РОЗДІЛ II
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ
ЯК СУБ'ЄКТА ОСВІТНІХ ПРАВОВІДНОСИН
2.1.Проблема підготовки майбутнього вчителя як суб'єкта освітніх правовідносин у науково-педагогічній літературі
Оскільки створення правової держави зумовлює своєрідність сучасного етапу розбудови суверенної України, утвердження пріоритетів правової освіченості та правомірної поведінки особистості, то це передбачає передусім необхідність набуття нею певних ознак - бути суб'єктом правовідносин у будь-якій сфері суспільства. Пов'язано це з тим, що найбільш важливі, життєво необхідні для суспільства відносини держава закріплює за допомогою правових норм, перетворюючи їх у обов'язкові, тобто такі, що охороняються законом, через що вони виявляють свою суть як правовідносини. З цього очевидно, що саме вчитель, на якого держава покладає виконання соціального запиту щодо правового виховання підростаючого покоління, повинен бути взірцем позитивної правової свідомості й поведінки, належним чином реалізуючи правове забезпечення своєї професійної діяльності. Останнє означає, що сучасний вчитель повинен виступати дійсним суб'єктом правовідносин у сфері педагогічного процесу: адміністративних, цивільних, трудових, соціального захисту і т.ін., що переважно залежить від рівня його відповідної - правової підготовки.
В означеному контексті зазначимо, що питання правової підготовки вчителя здавна були у центрі уваги дослідників, до сьогодні залишаючись вкрай актуальними, як для вітчизняної, так і зарубіжної теорії і практики його професійної освіти. Проте, не зважаючи на це, аспект підготовки вчителя як саме суб'єкта правовідносин до наступного часу не ставав предметом самостійного науково-педагогічного аналізу, для якого накопичено вже достатньо теоретичних джерел, на яких ми звертаємо спеціальну увагу в даному параграфі, матеріали якого спрямовано на обгрунтування актуальності запропонованого дослідження.
Вивчення науково-педагогічної літератури переконливо засвідчує про те, що проблема правової підготовки майбутнього вчителя поступово виокремилася у самостійну лише недавно - у середині 20 століття, а до цього часу була складовою проблеми правового виховання і перевиховання учнівської молоді (А.Макаренко, М.Пирогов, В.Сухомлинський, К.Ушинський).
Так, М.І.Пирогов, одним із перших серед вітчизняних класиків педагогіки вищої школи порушивши питання про необхідність особливої системи правової підготовки майбутнього вчителя, розглядає її як необхідну умову громадянського виховання юнацтва. Підкреслюючи соціальну значущість і необхідність громадянського виховання учнів, він вважав критерієм результативності правової підготовки вчителя його здатність формувати в них такі норми і правила поведінки, які б сприяли "розвитку в дітей почуття законності" [122; 18].
Наголошуючи на необхідності введення до навчальних планів педагогічних закладів освіти низки спеціальних предметів, К.Ушинський вбачав їх сенс у забезпеченні відповідної - правової підготовки майбутнього вчителя. На його думку, завдяки засвоєння правових знань, "народний учитель міг бути корисним наставником і корисним порадником для селян" [86; 33]. Не випадково, тому, класик вітчизняної педагогіки грунтовну правову підготовку вчителя розглядав як основу успішності його професійної діяльності, а також можливість затвердити свій авторитет серед учнів та населення. "Правові ... знання, наголошував К.Ушинський, піднімуть авторитет учителя в очах селян і сприятимуть піднесенню духовного стану селян" [86; 36].
Особливої уваги правовому вихованню неповнолітніх та ролі вчителя у цьому процесі в нових соціально-історичних умовах розвитку нашого суспільства приділяв А.Макаренко, ідеї якого щодо змісту та сутності правової підготовки вчителя до сьогодні залишаються актуальними. Зокрема, убачаючи основу правового виховання учнів у чіткому розумінні неповнолітніми своїх прав та обов'язків, він у своєму інноваціному педагогічному досвіді впровадив механізм дії "Конституції" трудової комуни ім. Ф.Дзержинського, для чого було створено товариський суд, уведено в навчальний план новий предмет - "Теорія моралі". При цьому, на думку А.Макаренка, який започаткував новий напрям досліджень у галузі превентивної педагогіки, конструктивне вирішення завдань правового виховання учнів здебільшого залежить від рівня правової підготовки вчителя, особливо від рівня сформованості в нього правильних уявлень про особисту дисципліну, норми та правила професійної поведінки, що складають його правову компетентність і культуру. Останню класик вітчизняної педагогіки розглядав як "... цілковиту захищеність, цілковиту впевненість у своєму праві, у шляхах і можливостях для кожної окремої особи реалізувати його" [92; 48].
Підкреслюючи, що правову підготовку і формування правової культури вчителя слід розглядати у тісному взаємозв'язку із громадянським та моральним вихованням учнів, В.Сухомлинський з цього приводу зазначав, що "Правове виховання учнів, запобігання правопорушенням і злочинам - одна з найголовніших соціальних проблем нашого суспільства. Вчителю треба вести виховну роботу, розраховану на те, щоб не було в нашому суспільстві злочинців і правопорушників" [167; 41]. Тому, розглядаючи проблему правової підготовки вчителя як доцільну і вкрай актуальну, він наголошував на тому, що вчитель повинен вміти конструктивно організовувати правове виховання учнів різного віку, критично аналізувати результати своєї правовиховної роботи з ними, прискіпливо досліджувати причини правопорушень і злочинів, постійно вивчати передовий педагогічний досвід правовиховної роботи в інших школах. Також як і А.Макаренко, пов'язуючи ефективність правовиховної роботи вчителя з рівнем його правової компетентності і культури, він був переконаний, що правова підготовка майбутнього вчителя у вищих педагогічних навчальних закладах повинна бути спрямована на формування у нього правової компетентності і культури [168].
Суттєво, що на сучасному етап