РОЗДІЛ 2
ВІДТВОРЕННЯ КОНЦЕПТУ ЗЛОЧИНЕЦЬ У СУЧАСНІЙ АМЕРИКАНСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ
Беручи до уваги різноманітні піходи у трактуванні ситуаційного членування тексту [18; 36; 38; 76; 90; 91; 93; 104; 162; 177; 178; 202; 204; 248; 265; 277; 278; 299; 305; 306 та ін.], комунікативну ситуацію розуміємо як взаємодію адресанта і адресата за допомогою тексту з урахуванням умов протікання комунікації. Саме комунікативна ситуація, як фрагмент об'єктивно існуючої екстралінгвальної реальності, є першопричиною породження тексту. Ситуація створює мотив, що втілюється в інтенції адресанта. Це, у свою чергу, дає змогу адресантові адекватно побудувати дискурс у композиційному плані [109, с. 8].
Когнітивні дослідження текстів переконливо доводять, що у його сприйнятті та інтерпретації адресант активно використовує глобальні структури представлення знань: ідеалізовані когнітивні моделі чи фрейми, схеми, плани, сценарії [17; 69, с. 153 - 211; 71, с. 312 ; 103, с. 152134, с. 21-81; 170, с. 305; 262, с. 52 - 92]. Ці структури становлять високоінтегровані приклади мовного застосування, які активізуються та відображаються у тексті, що сприймається адресатом [158, с. 40]. Мовленнєва діяльність адресанта та адресата, що втілена в комунікативній ситуації, моделюється у вигляді фреймів, концептуальних моделей і спрямовує поведінку комунікантів.
Звернення до моделі комунікативної ситуації під час розгляду тексту дозволяє виявити внутрішню реляційну структуру окремих концептів [102, с. 14-17; 277, с. 18-20, ]. Фрейми, у цьому випадку, ідентифікуються як набори ролей, що розкривають компоненти комунікативної ситуації. Співвіднесення семантичних ролей з лексичними значеннями слів, які заповнюють вузли і термінали фрейму [74], дає уявлення про відповідні образи і структуру цієї ситуації.
Художня комунікація проходить по досить тонкій межі реального та вигаданого світів. Виходячи з того, що будь-який текст відбиває об'єктивну дійсність [322, с. 333], відображення та інтерпретація навколишньої дійсності відбувається через вимисел, уявлення, через створені у художніх текстах можливі світи [17, с. 151]. Декодуючи текст, читач реконструює світ, створений автором, і таким чином осягає природу об'єктивної дійсності. Існування у свідомості людини уявних світів знаходить відображення в її мовленні. Людина вибирає певні об'єкти навколишнього світу, моделює їх, конструює взаємовідносини об'єктів і використовує певні мовні описи для їхньої експлікації. Через мовні та семіотичні канали ми і можемо дістатися до можливих світів мовця [179, с. 142-150; 322, с. 333].
Таким чином, концепція реальних/нереальних світів лягла в основу використаного нами методу семантико-когнітивного моделювання концепту ЗЛОЧИНЕЦЬ (див. п. 1.1.4.), що дозволяє розглядати досліджувані нами зразки комунікативних ситуацій "Розслідування" та "Допит" як такі, що відображають уявний світ автора, який знаходиться зі світом реальним у відношеннях досяжності. Під реальним світом ми розуміємо сегменти ментального простору, у межах яких різною мірою реалізується можливість здійснення тих чи інших дій. Реальний світ існує у свідомості носіїв мови як результат процесу пізнання навколишнього світу, матеріалізується вербально у мовленні. У мовленнєвих одиницях відображається світ таким чином, яким його вбачає людина. Отже, номінований світ не є реальним [43, с. 44]. Комунікативні ситуації "Розслідування" та "Допит" сучасної художньої прози є ключовими у нашому дослідженні, томущо найбільш чітко показують реалізацію концепту ЗЛОЧИНЕЦЬ.
2.1. Мовне відображення концепту ЗЛОЧИНЕЦЬ у комунікативній ситуації "Розслідування".
Враховуючи особливості мовленнєвої взаємодії у комунікативній ситуації "Розслідування" (КСР), що є предметом нашого дослідження, вважаємо доцільним у подальшому аналізі виходити з того, що кожна комунікативна ситуація є індивідуальною та структурується згідно з визначеною схемою. При цьому враховуємо, що відносини в КСР, які створюються між адресантом та адресатом [206, с. 38-39], організуються у певній тональності спілкування, з метою інформування та встановлення фактів злочину, засобами комунікації (мова та її підсистеми - нелітературна форма мови, стилі мовлення), способом та місцем спілкування [25, с. 61].
2.1.1 Лексико-семантичний аспект. Компоненти та характеристики комунікативної ситуації "Розслідування" (КСР) варіюють залежно від контексту, але прототипова КСР складається з елементів [54, с. 25], які визначаються через те, ХТО (КРИМІНАЛІСТ1), з КИМ (КРИМІНАЛІСТ2), про КОГО (ЗЛОЧИНЕЦЬ/ЖЕРТВА) та ЯК (через який канал та код) спілкується (див. рис. 2.1.):
Рис. 2.1. Концептуальна модель комунікативної ситуації "Розслідування"
КСР моделюється за допомогою фреймової мережі мовленнєвої взаємодії і відображає загальну характеристику компонентів фрейму, їхній взаємозв'язок і взаємозумовленість. Це дозволяє встановити чергову послідовність цих компонентів у процесі актуалізації і визначити появу тих чи інших дій, які характеризують ядро фреймової структури. Фреймова мережа прототипової КСР містить комплекс фреймових структур КРИМІНАЛІСТ1 - КРИМІНАЛІСТ2 - ЗЛОЧИНЕЦЬ, де заповнення слотів відбувається за наступною схемою ((((ДЛЯ ЧОГО (((ХТОСЬ ((РОБИТЬ ЩОСЬ)ЧИМ)) ЩО З ЦЬОГО ВИЙШЛО))) ТУТ-ЗАРАЗ)))). Під поняттям КРИМІНАЛІСТ ми розуміємо всіх фахових спеціалістів, що приймають участь у розслідуванні злочинів.
Проілюструємо зазначені складові фреймів окремо на прикладі прототипової КСР з роману Дж. Джейн "Співучасник злочину" ("Partner in Crime"). Йдеться про низку пов'язаних між собою вбивств - дівчини Латіши Волс, яка знаходилась під захистом ФБР згідно з програмою "Захист свідків", власниці картиної галереї Ді Канфілд та Рошел Бакстер - художниці. У розмові беруть участь фахівці-криміналісти Джеймі Карбаял, Кейсі