цитарабін (цитозар) 100 мг/м2/добу в 1-7-й дні двічі на добу через 12 годин підшкірно плюс один з антрациклінових антибіотиків в 1-3-й дні внутрішньовенно 15-30-хвилинною інфузією - ідарубіцин (заведос) 12 мг/м2/добу або доксорубіцин (адріабластин) 40 мг/м2/добу. Проведення індукційної ХТ хворим похилого віку проводилося за тією ж схемою "7+3", але доза антрациклінового антибіотику була знижена на 1/3. Починаючи курс індукційної ХТ хворим із гіперлейкоцитозом (особливо вище 100,0 х 109/л), з метою зниження кількості лейкоцитів у периферичній крові менше 50,0 х 109/л, проводили профазне лікування гідроксисечовиною у дозі 60-100 мг/кг на добу на фоні гіпергідратації (до 3 л/м2/добу) із форсируваним діурезом та прийомом аллопуринолу (600-800 мг на добу). До початку лікування цитостатичними препаратами усі ускладнення, які мали пацієнти, були компенсовані: геморагічні ускладнення - трансфузіями тромбоконцентрату та застосуванням гемостатичної терапії, інфекційно-запальні процеси - призначенням адекватної антибіотикотерапії.
Лікування пізнього рецидиву проводилося за програмою "7+3", яка застосовувалась і підчас першої індукційної