РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ
ТА МЕТОДІВ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
В основу дисертаційного дослідження покладений досвід лікування 1401 хворого з гострим розповсюдженим перитонітом, які знаходилися на лікуванні в IV хірургічному відділенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та у І та ІІ хірургічних відділеннях клінічної лікарні №6 м. Києва за період з 2001 по 2005 роки. До аналізу не включали випадки панкреатогенного перитоніту внаслідок своєрідності та особливості патогенезу гострого панкреатиту, лікування якого потребує принципово інших підходів.
Реактивна стадія перитоніту спостерігалася у 636 хворих (45,40%), токсична - у 540 (38,54%), термінальна - у 225 (16,06%) хворих. Як видно з таблиці 2.1, переважними причинами перитоніту в реактивній стадії були перфорація гастродуоденальної виразки (56,4%) та гостра кишкова непрохідність (29,84%). В токсичній стадії перитоніт був викликаний переважно гострою кишковою непрохідністю (23,33%), перфоративною гастродуоденальною виразкою (13,74%) та гострим апендицитом (12,12%). В термінальній стадії джерелом перитоніту були переважно такі захворювання як мезентеріальний тромбоз (38,94%) та перфорація пухлини товстої кишки (20,67%).
В загальній структурі захворювань, які були причиною ГРП, переважають перфорація гастродуоденальної виразки (32,48%) та гостра кишкова непрохідність (24,13%). Велика частка останньої патології зумовлена тим, що в КМКЛ №6 працює міський центр з надання спеціалізованої допомоги хворим з гострою кишковою непрохідністю.
Таблиця 2.1
Розподіл всіх хворих в залежності від причини та стадії перитоніту
ПРИЧИНА ПЕРИТОНІТУСТАДІЯ ПЕРИТОНІТУВсьогореактивнатоксичнатермінальнаабс%абс%абс%абс%Перфоративна
гастродуоденальна виразка36156,47613,74188,6545532,48Гостра кишкова непрохідність19129,8412923,33188,6533824,13Мезентеріальний тромбоз50,78509,04818,651369,71Гострий апендицит182,816712,1273,37926,57Перфорація пухлини
товстої кишки71,09366,514320,67866,14Гострий холецистит101,56488,6810,48594,21Гінекологічні захворювання91,41427,6031,44543,85Перфорація тонкої кишки71,09183,2673,37322,28Перфорація товстої кишки
непухлинного генезу30,47223,9841,92292,07Защемлена кила81,25173,0720,96271,93Абсцес, що розкрився
у черевну порожнину--173,0752,40221,57Розпад та (або) перфорація
пухлини черевної порожнини*10,1671,2762,88140,99Травми черевної порожнини71,0940,7220,96130,93Післяопераційний перитоніт20,3140,72--60,43Інші заворювання111,72162,89115,29382,71Всього6361005401002251001401100 *Примітка. За виключенням кишечника.
Хворі були розподілені на дві групи: до контрольної групи (КГ) увійшли 867 хворих, які перебували на лікуванні з 2001 по 2003 роки, в терапії яких не були застосовані представлені в даній роботі діагностичні та лікувальні схеми; до основної групи (ОГ) увійшли 534 хворих, які перебували у стаціонарі у період з 2004 по 2005 роки та в комплексній терапії яких застосовувалася удосконалена діагностична тактика та лікувальна програма. Основна та контрольна групи були сформовані без будь-якого спеціального відбору пацієнтів, по мірі їх поступлення, тобто, у відповідності до принципу "випадковості".
Вікова характеристика досліджуваних груп наведена в таблиці 2.2. До працездатного віку в КГ належали 59,2% хворих, в ОГ - 60,3% хворих. У віці понад 70 років в контрольній групі були 25,2% хворих, в основній - 24,0% хворих.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих в залежності від віку
ВІККОНТРОЛЬНА ГРУПАОСНОВНА ГРУПАВСІ ХВОРІабс.%абс.%абс.%18-3016018,511521,527519,631-4010512,17113,317612,641-5014016,17013,121014,951-6010812,56612,417412,561-7013515,68415,721915,671-8014616,87914,822516,1>80738,4499,21228,7Всього8671005341001401100
В КГ чоловіків було 467 (53,9%), жінок - 400 (46,1%). В ОГ чоловіків було 310 (58,1%), жінок - 224 (41,9%). В обох групах частка чоловіків переважає над часткою жінок: в КГ різниця становить 7,8%, в ОГ - 16,1%.
Для аналізу однорідності контрольної та основної груп було застосовано критерій хі-квадрат Пірсона. Згідно одержаних результатів, ці групи статистично істотно не відрізняються. За віковими параметрами та статтю перша і друга групи хворих статистично істотно не відрізнялися (відповідні значення ?2=5,09, р=0,0,14 та ?2=2,18, р=0,14).
В КГ реактивна стадія перитоніту спостерігалася у 393 хворих (45,8%), токсична - у 328 (39,3%), термінальна - у 146 (14,9%) хворих; в ОГ відповідно у 243 (45,5%), 212 (39,7%) та 79 (14,8%) хворих. (табл. 2.3 на стор. 46-47). При розподілі хворих контрольної та основної груп в залежності від причини та стадії перитоніту виявлено, що переважні захворювання в певних стадіях перитоніту відповідають таким при характеристиці всіх досліджуваних хворих, що представлено в табл. 2.1 та описано вище. За характером патології, що викликала перитоніт, перша і друга групи хворих статистично істотно не відрізнялися (експериментальне значення ?2=22,436, р=0,07).
Ми також провели дослідження характеру ексудату черевної порожнини хворих контрольної та основної груп в залежності від стадії перитоніту, що представлено в таблиці 2.4 (стор. 48). Як видно з наведених даних, в реактивній стадії перитоніту у хворих обох груп переважають серозний та серозно-фібринозний характер ексудату, в токсичній стадії найчастіше зустрічається серозно-фібринозний ексудат, в термінальній - фібринозно-гнійний.
Для об'єктивної оцінки тяжкості стану хворих з перитонітом широкого застосування набула шкала АРАСНЕ ІІ. Однак, всі параметри цієї системи не завжди можливо визначити у перші години перебування хворого в стаціонарі. Тому в клініці Радзіховським А.П. та співавт. (1997) розроблено модифіковану систему АРАСНЕ