РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ
СПІЛКУВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ВИХОВНОМУ
ПРОЦЕСІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ
ЗАКЛАДІВ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА
ЇХ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ..........................................82
2.1. Стан сформованості культури спілкування старшокласників ..82
2.2. Педагогічні умови формування культури спілкування
старшокласників у виховному процесі ............................107
2.3. Експериментальна перевірка ефективності формування
культури спілкування старшокласників у виховному процесі
загальноосвітніх навчальних закладів..............................129
2.4. Аналіз результатів експериментальної роботи ..................146
Висновки до другого розділу ....................................... 170
ВИСНОВКИ ..........................................................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .....................................177
ДОДАТКИ ............................................................................199
ВСТУП
З огляду на нові соціокультурні реалії перед наукою та освітою, зокрема у сфері виховання, стоїть нове соціальне замовлення, пов'язане з процесами консолідації та демократизації українського суспільства, із входженням України до міжнародної спільноти.
У зв'язку з цим нова парадигма освіти, універсальна та загальнолюдська за своєю природою, постійно вимагає синтезу, діалогу освітніх напрямів і досягнень як суттєвого збагачення та розвитку особистості [35, 7]. І в цьому контексті дедалі більше зростає інтерес до проблеми культури спілкування учнівської молоді як у теоретичній, так і у практичній площині. Саме тому оновлення змісту, організаційних форм та методів виховання підростаючого покоління в умовах інтеграційних процесів вимагає переосмислення діючого підходу до розв'язання проблеми культурного становлення молоді в широкому розумінні та формування культури спілкування, зокрема старшокласників, - у більш вузькому. Найважливішим у змісті та організації цієї роботи повинно стати залучення старшокласників до оволодіння суспільними цінностями, духовною та матеріальною культурою, розвиток потреби до самовиявлення, самореалізації, самоствердження та подальше вдосконалення всіх сторін виховного процесу для формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості. Ці положення є базовими у Законах України "Про освіту" [72], "Про загальну середню освіту" [73], Національній доктрині розвитку освіти [180], Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні [181], вітчизняних педагогічних концепціях демократизації та гуманізації освіти [116 - 118].
Проблема культури спілкування відображена у численних філософських, психолого-педагогічних дослідженнях, в яких наголошується на винятковій її важливості у процесі виховання. До різних аспектів цієї проблеми зверталися вчені і мислителі різних епох: Аристотель, Демокрит, Платон, Сократ, Цицерон, Т.Кампанелла, Т.Мор, відомі педагоги-просвітителі минулого Я.А.Коменський, К.А.Гельвецій, Д.Дідро, Ф.А.Дістерверг, Д.Локк, Й.Г.Песталоцці, Ж.-Ж.Руссо, А.К.Сен-Симон, Ш.Фур'є та інші.
Увагу зазначеній проблемі приділяли також вітчизняні педагогічні діячі Б.Д.Грінченко, О.О.Духнович, А.С.Макаренко, П.С.Могила, І.І.Огієнко, Феофан Прокопович, С.Ф.Русова, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський та інші.
Протягом багатьох століть була створена висока культура спілкування, в якій існувала відпрацьована техніка дискусії, вирішення суперечностей. Прояв негативних емоцій, ворожнечі, брутальні висловлювання, образливі підтексти, неуважність, перебивання - все це було поза культурою елітарного спілкування.
На сучасному етапі ґрунтовні дослідження актуальних аспектів проблеми, безпосередньо пов'язаних з культурою спілкування, активно вивчаються провідними науковцями: філософсько-методологічні підходи до розв'язання проблеми спілкування досліджував М.С.Каган [82]; соціально-психологічні особливості спілкування вивчали В.М.Панфьоров, Б.Д.Паригін, П.М.Якобсон [192; 193; 195; 286]; психологічним основам спілкування присвячені праці Б.Г.Ананьєва, М.М.Бахтіна, І.Д.Беха, В.М.Бехтерєва, О.О.Бодальова, М.Й.Боришевського, Л.С.Виготського, Н.В.Кузьміної, О.О.Леонтьєва, Б.М.Ломова, В.М.М'ясищева, С.Л.Рубінштейна, В.А.Семиченко, В.М.Соковніна, Т.С.Яценко та інших [7; 20; 21; 24; 29; 48; 121; 136; 138; 147; 148; 178; 217; 226; 233]; педагогічну проблему спілкування розглядали І.А.Зязюн, О.В.Киричук, С.М.Мартиненко, А.В.Мудрик, Л.Н.Новикова [77; 95; 158; 172; 174; 184]; соціологічний аспект спілкування розроблений Г.М.Андрєєвою, В.Н.Ковальовим [8; 101]; спілкування як складова риторичного мистецтва досліджене Г.М.Сагач [224]; вивченням "вільного спілкування" однолітків різних вікових груп займалися Т.В.Драгунова, Я.А.Коломенський, І.В.Полонський, Я.О.Уманський та інші [105; 106; 107]. Важливі дані про можливості педагогічного управління спілкуванням в учнівському колективі отримані В.О.Кан-Каликом, О.В.Киричуком, М.І.Лісіною, Т.М.Мальковською, А.М.Москаленко та іншими [86; 87; 143; 155; 170].
Взаємодію між учнями та вчителем як суб'єктами спілкування, шляхи досягнення взаєморозуміння між ними досліджували В.О.Білоусова, А.М.Бойко, Я.Б.Гнутель, І.А.Зимня, В.О.Краковський, Л.О.Петровська, О.М.Робуль, Л.Б.Філонов, І.М. Юсупов та інші [26; 35; 52; 74; 92; 200; 215; 257; 285].
Проблема формування культури спілкування особистості знайшла своє відображення у працях Т.Ф.Алексєєнко, І.А.Ільяєвої, В.В.Киричка, Т.М.Левашової, І.М.Мачуської, М.І.Скрипник, Л.В.Соколова, І.В.Страхова, М.О.Чернишової, В.Є.Штифурак та інших науковців [79; 80; 94; 130; 164; 234; 242; 269; 275].
Виховні аспекти проблеми формування культури спілкування сучасної молоді є одними з найважливіших у педагогіці, психології, оскільки сьогодні немає жодної виховної проблеми, яка не була б пов'язана з культурою побудови людських взаємин, що ускладнюється різноманітністю форм і стилів міжособистісної взаємодії. Під культурою спілкування пер